ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2018 р.                                Справа № 914/2016/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді:                              Данко Л.С.,

суддів:                                                  Галушко Н.А.,

ОСОБА_1;

секретар судового засідання:          Фака С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» № 4/007.2-СК-78671-1217 від 28.12.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/134/18 від 09.01.2018 р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 14 грудня 2017 року (суддя Крупник Р.В., повний текст рішення складено та підписано 18.12.2017 р.)

у справі № 914/2016/17

порушеній за позовом

позивача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів,

до відповідача: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Антонича 22», м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ,

про зобов’язання припинити дії по перешкоджанню введення в експлуатацію загальнобудинкового вузла обліку газу, визнання укладеним договору про умови експлуатації будинкового лічильника та стягнення судових витрат,

за участю представників:

від апелянта/позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: ОСОБА_3;

від третьої особи: не прибув;

вільний слухач: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» 02.10.2017р. на розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Антонича 22», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про зобов’язання припинити дії по перешкоджанню введення в експлуатацію загальнобудинкового вузла обліку газу, визнання укладеним договору про умови експлуатації будинкового лічильника та стягнення судових витрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.12.2017 р. у справі № 914/2016/17 в позові відмовлено повністю (том ІІ, а. с. 95, 96-104).

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням місцевого господарського суду, апелянт (Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 4/007.2-СК-78671-1217 від 28.12.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/134/18 від 09.01.2018 р.), просить скасувати рішення суду першої інстанції від 14.12.2017року у справі № 914/2016/17 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю, витрати по даній справі покласти на відповідача (том ІІ, а. с. 116-122).

Апелянт вважає дане рішення незаконним, необґрунтованим, та таким, яке винесено при неповному з’ясуванні обставин справи та при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а саме: ст. ст.174, 179, 187 ГК України, оскільки суд дійшов висновку про те, що посилання позивача на нормативно правові акти, які містять вказівку на укладення договору про експлуатацію будинкового лічильника, є безпідставними так, як являють собою лише підзаконні - нормативно правові акти, з чим апелянт не може погодитись, з наступних підстав відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність та з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Так апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що відповідно до п.2, 3 ст.18 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», враховуючи наведене апелянт вважає, що укладення спірного договору є обов’язковим згідно ч.1 ст.6 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»; п.1, 2 глави 5 Розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015р.; п. 4, 6 «Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку», затвердженого Постановою КМУ від 15.05.2002 р. № 620, оскільки, на думку апелянта, є пряма вказівка зазначених вище нормативно правових актів.

Також апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позиція суду з даного питання, що Закон № 3533-VI не регулює встановлення будинкових приладів обліку населенню до 01.01.2018р. та вважає посилання позивача на підставу обов'язковості укладення зазначеного договору необґрунтованим та такою, що не відповідає чинному законодавству, оскільки в преамбулі цього ж таки Закону визначено правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку.

Крім того, апелянт стверджує, що відповідачу супровідним листом від 23.08.2017 р. вих. № 007.2-СЛ-7656-0817 направлялись два примірники договору № 06ALv6395-17 від 15.08.2017 р., від підписання яких відповідач відмовився про, що повідомив позивача шляхом направлення на адресу Товариства листа від 14.09.2017 №СЛ-6559-Lv007.2-0917, відтак, для захисту своїх порушених прав та інтересів Товариство змушене було звернутися в суд.

Апелянт також покликається на ту обставину, що предметом спору є укладення договору про встановлення вузла обліку газу на багатоквартирний будинок, оскільки відповідач на даний час є балансоутримувачем цього будинку, то останній є уповноваженою особою, яка має обов'язок на підписання договору від імені власників майна, однак останній від імені власників

Скаржник, зокрема, покликається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми процесуального права, а саме: ст. 4, 76, 77, 78, 237 ГПК України.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення, не взято до уваги те, що в матеріалах справи відсутні рішення зборів співвласників які би свідчили про відмову у встановленні загальнобудинкового приладу обліку та, що судом взято до уваги посилання відповідача на Закону України «Про житлово-комунальні послуги», однак, його не можна брати до уваги, так як цей Закон прийнятий 09.11.2017 р., однак набирає чинності з 10.06.2018 р.

Крім цього, скаржник вважає, що суд в своєму рішенні суд посилається на лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №7334/17/47-12 від 16.11.2012 щодо встановлення індивідуальних приладів обліку про те не згадує листи НКРЕКП від 02.11.2017 №11703/16/7-17 та від 04.06.2016№5524/16.1.1/7-16 в яких йде мова про обов'язковість встановлення загальнобудинкових приладів обліку з викладенням основних проблем щодо запровадження індивідуального обліку та вигоди від запровадження будинкового обліку газу.

