Справа №2-1801/2009р .

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

04 грудня 2009 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого – судді Ротар М.М., при секретарі В’юшкіній Г.П.,

за участю: позивача ОСОБА_1 його представника – ОСОБА_2, представника відповідача – Полоз В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр» (далі – ВАТ «Олександрівський гранкар’єр») про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків її виплати та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ВАТ «Олександрівський гранкар’єр» про скасування наказу про відсторонення його від роботи, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди   в якій вказував, що з 29 липня  2008 року він працює у відповідача сторожем. За час роботи позивачу не в повному обсязі виплачувалася заробітна плата, внаслідок чого виникла заборгованість, що станом на 01 липня 2009 року складає 5637,93 грн.

Крім цього, наказом №73 від 16 липня 2009 року ОСОБА_1 був відсторонений від роботи, що призвело до його вимушеного прогулу. Підставою такого наказу стало проведення керівником ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр» службової перевірки з приводу нестачі матеріальних цінностей на підприємстві. Однак не вважає таку перевірку законною підставою для відсторонення працівника від виконання роботи, передбаченої трудовим договором.

Враховуючи вказані обставини, позивач просив про скасування оспорюваного наказу, стягнення невиплаченої заробітної плати в сумі 5637,93 грн ., а також компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків її виплати (за період з січня по липень 2009 року) в сумі 1713,28 грн. та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.  

Разом з тим ОСОБА_1  вказуючи на те, що затримка з виплати заробітної плати призвела до погіршення його життєвих зв’язків, стосунків в родині та як наслідок - моральних страждань, просив стягнути грошове відшкодування моральної шкоди - 3000 грн.

В подальшому, після неодноразових уточнень, позивач зменшив розмір вимог та просив стягнути з відповідача 2444,16 грн. заборгованості з заробітної плати, що виникла за період з вересня  2009 року по жовтень 2009 року (включно) та 1713,28 грн. компенсації втрати частини доходів за період з 01 серпня 2008 року по 30 серпня 2009 року.

Крім цього, відмовився від позовних вимог щодо скасування наказу про відсторонення його від роботи, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вимоги в частині стягнення моральної шкоди залишив незмінними.

Ухвалою суду від 04 грудня 2009  року провадження по справі щодо скасування наказу про відсторонення ОСОБА_1  від роботи, а також стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу було закрито.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  та його представник – Усікова К.О. уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача – Полоз В.І., в судове засідання не з’явився, надав суду письмові заперечення, в яких заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків  виплати заробітної плати. Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди представник відповідача не визнав, вказуючи на відсутність доказів такої шкоди та її розміру.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача, дослідивши матеріали справи   в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами те, що з 27 липня 2008 року позивач працює сторожем у ВАТ «Олександрівський гранкар’єр».

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки про заробітну плату за період з липня 2008 року по жовтень 2009 року (включно) товариство нарахувало ОСОБА_1 заробітну плату (за вирахуванням утриманих податків та обов’язкових внесків) – 13027,69 грн., проте здійснило лише часткову сплату на суму 3509,44 грн. в зв’язку з чим утворилася заборгованість в сумі 9518,25 грн.

А відповідно до ст.115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

В судовому засіданні було встановлено, що 01 жовтня 2009 року Вознесенським міськрайонним судом був виданий судовий наказ про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у сумі 7503,82 гривні.  

Тому вказані вимоги  про стягнення з відповідача заборгованості по азробітній платі, що залишилася не виплаченою за період вересень 2009 по жовтнеть 2009 року в розмірі 2444,16 гривень  є обгрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон) та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі – Порядок) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам (в тому числі заробітної плати) за період з місяця, наступного за місяцем в якому виникла заборгованість по заробітній платі до місяця в якому фактично була виплачена така заборгованість.

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку, що вказує на наявність в позивача права на отримання відповідної компенсації за весь період затримки виплати заробітної плати.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць  (після утримання податків і обов’язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

При обчисленні суми компенсації суд діє в межах вимог та періоду стягнення, зазначеного позивачем та  погоджується з розрахунком компенсації, зазначеним ОСОБА_1 

Тому, виходячи з вказаних обставин, позов в цій частині підлягає задоволенню на суму 1713,28 гривень.

Водночас положення ст. 237-1 КЗпП України передбачають обов’язок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що порушення права працівника на отримання очікуваної винагороди за виконану роботу, що потребувала від нього витрат особистого часу, фізичних та розумових зусиль, призвело до моральних страждань позивача, оскільки останній, укладаючи трудовий договір, розраховував на добросовісне та належне виконання працедавцем умов трудового договору в частині оплати заробітної плати, необхідної йому для задоволення власних потреб та утримання сім’ї.

Невиконання відповідачем таких зобов’язань протягом тривалого часу мало для працівника негативні майнові наслідки.

Тому суд погоджується з тим, що наслідком цього стали моральні страждання позивача.

 Вирішуючи питання про визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд у відповідності до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» враховує характер, обсяг та тривалість страждань, яких зазнав ОСОБА_1  характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.  

За такого, суд вважає достатнім відшкодування в сумі 400 грн.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача (згідно розміру задоволених позовних вимог) також підлягають стягненню на користь позивача сплачені ним витрати на правову допомогу в сумі 150 грн.

Відповідно до розміру задоволених вимог з ВАТ «Олександрівський гранкар’єр» також підлягають стягненню державне мито – 59,50 грн. (51 грн. щодо вимог про стягнення зарплати та компенсації  + 8,5 грн щодо вимог про стягнення моральної шкоди) та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Згідно до ч.2 ст.367 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні працівникові виплати заробітної плати.    

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  10, 11, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків її виплати та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з  відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр» (р/р 26000303151295 у філії «Відділення Промінвестбанку в м. Вознесенську Миколаївської області», МФО 326289, код ЗКПО 00292346) на користь ОСОБА_1  заборгованість із заробітної плати за період з вересня 2009 року по жовтень 2009 року (включно) в сумі 2444,16 (дві тисячі чотириста сорок чотири ) гривні 16 копійки, компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 1713,28   (одна тисяча сімсот тринадцять ) гривень 28 копійок,  відшкодування моральної шкоди в сумі 400 (чотириста) гривень, а також 150 (сто п’ятдесят) гривень судових витрат.       .

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр» (р/р 26002301151295 у філії «Відділення Промінвестбанку в м. Вознесенську Миколаївської області», МФО 326289, код ЄДРПОУ 00292346) 59,50  гривень  судового збору на користь місцевого бюджету м.Вознесенська (банк УДК в Миколаївській області, код банку 23406957, МФО 826013, код платежу 22090100, р/р 31415537700007).

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр» (р/р 26002301151295 у філії «Відділення Промінвестбанку в м. Вознесенську Миколаївської області» витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень на користь державного бюджету м. Вознесенська: (Банк ГУДКУ в Миколаївській області, код платежу 22050000, код ЄДРПОУ: 23406957, МФО 826013, р/р 31210259700007).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне  оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах всієї суми боргу підлягає негайному виконанню.

Суддя:                    підпис                              Ротар М.М.

З оригіналом згідно: суддя