УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді - Наставного В.В.
суддів - Ходаса В.І., Мороза І.О.
за участю прокурора - Пламадялу І.П.
засудженого - ОСОБА_1
адвоката - Папенко Р.С.
потерпілого- ОСОБА_4
представнику потерпілого - ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого лікарем стоматологічного центра при Національному університеті ім. О.О.Богомольця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого,
Засуджено за ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України, на засудженого покладені обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально- виконавчої системи.
Постановлено стягнути з ЗАТ Фінансова група «Страхові традиції» на користь ОСОБА_4 - 2550 гривень компенсації за завдану моральну шкоду.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 - 197450 гривень компенсації за завдану моральну шкоду.
Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з проведенням: судово-автотехнічної експертизи №417ат від 01.09.2008 року в сумі 376 гривень 62 копійки (т.2 а.с.5); додаткової судово-автотехнічної експертизи №475ат від 20.10.2008 року в сумі 423 гривні 69 копійок (т.2 а.с.36).
________________________________________________________________________________
Справа № 11а-2472 Головуючий в першій інстанції: Павленко О.П.
Категорія КК: ч.2 ст. 286 Доповідач: Ходас В.І.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 11.07.2008 року приблизно о 15год. 25хв., керуючи технічно справним автомобілем «Мітцубісі Лансер» д.н.з. НОМЕР_2, рухався по проїзній частині вул. Білоруської в м. Києві.
В цей час в попутному напрямку, попереду автомобіля «МітцубісіЛансер» д.н.з. НОМЕР_3 йшла пішохід ОСОБА_6
Під час руху водій ОСОБА_1 допустив порушення вимог п.п.2.3.б, 12.3, 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху, введених в дію 01 січня 2002 року, а саме:
- п.2.3.б. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п.12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, які водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів, для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
- п.13.1. Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу;
- п.13.3. Під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.
Порушення вищезазначених вимог ПДР з боку водія ОСОБА_1 виявилося в тому, що він, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не врахував дорожні умови та під час об'їзду пішохода не дотримався безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху. А також під час руху, при виникненні перешкоди і небезпеки, чим для водія ОСОБА_1 являвся пішохід ОСОБА_6, яку він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості руху, аж до зупинки керованого ним автомобіля, намагаючись об'їхати пішохода ОСОБА_6, виїхав на бордюр та автомобіль «Мітцубісі Лан сер» д.н.з. НОМЕР_2 перекинувся, придавивши потерпілу ОСОБА_6 до проїзної частини дороги.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень померла в лікарні. Смерть ОСОБА_6 настала від закритої травми грудної клітки і живота з пошкодженням внутрішніх органів, внутрішньовенної кровотечі і розвитку крововтрати, больового шоку.
Порушення вимог п.п.2.3.б, 12.3, 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху, введених в дію 01 січня 2002 року, з боку водія ОСОБА_1 знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
В поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію дій засудженого, посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, а тому просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2009 року скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Своє прохання прокурор мотивує тим, що судом першої інстанції при призначені покарання ОСОБА_1 не достатньою мірою враховано тяжкість та суспільну небезпеку вчиненого злочину, наслідків завданих злочинними діями.
Потерпілий ОСОБА_4 в своїй апеляції просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2009 року скасувати та постановити новий, яким призначити
ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі з направленням для його відбуття у місця позбавлення волі. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що судом при призначенні покарання не враховано у повній мірі суспільна небезпечність скоєного злочину та особу ОСОБА_1 Крім того зазначає, що з моменту скоєння ДТП ОСОБА_1 не просив вибачення у його родини, не намагався надати матеріальну допомогу, відшкодувати завдану шкоду.
На апеляції прокурора та потерпілого ОСОБА_4, захисник ОСОБА_1 - Папенко Р.С., подав заперечення, в яких просить у задоволенні цих апеляційних скарг відмовити, а вирок залишити без змін.
В своїх запереченнях захисник вважає, що апеляційні скарги прокурору та потерпілого не підлягають задоволенню з наступних підстав. Сам потерпілий підтвердив, що влітку 2009 року ОСОБА_1 разом з двома священнослужителями з церкви, яку він відвідує, зустрівся з ним і пропонував свою допомогу та просив не тримати на нього зла і вибачити, це підтверджується листом з Храму Святого Михайла. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 зібрав певну суму коштів на відшкодування шкоди потерпілому близько 70% від заявленої суми позову і ще до постановлення вироку в суді був готовий передати їх потерпілому, але останній ніяк не хотів їх брати, що є не логічно з точки зору подання ним цивільного позову. Проте ОСОБА_1 перерахував на рахунок вказаний потерпілим кошти всього в сумі 184865,00 гривень. Вважає, що засуджений ОСОБА_1 повністю усвідомив злочинні наслідки своїх дій і їх суспільну небезпеку, щиро розкаявся і вибачився за смерть дівчини.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав подану апеляцію, потерпілого ОСОБА_4, який підтримав подану ним апеляцію, засудженого ОСОБА_1, який заперечив проти задоволення апеляцій прокурора та потерпілого ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, колегія суддів дійшла наступного.