Апелянт також стверджує, що судом не досліджено права та обов'язки ПАТ «Львівгаз» визначені нормами чинного законодавства щодо забезпечення побутових споживачів приладами обліку, а саме те, що постановою НКРЕКП «Про затвердження План розвитку газорозподільної системи ПАТ «Львівгаз» на 2016-2025 роки», від 24.03.2017 №400 із змінами від 22,12.2016 №2348 визначено обсяг фінансування для встановлення загальнобудинкових ВОГ з переліком адрес, строками та інвентарним номер ВОГів, які зобов'язаний встановити ПАТ «Львівгаз», оскільки багатоквартирний будинок по вул. Антонича,22, м. Львів, теж є в даному переліку, то останній таким чином, ухиляється від забезпечення доступу для встановлення та експлуатації загально будинкового приладу обліку, що ставить під загрозу всіх мешканців будинку у яких відсутні прилади обліку залишитись без газопостачання.

Враховуючи наведене в апеляційній скарзі, апелянт вважає, що постачання природного газу має здійснюватися лише за умови наявності комерційного вузла обліку природного газу, а тому, судом в неповному обсязі з'ясовані обставин, що мають значення для справи, відтак судове рішення підлягає скасуванню.

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем у даній справі було надано відзив на апеляційну скаргу, у якій останній заперечує доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі, покликаючись на те, що посилання на наведені апелянтом приписи нормативно-правових актів є безпідставним, оскільки вони не містять вказівок на обов'язковість укладення тих чи інших договорів, зокрема й договорів про експлуатацію будинкових лічильників.

Також відповідач зазначає, що ОСББ є неприбутковою юридичною особою, яка має на меті захист законних прав та інтересів співвласників багатоквартирного будинку. Органи управління ОСББ підзвітні співвласникам, діють в межах наданих співвласниками повноважень та лише за їх згодою, згідно статуту ОСББ та об’єднання. Частиною 4 ст. 22 вказаного Закону встановлено, що - газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень ОСББ здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства. А тому, в силу приписів спеціального законодавства, лічильник газу повинен бути встановлений позивачем на кожний об'єкт споживача (співвласника багатоквартирного будинку), а не загальнобудинковий вузол обліку, як того вимагає позивач. Основним нормативно-правовим актом, який регулює комерційний облік газу є ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку газу», відповідно до якого, обов’язок по встановленню приладів обліку покладений державою на газопостачальні організації, до яких і відноситься позивач. Фактично дії позивача та запропонований договір змінюють предмет договору приєднання, саме для споживачів ОСББ «Антонича 22» та ставлять останніх в нерівні умови з тими споживачами багатоквартирних будинків, в квартири яких позивачем були встановлені індивідуальні лічильники газу.

Також в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції на адресу суду від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту НКРЕКП) (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача) було надіслано пояснення (том ІІ, а. с. 178), в яких останній зазначає, що в матеріалах справи містяться вичерпні пояснення третьої особи щодо обставин справи, при цьому НКРЕКП повністю підтримує надані раніше пояснення.

15.01.2018 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження та ухвалою суду від 01.02.2018 р. призначено справу № 914/2016/17 до розгляду у судовому засіданні на 28.02.2018 року.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 28.02.2018 р. розгляд справи відкладено на 13.03.2018 р., про що учасники по справі були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судове засідання 13.03.2018 р. від апелянта/позивача представник прибув, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, надав усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить скасувати рішення суду першої інстанції від 14.12.2017 року у справі № 914/2016/17 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю, витрати по даній справі покласти на відповідача

Представник відповідача в судове засідання прибув, через канцелярію суду подав супровідний лист б/н від 01.03.2018р. (вх. № ЛАГС 01-04/1552/18 від 01.03.2018р.) в якому просить долучити до матеріалів справи заключне слово від 28.02.2018р., рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2017р. у справі № 908/1312/17, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2017р. у справі № 908/1312/17 та постанову Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі № 908/1312/17. Представником відповідача проти викладеного в апеляційній скарзі заперечено з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу та в заключному слові, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2017 р. у справі № 914/2016/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу апелянта без задоволення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не прибув, на адресу суду 29.01.2018 р. за вх. № ЛАГС 01-04/664/18 останнім було надіслано пояснення № 36/15-18 від 25.01.2018 р., в якому зазначено, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту НКРЕКП) надано вичерпні пояснення щодо обставин справи, при цьому НКРЕКП повністю підтримує надані раніше пояснення та просить розглядати справу № 914/2016/17 з урахуванням наданих пояснень та за відсутності її уповноваженого представника. Також до пояснень третьою особою долучено копію довіреності на ім’я ОСОБА_5 та докази надсилання пояснень на адресу сторін у справі (фіскальний чек).

