Рішення
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2009 р. м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого: судді-доповідача Куштана Б.П.,
суддів: Боднар О.В. та Власова С.О.,
при секретарі Медяник Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду від 11 лютого 2009 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4, про стягнення грошової суми, -
встановила:
у листопаді 2008 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому на підставі ст. 1212 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 127900 грн. та судові витрати.
На обґрунтування зазначав, що 10.08.2007 р. купив у відповідача за 43000 грн. підсобне господарство, АДРЕСА_1, а до цього усно домовились про майбутню купівлю-продаж земельної ділянки площею 5.1713 га. У рахунок останньої оборудки відповідач одержав від нього грошові кошти на загальну суму 127900 грн., однак, земельну ділянку не продав, а кошти не повернув.
Рішенням Виноградівського районного суду від 11 лютого 2009 р. у позові відмовлено.
Апелянт просить скасувати це рішення та ухвалити нове про повне задоволення позову. Доводить про неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи. Указує, що відповідач безпідставно набув грошові кошти.
У письмових запереченнях ОСОБА_3 вважає скаргу необґрунтованою та просить залишити рішення без змін. Указує, що кошти в сумі 127900 грн. одержав за продане підсобне господарство та устаткування – за взаємною домовленістю про їх фактичну вартість.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення – скасуванню з ухваленням нового по суті позовних вимог, з таких мотивів.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно одержав від позивача грошові кошти на суму 127900 грн. за продане ним підсобне господарство та устаткування. Усна угода між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про можливий продаж земельної ділянки розміром 5.1713 га, яка розташована в АДРЕСА_1, дійсно існувала на умовах відповідача (про продаж земельної ділянки площею 5.1713 га для ведення фермерського господарства за ціною 430000 грн.), проте цей правочин є нікчемним (абсолютно недійсним) і виконанню не підлягав.
Колегія суддів не може цілковито погодитися з цими висновками через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та порушення в застосуванні норм матеріального права.
Так, спірні правовідносини характеризуються відсутністю договірних чи деліктних зобов’язань, тобто є кондиційними зобов’язаннями або безпідставним збагаченням, а тому до них належить застосувати положення глави 83 ЦК України, згідно зі ст. 1212 якої особа, що набула майно (різновидом якого є гроші) або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов’язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
- є набуття або збереження майна (особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння);
- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи;
- обов’язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов’язків (ст. 11 ЦК).
Підставою виникнення зобов’язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною.
Як видно з матеріалів справи, факт одержання відповідачем грошей на загальну суму 127900 грн. не оспорюється. Згідно з розписками грошові кошти передавались частинами в період часу з 27.02.07 р. по 27.03.08 р. як завдаток (або в рахунок) за фермерське господарство «Гратіс» (а.с.11, 15-17) та як завдаток за продаж ферми і будинку по АДРЕСА_1 (а.с.12-14).
10.08.07 р. сторони уклали між собою договір купівлі-продажу підсобного господарства (корівник, пташник, вівчарня, свинарник, прохідна, навіс для сіна та металічна огорожа) загальною вартістю 43000 грн., яке розташоване в АДРЕСА_1. Відповідно до п.5 цього договору ОСОБА_3 своїм підписом підтвердив факт повного розрахунку за вказане майно (а.с.5-7).
Доказів продажу позивачу разом з підсобним господарством якогось устаткування на решту суми немає.
Договір купівлі-продажу від 08.06.05 р. між СФГ «Астра» та фермерським господарством «Гратіс» про купівлю останнім комбікормового цеху (а.с.42) та рахунок № 21 від 27.04.05 р. (а.с.44), на які з цього приводу посилається відповідач, є неналежними доказами в розумінні ст. 58 ЦПК України, оскільки предмету доказування не стосуються.
Отже, висновок суду першої інстанції про правомірність одержання відповідачем спірної суми в розмірі 84900 грн. (127900 грн. – 43000 грн.) ґрунтується на недоведених обставинах.
До того ж, встановлений судом факт усної домовленості між сторонами про продаж фермерського господарства включно із земельною ділянкою площею 5.1713 га (що ОСОБА_3 по суті не заперечує) за відсутності самої купівлі-продажу цієї землі (яка взагалі не могла відбутися) лише свідчить про безпідставне набуття відповідачем указаної решти суми.
У контексті наведеного колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в сумі 84900 грн., відповідно до якої належить пропорційно присудити позивачу 1300 грн. судових витрат.
Керуючись главою 83 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 303 ч.1, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.2, п.4, ч.2, 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, -
рішила:
1. 1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. 2. Рішення Виноградівського районного суду від 11 лютого 2009 р. скасувати.
3. 3. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
4. 4. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 84900 (вісімдесят чотири тисячі дев’ятсот) грн. як безпідставно одержаних та 1300 (одну тисячу триста) грн. у відшкодування судових витрат.
5. 5. У решті позову відмовити.
6. 6. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: