Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2012 року колегія судців судової палати з розгляду цивільних справ апеляцій­ного суду Житомирської області в складі:

головуючого: судці Товянської О.В.

суддів

при секретарі: Ковач Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира Жи­томирської області від 01 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Степанів­ни, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про захист права влас­ності, усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом виселення, відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнення кварплати, зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_10 до ВАТ" Житомирголовпостач", ОСОБА_3 про визнання права на постійне проживання, вивнання недійсним договір купівлі - продажу, зустрічним позовом ОСОБА_7 Іванови­ча, ОСОБА_8 до ВАТ "Житомирголовпостач", приватного нотаріуса ОСОБА_11 про визнання недійсним договору купівлі - продажу , визнан­ня права на житло, визнання права на постійне проживання за ними та їх неповнолітніми дітьми, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ВАТ "Житомирголовпостач", ОСОБА_3 про визнання права на постійне проживання за нею та її неповнолітньою дитиною, зустрічним позовом ОСОБА_6 до ВАТ "Житомирголовпостач", ОСОБА_3 про визнання права на постійне проживання, зустрічним позовом ОСОБА_9 до ВАТ 'Житомирголовпостач", ОСОБА_3 про визнання права на постійне проживання, зустрічним позовом ОСОБА_10 до ВАТ "Житомирголов- постач" про визнання права на постійне проживання на умовах договору найму житлового приміщення, -

встановила:

В квітні 2005р. ОСОБА_12 звернувся до суду із позовом. Зазначав, що на підставі договорів купівлі-продажу, укладених між ним і ВАТ „Житомирголовпостач" 01.09.2004 р. він є власником кімнат №706,707,708 і підсобних приміщень будинку №30 по вул. Л.Толс­того в м. Житомирі, якими він не може користуватись, оскільки їх займають відповідачі. Просив захистити його право власності на кімнати №706,707,708, кухню №35, коридор №34 та інші підсобні приміщення у вказаному будинку шляхом виселення ОСОБА_4 .0., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Просив стягнути з відповідачів на його користь матеріальну, моральну шкоду і квартирну плату, визначивши остаточно їх розмір під час слухання справи: з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 661грн. на відшкодування майнової шкоди, 3500грн. і відшкодування моральної шкоди та 2392,25грн. квартплати, з ОСОБА_7, ОСОБА_8-769,24грн. на відшкодування майнової і 2500грн. на відшкодування моральної коди, 2295грн. квартплати, з ОСОБА_9, ОСОБА_10-711,38грн. на відшкодування майнової та 2500грн. на відшкодування моральної шкоди, 1614,60грн. квартплати.

ОСОБА_10 в своїх інтересах та в інтересах двох неповнолітніх дітей та Фурман­ок 0.0. звернулись до суду із зустрічним позовом, в якому просили визнати недійсними зговори купівлі - продажу кімнат № 706, 708, укладені 01.09.2004р. між ВАТ „Житомир- їловпостач" і ОСОБА_3, та визнати право на постійне проживання в цих кімнатах, азначали, що набули право користування кімнатами в установленому законом порядку.

ОСОБА_7, ОСОБА_8 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ді- :й звернулись до суду із зустрічним позовом. Просили визнати недійсним договір купівлі продажу кімнати № 707 укладений 01.09.2004р. між ВАТ „Житомирголовпостач" і ОСОБА_3, визнати право на постійне проживання в цій кімнаті. Зазначали, що отримали кімнату на підставі рішення спільного засідання адміністрації і профкому Житомирської державної товарно - сировинної компанії „ Житомирголовпостач".

ОСОБА_5 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки звернулась до суду зустрічним позовом. Просила визнати їх право на постійне проживання в кімн. 706. За- значала, що набула право користування кімнатою в установленому законом порядку.

ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати за ним право на постійне проживання в кімнаті № 706. Зазначав, що вселився в; кімнату, як член сім'і, а тому набув право на вказане житло.