Також колегія суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Як уже було вищезазанчено у цій постанові, з підстав зазначених в ухвалі суду від 28.02.2018 р. розгляд справи відкладено на 13.03.2018 р. та зокрема в описовій частині ухвали судом помилково зазначено, що відповідач просить суд: «рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2017 р. у справі № 914/2016/17 скасувати, а апеляційну скаргу апелянта залишити без змін».

У зв’язку з вищенаведеним, суд вважає за необхідне виправити допущену в ухвалі суду від 28.02.2018р. описку в описовій частині зазначеної вище ухвалі, а саме, за текстом ухвали слід читати: «рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2017 р. у справі № 914/2016/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу апелянта залишити без задоволення», не міняючи суті ухвали.

З урахуванням наведених вище обставин, апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників по справі, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2017 р. у справі № 914/2016/17, виходячи з наступного.

Як уже було вищезазанчено у цій постанові, Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» 02.10.2017р. на розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Антонича 22», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про зобов’язання припинити дії по перешкоджанню введення в експлуатацію загальнобудинкового вузла обліку газу, визнання укладеним договору про умови експлуатації будинкового лічильника та стягнення судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в процесі розгляду справи в суді першої інстанції 20.10.2017р. на адр5есу суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної із нею справи №466/7183/17, яка розглядається Шевченківським районним судом м. Львова за позовом фізичних осіб, мешканців багатоквартирного будинку у м. Львові по вул. Антонича, 22 до ПАТ «Львівгаз» про визнання права, припинення дії, яка порушує право та захист порушених прав споживачів, у задоволенні якого судом першої інстанцій було відмовлено, з чим погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 3.16. постанови №18 від 26.12.2011р., зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Як уже було зазначено вище, клопотання відповідача обґрунтоване тим, що в провадження Шевченківського районного суду м. Львова розглядається справа № 466/7183/17 за позовом фізичних осіб, мешканців багатоквартирного будинку у м. Львові по вул. Антонича, 22 до ПАТ «Львівгаз» про визнання права, припинення дії, яка порушує право та захист порушених прав споживачів.

Натомість предметом справи № 9114/2016/17 є визнання укладеним договору та встановлення загальнобудинкового лічильника.

Відтак, предмети розгляду в даній справі та справі № 466/7183/17 різняться і відповідачем не доведено належними доказами неможливість розгляду цієї справи до справи, що розглядається Шевченківським районним судом м. Львова.

Щодо суті заявленого в позовній заяві та апеляційній скарзі колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Антонича 22» на підставі Акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 14.11.2016р. та Наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури № 885 від 26.12.2016р. являється балансоутримувачем житлового комплексу багатоквартирного будинку у м. Львові по вул. Антонича, 22.

Відповідно до рішення загальних зборів ОСББ «Антонича 22», оформленого протоколом №2 від 26.07.2016р. та Договору про надання послуг №16-01/17 від 03.01.2017р. управителем вказаного житлового комплексу являється ТОВ «Управляюча компанія «Управитель».

Слід зазначити, що дані обставини сторонами не заперечуються.

20.08.2017р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист № Lv007.2-СЛ-7656-0817 від 23.08.2017р. в котрому позивач просив відповідача підписати договір про умови експлуатації будинкового лічильника № 06ALv6395-17 від 15.08.2017р., який визначає порядок відносин щодо забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку, зняття будинкового ВОГ на базі ультразвукового лічильника газу, який належить ПАТ «Львівгаз», встановлених за адресою: м. Львів, вул. Антонича, 22 та лічильників газу, установлених у квартирах такого будинку (за їх наявності).

До вказаного листа позивачем також було долучено два примірники відповідного Договору.

