Справа №2-А-1136/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2009 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Циктіча В.М.,
при секретарі Осадчій А.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2009 рік, -
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом зазначивши, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 2-ої категорії. Згідно ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Ясинуватським УПСЗН за 2009 рік йому виплачена допомога на оздоровлення у розмірі 100,00 грн., тобто у сумі, яка не відповідає встановленій законодавством. Відповідач відмовився від перерахунку та виплати щорічної компенсації у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Просив суд визнати дії відповідача ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради щодо відмови у виплаті коштів на оздоровлення у передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та разової грошової допомоги відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” розмірі неправомірними та стягнути з відповідача недоплачену допомогу на оздоровлення за 2009 рік у сумі 2925,00 грн.
У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні своїх вимог.
Представниця відповідача проти задоволення заявлених вимог заперечувала пояснивши, що дійсно позивач є ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі – Закон №796-ХІІ) позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Однак на підставі ст.ст. 62, 67 зазначеного Закону роз’яснення порядку його застосування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання місцевими органами влади. Виходячи з наявних фінансових можливостей, виплата проводилася на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,” якою передбачена допомога на оздоровлення зазначеній категорії громадян по 100,00 грн. Тому всі виплати, передбачені Законом № 796-ХІІ і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених вказаною Постановою, та виходячи з реальних бюджетних призначень.
Крім того, відповідач зазначив, що статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які визначаються залежно від мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Тому свої дії вважає правомірними.
Суд, заслухавши позивача, представницю відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2-ої категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 152258 /а.с.3/
У зв'язку з цим позивач користується правами, встановленими Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Відповідно до вимог абзацу 3 ч.4 ст.48 даного Закону учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, згідно з ч.7 ст.48 даного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідачем - УПСЗН Ясинуватської міської ради на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі постанова КМУ №562) позивачеві 23 січня 2009 р. виплачена компенсація на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 100,00 грн.
В той же час, з 1 січня 2009 року, тобто на момент здійснення вказаної виплати, відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” розмір мінімальної заробітної плати становив 605,00 грн. У зв’язку з цим до виплати за 2009 рік належало 605,00 х 5 = 3025,00 грн., з врахуванням виплаченої суми борг становить 3025,00 – 100,00 = 2925,00 грн.
Згідно з вищенаведеним розрахунком недоплата позивачеві за 2009 рік становить 2925,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність дій суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Посилання відповідача на ст.62 Закону №796-ХІІ, якою Кабінет Міністрів України уповноважено давати роз’яснення щодо порядку застосування даного Закону, судом не приймаються, оскільки дана правова норма не надає права Кабінету Міністрів України змінювати встановлений Законом розмір виплат.
Закріплена статтею 67 Закону №796-ХІІ норма уповноважує Кабінет Міністрів України підвищувати розміри доплат в залежності від зміни індексу вартості життя та підвищення мінімальної заробітної плати. Використання Кабінетом Міністрів України зазначених повноважень не може мати наслідком зменшення розміру виплат, встановлених Законом.
Судом не приймається до уваги посилання відповідача, як на підставу відмови у виплаті компенсації на оздоровлення, на Постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. №562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки даний нормативно-правовий акт суперечить ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно ж до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, при вирішенні спору про виплату відповідної компенсації за 2009 рік застосуванню підлягають саме норми ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до п.п. 2, 4 Порядку використання коштів державного бюджету для програм, пов’язаних з соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 20.09.2005 року № 936, розпорядником коштів по виконанню даних програм є органи соціального захисту населення, які здійснюють нарахування та виплати фізичним особам грошових коштів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Посилання відповідача на те, що виплата вказаної грошової допомоги здійснена в межах існуючих фінансових можливостей судом не приймається, оскільки відсутність коштів не є підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від обов’язку виплатити допомогу у передбаченому законом розмірі.
Крім того, згідно з положеннями ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди мають застосовувати при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі „Кечко проти України” Європейською судовою інстанцією не прийнято до уваги аргумент Уряду на відсутність бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Суд у п.23 Рішення зауважив, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Таким чином, суд визнає дії УПСЗН Ясинуватської міської ради щодо відмови у виплаті позивачеві недоотриманих сум на оздоровлення за 2009 рік неправомірними і вважає за необхідне стягнути з відповідача недоплачені кошти.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2009 рік задовольнити.
Визнати дії ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірах, встановлених ст. 48 Закону України ”Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, неправомірними.
Стягнути з ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради (р/р 35216017001521, КПКВ 2501250, КЕКВ 1341) за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення за 2009 рік у сумі 2925,00 (дві тисячі дев’ятсот двадцять п’ять) грн.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: