ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року                                        м. Чернігів                    Справа № 825/808/18

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючої судді                                        Кашпур О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 06.02.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України та просить:

визнати неправомірними дії Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови здійснити перерахунок її пенсії у зв’язку з підвищенням заробітної плати посадових осіб органів місцевого самоврядування;

зобов’язати Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України провести перерахунок та виплату її пенсії з зв’язку з підвищенням заробітної плати працюючим посадовим особам місцевого самоврядування відповідно до постанови КМУ від 24.05.2017 №353 ‘’Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2016 №268 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України’’ у розмірі 80% від суми усіх складових заробітної плати, вказаної у листі УПСЗН від 27.07.2017 №04-11/20206, з яких сплачено страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, починаючи з 01.08.2017 з урахуванням раніше проведених виплат.

Позов мотивовано тим, що пенсія за віком, як службовцю органу місцевого самоврядування, їй була призначена відповідно до статті 37 Закону України № 3723 “Про державну службу”, тобто до набрання чинності Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу”, та жодного разу з часу призначення не перераховувалась. В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 353 було внесено зміни у додаток 52 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268, шляхом встановлення нових розмірів посадових окладів працюючих посадових осіб місцевого самоврядування з травня 2017 року.

Враховуючи наведене, та те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, вважає, що вона має право на перерахунок раніше призначеної пенсії на підставі статті 37-1 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ “Про державну службу”, постанови Кабінету Міністрів України № 865, чинних на момент призначення пенсії.

Ухвалою судді від 23.02.2018 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного письмового провадження, без виклику сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для надання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою суду строк відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не передбачено проведення перерахунку пенсій державним службовцям, та не визначено механізм проведення перерахунку пенсій вказаній категорії осіб. Враховуючи наведене, вважає, що відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1, оскільки заявлені позовні вимоги суперечать нормам законодавства, чинного на момент звернення позивача до Чернігівського ОУПФ.

Також, просить розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи. Ухвалою суду від 12.03.2018 в задоволенні даного клопотання відповідачу відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.01.2014 перебуває на обліку в Чернігівському ОУПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”. Пенсія позивачу призначена у розмірі 80% суми заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 353 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268, , яким встановлені нові розміри посадових окладів працюючих посадових осіб місцевого самоврядування.

На запит ОСОБА_1 Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради листом від 27.07.2017 за № 04-11/20206 було надано інформацію станом на 01.06.2017 щодо розміру заробітної плати начальника відділу з питань соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради (а.с. 22).

Враховуючи вищевикладену інформацію, позивач звернулась до Чернігівського ОУПФУ із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії.

Листом від 11.08.2017 за № 22508/06 відповідач повідомив, що проведення перерахунку пенсій державним службовцям чинним законодавством не передбачено. Вказана відповідь мотивована тим, що з 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу”. Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктами 10-12 Прикінцевих положень вказаного Закону. Також, постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії”, яка регулювала норми врахування заробітної плати для перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, втратила чинність у зв’язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 19.09.2016 № 622 “Деякі питання пенсійного забезпечення осіб”, яка набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 01.05.2016 (а.с. 21).

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ “Про державну службу” (далі – Закон № 3723-ХІІ; чинного на час призначення пенсії позивачу), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частина перша статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії” передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії” виключено, а пункт 5 і 6 викладено в такій редакції: “форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики”.

10 грудня 2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу”.

У зв'язку з набуттям з 1 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Відповідно до статті 90 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу”, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Враховуючи наведені вище положення джерел права, суд дійшов висновку, що з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів”, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії” виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України № 889-VIII “Про державну службу”, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правового регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ні Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України”, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України № 3723-ХІІ “Про державну службу” викладено у новій редакції, ні стаття 90 Закону України ” № 889-VIII “Про державну службу, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

За таких підстав, суд приходить до висновку про те, що оскільки законодавством, чинним на час звернення ОСОБА_1 до Чернігівського ОУПФ із заявою про перерахунок розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку позивачу.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 23.01.2018 у справі № 745/458/16-а (К/9901/1748/18).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що Чернігівське ОУПФ, відмовляючи ОСОБА_1 в перерахунку розміру її пенсії, діяло в межах своїх повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено 20 березня 2018 року.

Суддя                                                                                                               О.В. Кашпур