Судом встановлено, що позивач у вищезазначеному листі просив підписати договір, оскільки відповідно до ч.1 ст. 6 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011р. №3533-VI, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

Відповідно до розділу ІХ гл.5 Кодексу газорозподільних мереж, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.092015р. №2494 (далі Кодекс ГРМ) за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Крім того, позивач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002р. № 620 затверджено Тимчасове положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку (надалі Тимчасове положення від 16.05.2002р. № 620). Так, згідно п.4 Положення, власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства. Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Крім того, відповідно до п.6 Положення зняття та фіксація показань будинкового вузла обліку на будинок чи групу будинків та квартирних лічильників газу (за їх наявності) здійснюються представниками оператора газорозподільної системи та експлуатаційної організації щомісяця відповідно до узгоджених між сторонами договірних відносин щодо зняття показань будинкового вузла обліку та квартирного лічильника газу.

Однак, відповідачем два примірника договору, які були додані до вищезазначеного листа не підписав, про що останній змушений був звернутися за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Як зазначено в ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду даної справи являється, зокрема, вимога про визнання договору про умови експлуатації будинкового лічильника укладеним в редакції позивача.

Відповідно до ч. 3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору (ч.1 ст.187 ЦК України).

Таким чином, з наведеного вбачається, що в сторони виникає обов’язок укласти договір, а суд вправі розглядати спір про визнання договору укладеним лише у випадку, якщо укладення такого договору є обов’язковим на підставі закону.

Отже, спір у даній справі стосується укладення між сторонами договору про зняття показань будинкового вузла обліку природного газу та лічильників газу, монтажу та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку в редакції, запропонованій позивачем.

Однак, як уже було зазначено, з урахуванням частин 3 та 4 ст. 179 ГК України, ст. 187 ГК України, спонукання до укладення договору в судовому порядку можливе тоді, коли існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення такого договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, окрім іншого, послався на ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин сторін), якою встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та житлових будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що споживачами природного газу є фізичні особи (населення), фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.

Отже, як місцевим господарським судом вірно встановлено, що зі змісту цього Закону вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями за власний рахунок лічильників для такої категорії споживачів природного газу як населення саме у вигляді таких приладів обліку природного газу, що дозволяють визначення обсягів споживання кожним окремим споживачем.

Відповідно до наведеного, колегія суду вважає, що «визначає обов'язок позивача встановити за власний рахунок саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку відповідача.

Слід зазначити, що покликання апелянта, що господарським судом не було застосовано до правовідносин сторін вимоги положення глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем та положення Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, колегія суду до уваги не приймає, оскільки ці підзаконні нормативні акти, не є імперативними нормами права в розумінні ст. 179 ГК України щодо обов'язковості укладення спірного договору суб'єктами господарювання, та не можуть мати переваг у застосуванні порівняно із приписами Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

Також слід зазначити, що з наведеного переліку нормативно-правових актів на які покликається позивач у апеляційній скарзі та позовній заяві, а саме Кодекс ГРМ та Тимчасове положення являються лише підзаконними нормативно-правовими актами, а не законом. Єдиним законом, який визначає особливості встановлення лічильників газу споживачам являється Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011р. №3533-VI (далі Закон №3533-VI).

Крім того, положення Закону №3533-VI не регулюють питання забезпечення населення загальнобудинковими вузлами обліку та не визначають обов’язковості встановлення вказаних вузлів до 1 січня 2018р., а тому необґрунтованими є покликання позивача на вимоги ч.1 ст.6 Закону №3533-VI як на підставу обов’язковості укладення Договору про умови експлуатації будинкового лічильника №06ALv6395-17 від 15.08.2017р.

Разом з тим, як вбачається з ст.19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент направлення позивачем листа та проекту договору) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Слід зазначити, що станом на момент винесення рішення у справі, положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» діють в редакції від 09.11.2017р., яка набрала чинності з 10.12.2017р.

Відповідно до ч.2 ст.14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (в чинній на момент розгляду справи редакції) комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів.

Положеннями ч.2 ст.17 вказаного Закону передбачено, що комерційний облік комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії у багатоквартирному будинку здійснюється встановленими в житлових і нежитлових приміщеннях споживачів вузлами обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку.

Варто зазначити, що положення ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (в чинній на момент розгляду справи редакції) визначають такі поняття, як: колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.

Водночас за змістом абз.5 ч.4 ст.8 та ч.4 ст.14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (в чинній на момент розгляду справи редакції) колективний договір про надання комунальних послуг може бути укладений з виконавцем відповідної послуги у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг.

