Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2009 року м. Ужгород
Судова колегія палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.
суддів - Кеміня М.П., Куцина М.М.
при секретарі – Плавайко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 1 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача ОСОБА_4, ОСОБА_3 – про визнання довіреності договором купівлі-продажу та визнання права власності на транспортний засіб, та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2009 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просила визнати угоду – довіреність на керування та розпорядження транспортним засобом - удаваною, а договір купівлі-продажу автомобіля Mercedes-Benz, модель 500 SE, 1991 року випуску, шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 – дійсним, та просила визнати за нею право власності на вказаний автомобіль. Позов мотивувала тим, що в червні 2008 року разом із ОСОБА_4, з яким перебуває у громадянському шлюбі, в присутності свідків дала в борг ОСОБА_1 та її чоловікові ОСОБА_5 15000 доларів США, які були необхідні останнім для придбання автомобіля для бізнесу. Згідно усної угоди відповідач зобов’язувалась повертати борг частинами щомісяця. В липні 2008 року Степенко за вказані кошти придбала автомобіль Mercedes-Benz, модель 500 SE, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2. Однак ведення бізнесу у подружжя Степенко не склалося, щомісячні виплати вони не проводили, і у вересні 2008 року сторони домовились, що в рахунок повернення боргу відповідач віддасть позивачу автомобіль. Відповідач видала довіреність на керування та розпорядження автомобілем, якою фактично було підмінено договір купівлі-продажу автомобіля. Проте у березні 2009 року позивачка отримала заяву ОСОБА_1 від 28 лютого 2009 року, якою остання скасувала довіреність, і вказала, що знову видасть довіреність після того, як позивачка із чоловіком дадуть їй ще деяку суму коштів. За таких обставин позивачка, посилаючись на відповідні норми Цивільного кодексу України та Закону України „Про власність” просила задовольнити її позов.
Також у квітні 2009 року до суду звернулась із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, а в подальшому просила залучити до участі у справі і ОСОБА_2. Остаточно просила: - витребувати від ОСОБА_4 та ОСОБА_2 автомобіль Mercedes-Benz, модель 500 SE, тип ТЗ – легковий седан – В, 1991 року випуску, коричневого кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2; комплект ключів від автомобіля та Свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 31.07.2008, НОМЕР_3, видане Старосамбірським ВРЕВ ДАІ
Справа № 22-2246/09 Номер рядка статистичного звіту 5
Головуючий у першій інстанції: Куропятник О.М.
Суддя - доповідач – Кожух О.А.
при ГУМВС України у Львівській області; - стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 25 тисяч гривень з кожного у відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі. Вимоги мотивувала тим, що 26.09.2008 нею було видано довіреність, якою вона уповноважила відповідачів керувати та розпоряджатись належним їй автомобілем Mercedes-Benz, модель 500 SE, тип ТЗ – легковий седан – В, 1991 року випуску, коричневого кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2, та було досягнуто домовленості, що відповідачі в подальшому оплатять вартість автомобіля та проведуть відповідну перереєстрацію права власності. Однак проведення оплати, зустрічей та розмов відповідачі уникали, а тому ОСОБА_1 в кінці лютого 2009 року скасувала видану довіреність. Відповідачі автомобіль не повертають, тому ОСОБА_1, посилаючись на положення Цивільного кодексу України, які регулюють положення про право власності та захист права власності, просила задовольнити позов.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 23 червня 2009 року вказані позови було об’єднано в одне провадження.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 1 жовтня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 та задовольнити її позов.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію осіб, що з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову та визнаючи довіреність, видану ОСОБА_1 на керування автомобілем, удаваною угодою та дійсним договір купівлі продажу автомобіля, та визнаючи за позивачкою право власності на спірний автомобіль, суд першої інстанції керувався тим, що згідно з показаннями свідків, самої ОСОБА_2 та ОСОБА_4, подружжя Степенко взяли в борг у ОСОБА_2 15000 доларів США та зобов’язувались їх поступово повертати, а повноваження, передбачені у виданій ОСОБА_1 довіреності від 26.09.2008 вказують на те, що фактично між сторонами було укладено договір купівлі-продажу автомобіля.
Однак з таким висновком погодитися не можна.
