справа № 2а-6948/09/0670
категорія 2.11.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацький Є.М.,
при секретарі - Вітковській Т.С.
з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Мосійчука О.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в м. Житомирі
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-
встановив :
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0014741701/0 від 22.09.2009 року про донарахування приватному підприємцю ОСОБА_1 зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 6606,40 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 330,32 грн.. Вимоги мотивує тим, що при проведенні перевірки було встановлено, порушення Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, позивачем до складу податкового кредиту червня 2009 року включено податкові накладні попередніх звітних періодів, та не включено до складу податкового кредиту попередніх звітних періодів 2009 року суми податку по контрагентам без наявності податкових накладних. З даними порушеннями не погоджується, оскільки, Законом України "Про податок на додану вартість" не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів, а навпаки податковий кредит у платника податку формується на підставі наявних податкових накладних за датою, на яку припадає їх отримання платником податком. Оскільки податкові накладні попередніх звітних періодів отриманні в червні 2009 року, тому і позивачем правомірно сформовано податковий кредит у цьому періоді.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує. Пояснив, що невиїзною (камеральною) перевіркою податкової декларації з податку на додану вартість, поданої ПП ОСОБА_1 за червень 2009 року встановлено, що при заповненні податкової декларації підприємством до складу податкового кредиту червня 2009 року включено податкові накладні попередніх звітних періодів, що призвело до порушення Закону України "Про податок на додану вартість" та розпорядження КМУ №757-р від 01.07.2009 року "Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів), яким встановлено пряму заборону формування податкового кредиту на підставі податкових накладних попередніх звітних періодів. На підставі вказаного порушення, було винесене податкове повідомлення-рішення про донарахування податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції. Вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, та таким, що не підлягає скасуванню.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив: 10.08.2009 року проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, про що складено акт №4867/17-2.
22.09.2009 року за наслідками перевірки ДПІ у м. Житомирі винесене податкове повідомлення-рішення №0014741701/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 6606,40 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 330,32 грн.
Перевіркою встановлено порушення підприємством п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року №757-р "Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)", а саме ПП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту червня 2009 року включено податкові накладні попередніх звітних періодів (лютий 2009 року). Крім того, в порушення п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону платник не скористався правом включення до складу податкового кредиту попередніх звітних періодів 2009 року суми податку по контрагентах без наявності податкових накладних.
Суд позовні вимоги задовольняє з таких підстав.
Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Зазначена норма Закону, яку, як вважає контролюючий орган, порушив платник податків, не містить ніяких вказівок та обмежень по строках отримання податкової накладної, і не обмежує строк дії права платників податків на формування податкового кредиту .
Законом України "Про податок на додану вартість", зокрема, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів.
Судом встановлено, що ПП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту червня 2009 року включені податкові накладні попередніх звітних періодів, які фактично отриманні підприємством у червні 2009 року.
Згідно листа ДПА України від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417, у випадку, коли право на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулася оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Форма податкової декларації з податку на додану вартість затверджена Наказом ДПА України №166 від 30.05.2009 року, а саме, додаток 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", передбачає внесення в неї даних податкових накладних попередніх звітних періодів: в розділі 2 "Податковий кредит" рядок Операції з придбання ПДВ які надають право формування податкового кредиту. В колонці 3 додатку 5 вказано: "Період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит", а також дається пояснення значка "*"- будь-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності.
Встановлено також, що до складу податкового кредиту червня 2009 року ПП ОСОБА_1 були включені податкові накладні попередніх звітних періодів з дотриманням строків давності в 1095 днів.
Що стосується розпорядження КМУ №757-р від 01.07.2009 року "Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)", в редакції що діяла на той час, передбачалось, що для упорядкування податкового обліку, платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання. На дане розпорядження також посилається контролюючий орган, останнє, по суті, не може підміняти сам Закон та суперечити йому.
Відповідно до ст. 92 Конституції України - виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.
Крім того дію п.2 розпорядження зупинено Указом Президента України від 04.09.2009 року №706/2009.
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Даною нормою Закону надано право подання такої скарги, а не зобов'язує покупця на подання скарги.
Крім того, податкові накладні постачальниками товарів (послуг) були надані.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту червня 2009 року податкові накладні попередніх звітних періодів.
Відповідно, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №0014741701/0 від 22.09.2009 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Керуючись Законом України „Про податок на додану вартість" , ст.ст. 86, 158-162 КАС України, суд-
постановив :
Позов задовольнити.
Визнати не чинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0014741701/0 від 22.09.2009 р.
Відшкодувати з Державного бюджету України ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.11.2009 р.
Головуючий суддя: Є.М. Мацький