Згідно зі ст. 372 КПК підставами для скасування або зміни вироку є невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого та особі засудженого.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини ,що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається із вироку, звільняючи ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, суд послався на те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, свою вину не визнав, має позитивні відгуки за місцем проживання та роботи, злочин вчинив з необережності. Крім того, сам є прихожанином храму святителя Михаїла.
Разом з тим, визначаючи покарання, суд достатньою мірою не врахував, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до ст. 12 КК України належить до тяжких, під час досудового слідства та судового розгляду ОСОБА_1 свою вину не визнав, весь час намагався у будь-який спосіб, перекласти вину в ДТП на потерпілу, що загинула.
Крім того, як вбачається з показів потерпілого, ОСОБА_4- батька дочки , що загинула в наслідок даної ДТП, засуджений ОСОБА_1 почав пропонувати відшкодування матеріальних збитків заподіяних ним тільки під кінець розгляду кримінальної справи у суді, але за умови зміни потерпілим ставлення до призначеного йому покарання у вигляді позбавлення волі
Аналіз показів ОСОБА_1, які він давав на досудовому слідстві так і під час судового слідства свідчить, що ОСОБА_1 всіляко намагався уникнути кримінальної відповідальності в ході слідства і давав не правдиві покази. Так, в своєму поясненні, написаному власноручно на місці пригоди, ОСОБА_1 пояснював, що під час руху він спочатку здійснив наїзд на пішохода, а потім вивернув кермо праворуч та виїхавши на бордюр, перекинувся на лівий бік придавивши потерпілу ОСОБА_6. В подальшому будучи допитаним в якості обвинуваченого ОСОБА_1 став поясняти, що чи був контакт з пішоходом та від чого вона впала він не знає. Крім цього, почав поясняти, що пішохід під час руху зробив декілька кроків в сторону під його автомобіль, в наслідок чого відбувся наїзд, він не вказував.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні підтвердила, що після того, як автомобіль засудженого зачепив ОСОБА_6, він продовжив рух, але вона не може стверджувати чи переїжджав автомобіль ОСОБА_6 до того, як перекинувся на неї.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні також підтвердив, що після з'ясування показів очевидців ДТП та показів водія, було встановлено,що спочатку відбувся наїзд на пішохода та перекидання автомобіля па потерпілу. Спочатку засуджений вказував на несправність гальмівної системи автомобіля, але під час експериментального випробування було встановлено, що гальмівна система автомобіля була у справному стані.
Крім того, порушуючи вимоги ст.334 КПК, у мотивувальній частині вироку при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, аналізуючи і оцінюючи докази, як ті, що були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих у судовому засіданні ( висновки судово-медичної експертизи за підписом експерта Полив'янова В.Н. та висновки експерта Зосіменка В.В.) суд не навів переконливих доводів, чому відкинув висновок першого експерта про наявність первинного контакту пішохода з автомобілем засудженого, а поклав в основу своїх висновків , висновки експерта ЗосіменкаВ.В., допитаного в судовому засіданні.
У зв'язку з цим висновок суду про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання є необґрунтованим.
Колегія суддів, перевіряючи доводи апеляцій прокурора та потерпілого приходить до висновку, що призначене судом покарання із застосуванням ст. 75 та 76 КК України не відповідає ні ступеню тяжкості вчиненого злочину, ні обставинам вчинення злочину, ні меті, в наслідок невиправданої м'якості.
За таких обставин вирок суду визнається таким, що підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з постановленням нового вироку щодо ОСОБА_1
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія
суддів,-
Засудила:
Апеляцію прокурора Шабаліна М.В. задовольнити частково, а потерпілого ОСОБА_4, повністю.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28.10.2009 року щодо ОСОБА_1 засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України в частині призначеного покарання,- скасувати.
Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді 5 ( п'ять) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 змінити з підписки про невиїзд з
постійного місця проживання на тримання під вартою в Київському СІЗО №13
Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та
Київській області, взявши під варту в залі суду.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 29 січня 2010 року.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок суду може бути оскаржений до Верховного Суду України в
касаційному порядку через Апеляційний суд м. Києва протягом місяця з моменту
його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання ним копії
вироку.
С У Д Д І :
1. 2. 3.
НаставнийВ.В. ХодасВ.І. Мороз І.О.