Таким чином, з огляду на викладені положення чинного законодавства України, відповідач ОСББ «Антонича 22» згідно вимог ст.6 Закону №3533-VI не вправі укладати договори про встановлення загальнобудинкових вузлів обліку, оскільки, як вже зазначалося, положення вказаного закону не регулюють питання встановлення загальнобудинкових вузлів обліку, а також у зв’язку з тим, що згідно вимог ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» ОСББ здійснює належне утримання та використання спільного майна, а ст.6 Закону №3533-VIпоширюється на встановлення лічильників газу в квартирах та приватних будинках, котрі є приватним майном.

Колегією суддів взята до уваги правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 21 лютого 2018 року по справі № 908/1312/17.

Також колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції в частині, не доведення позивачем положень закону, котрі б існували станом на момент направлення листа №Lv007.2-СЛ-7656-0817 від 23.08.2017р. та проекту Договору про умови експлуатації будинкового лічильника №06ALv6395-17 від 15.08.2017р. та котрі б зобов’язували відповідача укладати спірні договори. Станом на момент вирішення справи, таким законом являється ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Разом з тим, положення цього закону зобов’язують відповідача укладати спірний договір лише у разі прийняття відповідного рішення співвласниками багатоквартирного будинку (водночас, вказане рішення відсутнє в матеріалах справи).

Не заслуговують на увагу покликання позивача, що обов’язковість врегулювання договірних відносин щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі, а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку передбачено в п.4 Тимчасового положення від 16.05.2002р. №620 та пунктом 1 глави 5 Розділу ІХ Кодексу ГРМ.

Зокрема, як вже зазначалося, Кодекс ГРМ та Тимчасове положення являються лише підзаконними нормативно-правовими актами, а положення ст.ст. 179, 187 ГК України передбачають, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору.

Крім цього, як вбачається з преамбули Тимчасового положення від 16.05.2002р. №620 це Тимчасове положення визначає лише порядок проведення розрахунків між постачальниками, операторами газорозподільних систем та споживачами природного газу у разі використання загальнобудинкових вузлів обліку природного газу, які складаються, зокрема, з лічильника природного газу та засобу дистанційної передачі даних (далі - будинковий вузол обліку) на будинок (групу будинків).

Також, як зазначено в Тимчасовому положенні вимоги до облаштування та експлуатації будинкового вузла обліку встановлюються Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Мінпаливенерго від 27 грудня 2005 р. N 618, та Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 р. N 2494.

Водночас, відповідно до п.2 Правил обліку природного газу №618 від 27.12.2005р. правила поширюються на суб'єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність з постачання та транспортування природного газу розподільними мережами, споживачів газу, крім населення, суб'єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність з проектування, налагоджування вузлів обліку газу, а також з розроблення та виготовлення засобів вимірювальної техніки, які призначені для використання на вузлах обліку газу.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги позивача в частині визнати укладеним Договір про умови експлуатації будинкового лічильника №06ALv6395-17 від 15.08.2017р. в редакції запропонованій позивачем є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Не підлягають до задоволення також і вимоги зобов’язати відповідача припинити дії по перешкоджанню введення в експлуатацію загально будинкового вузла обліку газу, оскільки позивач, як доказ того, що відповідачем чиняться дії по перешкоджанню введення в експлуатацію загальнобудинкового вузла обліку газу покликається на те, що останній не підписує проект договору, котрий йому було направлено. Разом з тим, як вже зазначалося, з огляду на відсутність встановленого законом обов’язку відповідача підписати спірний договір, не підписання направленого йому проекту не може свідчити про чинення ним перешкод щодо введення в експлуатацію загальнобудинкового вузла обліку газу.

Крім цього, позивач як на доказ чинення перешкод покликається на акти про порушення складені 27.10.2017р., а також акт про порушення №259-24/16 від 06.09.2016р.

Разом з тим, з поданих позивачем актів вбачається, що перешкоди чиняться не відповідачем, а власниками квартир багатоквартирного будинку у м. Львові по вул. Антонича 22. Натомість акт про порушення №259-24/16 від 06.09.2016р. не може свідчити про чинення відповідачем перешкод в вересні 2017р. Більше того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова №466/2718/17 від 18.07.2017р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03.10.2017р. вказаний акт було визнано таким, що складено всупереч вимог чинного законодавства України.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, дослідивши наявні в справі матеріали, враховуючи всі викладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Керуючись, ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду Львівської області від 14 грудня 2017 року у справі № 914/2016/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2.          Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3.          Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4.          Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 22.03.2018 року

Головуючий суддя                                                                                  Л.С.Данко

Суддя                                                                                           Н.А.Галушко

Суддя                                                                                           Г.В.Орищин