Частиною 1 ст. 328 ЦК передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі біржової угоди 818062 від 22.07.2008 придбала автомобіль Mercedes-Benz, модель 500 SE, тип ТЗ – легковий седан – В, 1991 року випуску, коричневого кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, та 31.07.2008 отримала Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, НОМЕР_3, видане Старосамбірським ВРЕВ ДАІ при ГУМВС України у Львівській області. Реєстраційний номер автомобіля - НОМЕР_2 (а.с.8). 26.09.2008 ОСОБА_1 видала на ім’я ОСОБА_2, ОСОБА_1та ОСОБА_3 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом, якою уповноважила останніх вчиняти дії щодо управління та розпорядження належним їй на праві власності спірним автомобілем (а.с.6). Як ствердили відповідачі, ОСОБА_3 був включений до довіреності, оскільки міг посприяти швидшій перереєстрації транспортного засобу в органах ДАІ. 28 лютого 2009 року ОСОБА_1 скасувала вказану довіреність (а.с.9).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.
Визнаючи доводи ОСОБА_2 обґрунтованими як такі, що підтверджені належними доказами та поясненнями свідків, суд не врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на показаннях свідків.
Як установлено судом першої інстанції і зазначено у рішенні суду, ОСОБА_1 заперечувала доводи ОСОБА_2, факт отримання від позивачки коштів у сумі 15000 доларів США та факт домовленості про продаж спірного автомобіля.
Суд на це уваги не звернув та обґрунтував своє рішення про доведеність факту укладення сторонами договору купівлі-продажу спірного автомобіля лише показаннями свідків та виданою ОСОБА_1 генеральною довіреністю на спірний автомобіль, яка сама по собі не свідчить про укладення сторонами договору купівлі-продажу автомобіля.
Проте суд вважав, що ОСОБА_1 та її представниками в порядку ст. 60 ЦПК України не доведені ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх заперечень та не спростовано позовні вимоги ОСОБА_2
Відповідно до ст. 220 ЦК дійсним може бути визнано договір, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення. Отже, суд може визнати дійсним лише той договір, який за законом підлягав нотаріальному посвідченню. Для договорів про купівлю-продаж автомобіля таке оформлення не є обов’язковим.
Отже, судом ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до п.4 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення, яким у позові ОСОБА_2 слід відмовити.
Вирішуючи позов ОСОБА_1 судова колегія виходить з наступного.
ОСОБА_1 є власницею спірного автомобіля, проте після скасування нею довіреності, виданої на ім’я ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, автомобіль ОСОБА_2 та ОСОБА_4 їй не повернули. Таким чином, автомобіль перебуває у відповідачів без жодних правових підстав.
Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України). Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї.
ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які проживають у незареєстрованому шлюбі, утримують належний ОСОБА_1 автомобіль без відповідної правової підстави, такі їх дії є протиправними, а тому судова колегія вважає, що вимоги ОСОБА_1 є правомірними - у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 слід витребувати належний на праві власності ОСОБА_1 автомобіль, комплект ключів від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, із передачею таких ОСОБА_1 Також є підстави для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, і виходячи з характеру правопорушення, враховуючи вимоги розумності і справедливості, судова колегія вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, то суд відповідно змінює розподіл судових витрат. ОСОБА_1 при зверненні до суду із позовом та при поданні апеляційної скарги було сплачено в загальній сумі 408,50 грн. судового збору та 127, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що підтверджено відповідними квитанціями, і які слід стягнути з відповідачів на її користь.
Керуючись ст. 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.3,4 ч. 1 ст.309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 1 жовтня 2009 року – скасувати та ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання довіреності договором купівлі-продажу та визнання права власності на транспортний засіб – відмовити.
Позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.
Витребувати від ОСОБА_4 та ОСОБА_2 автомобіль Mercedes-Benz, модель 500 SE, тип ТЗ – легковий седан – В, 1991 року випіску, коричневого кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2, комплект ключів від автомобіля та Свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 31.07.2008, НОМЕР_3, видане Старосамбірським ВРЕВ ДАІ при ГУМВС України у Львівській області - з передачею ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 1000 гривень з кожного у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 408 (чотириста вісім) гривень 50 коп. сплаченого судового збору та 127 (сто двадцять сім) гривень 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України шляхом подачі протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча
Судді: