АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«22» березня 2018 року

м. Харків

справа № 646/97/17

провадження № 22-ц/790/1849/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.,

за участю секретаря: Семикрас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності та припинення права на частку житлових будинків за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 січня 2018 року, постановлену суддею Сорокою О.П. в залі суду в м. Харкові,-

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2018 року ОСОБА_1 подано до суду позов до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

16 січня 2018 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив в порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру № 32, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира).

В обґрунтування заяви зазначив, що 10 липня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу ним та його дружиною ОСОБА_3 було придбано вищевказану квартиру, яку в подальшому було зареєстровано на ім'я останньої. Зазначений об'єкт нерухомості є сумісним майном подружжя.

Станом на час розгляду справи існує реальна загроза відчуження ОСОБА_3 квартири на користь будь-якої іншої особи, що може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

ОСОБА_3, вступивши у зговір зі своїм братом ОСОБА_4, намагалась здійснити відчуження даної квартири на користь останнього шляхом подання до суду позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 січня 2018 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити, накласти арешт на спірну квартиру. Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зазначає, що судом неповно встановлено обставини, що мають значення для вирішення питання про накладення арешту на спірну квартиру. Судом не надано належної оцінки доводам, викладеним в заяві про забезпечення позову, необґрунтовано не прийнято до уваги існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, оскільки ОСОБА_3 були вчинені дії, спрямовані на уникнення поділу квартири шляхом її передачі у власність за рішенням суду ОСОБА_4

01 березня 2018 року представником ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що ухвалу постановлено з дотриманням норм процесуального права. Із заявлених ОСОБА_1 позовних вимог вбачається, що він не просить визнати саме за ним право власності на частину квартири. Позивач не надав доказів, що свідчать про існування будь-якої загрози щодо відчуження квартири та унеможливлення виконання чи утруднення виконання рішення суду. Посилання, як на спробу розпорядження квартирою, на фіктивність пред'явленого ОСОБА_4 позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання за ним права власності на квартиру, є необґрунтованими, оскільки співвідповідачем по справі також був і ОСОБА_1

До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі та відзиві до неї доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги стосуються визнання за ОСОБА_1 права приватної власності на 14/48 чисток житлових будинків літ. «А-1», літ. «Л-1» з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, позивачем не доведено можливість утруднення або унеможливлення виконання судового рішення у разі відчуження спірної квартири.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що 06 січня 2018 року ОСОБА_1 подано до суду позов до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

В зазначеному позові просив суд визнати за ним право власності на 14/48 часток житлових будинків літ. «А-1», літ. «Л-1» з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та за ОСОБА_3 право власності на квартиру № 32, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Зазначена квартира належить на праві власності ОСОБА_3

З правового аналізу ст. 149 ЦПК України вбачається, що підставою застосування заходів забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача може бути передане у власність інший особі на момент виконання рішення суду, що утруднить виконання рішення суду про задоволення позову або зробить неможливим його виконання.

Відповідний вид забезпечення позову повинен стосуватися предмета спору.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволення заяви про забезпечення позову з тієї підстави, що позивачем не заявлено позовну вимогу щодо визнання за ним права власності на квартиру, зважаючи на що не вбачає будь-якого порушення його прав або можливості їх порушення щодо даного майна (квартири).

Колегія суддів не вважає викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача стосовно того, що поданий ОСОБА_4 позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності є спробою ОСОБА_3 унеможливити виконання чи утруднення виконання рішення суду.

Матеріали справи навпаки спростовують дані посилання, оскільки позивачем заявлена позовна вимога про визнання права власності на квартиру саме за ОСОБА_3, а не за собою.

Зважаючи на зазначене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає відповідно до ст. 389 ЦПК України.

Постанову складено "23" березня 2018 року.

Головуючий суддя: Судді:А.І. Колтунова С.С. Кругова О.В. Маміна