ОСОБА_9 звернувся до суду із зустрічним позовом, просив визнати за право на постійне проживання в кімнаті № 708. Зазначав, що вселився в дану кімнат підставі ордера, наданого дружині, постійно проживає та зареєстрований за даною адресою, тому вважав, що набув права користування цим житлом.

ОСОБА_10 звернулась до суду із зустрічним позовом, просила визнати за право на користування кімнатою № 708 на умовах договору найму житлового приміщеням. Зазначала, що постійно проживає в даному житловому приміщенні.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської облает 01 березня 2012 року у первісному позові ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено. Зустрічний позов ОСОБА_8 ОСОБА_8 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_10 задоволено частково . Зустрічний позов ОСОБА_9 задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити його позовні вимоги, а в задоволенні зустрічних поз відповідачів відмовити. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду оба нам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_3 01.09.2004р. за договором купів продажу придбав у ВАТ „Житомирголовпостач" кімнати №706,707,708, кухню №35, ко дор №34 та інші підсобні приміщення у гуртожитку по вул.Л.Толстого,30 у м. Житомирі

Судом встановлено, що відповідачі по первісному позову ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_9 0*М. вселились у і тожиток за адресою вул. Л. Толстого,30 у м. Житомирі по ордерам, виданих згідно спільних рішень адміністрації та профкому ВАТ „Житомирголовпостач".

Відповідно до вимог ст. 6 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призна ються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановлені порядку як службових приміщень і гуртожитків. Правовий режим гуртожитків ypeгульовано главою 4 цього Кодексу.

Згідно із ст. 132 ЖК України, працівників підприємств, які поселилися в гуртожетку у зв'язку з роботою може бути виселено лише в разі звільнення за власним бажані без поважних причин, за порушення трудової дисципліни, чи вчинення злочину.

Відповідно до ст.ст.58,129 ЖК України відповідачі правомірно отримали ордери спірне житло й видані вони були згідно вимог ст.128 ЖК України, в якій зазначено, жила площа у гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Установлено, що при видачі ордера, порушень положень ст. 59 ЖК України не допущено.

Виселення з гуртожитків проводиться за правилами ст. 132 ЖК України, частиі 3 якої передбачено, що осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, меже бути виселено з гуртожитку лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Абзацом третім ст. 125 ЖК України до таких осіб віднесено і осіб, які пропрацюваои на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

Крім того, в підпункті 2 пункту 41 Примірного положення про гуртожитки, затве дженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986-року № 208, яким встановлено порядок надання жилої площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, кори- стування цими гуртожитками та їх утримання, містяться аналогічні роз'яснення про:

що з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення не може бити виселено осіб , які

пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм жилу площу в гурто- житку, не менш як десять років.

Суд правильно визнав, що відповідачі набули статусу осіб, які не можуть бути висе- лені з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення. Всі вони іншого житла мають. Гуртожиток є їх єдиним і постійним місцем проживання, вселились у встановленому законом порядку у зв'язку з роботою на підприємстві, що надало їм спірну житло площу, мешкають у гуртожитку більше 10 років.

Суд взяв до уваги положення Закони України «Про забезпечення реалізаиії житлое прав мешканців гуртожитків» (набрав чинності з 1 січня 2009р. ), котрий регулює прав с _майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізаиії к ститииійного права на житло громадян, які на законних підставах тривалий час ( не менше 5 років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, та не мають іншого житла.

4.1 ст.8 Закони передбачено, що громадяни на яких поширюється дія цього Закони, які на законних підставах зареєстровані та тривалий час (не менш як 5 років) прожива­ють и гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонди (які перебивають у власності чи у повному господарськоми віданні відповідних державних чи комунальних під­приємств. истанов, організацій, а також підприємств та організацій, утворених шляхом корпоратизації чи приватизації колишніх державних підприємств, крім тих організацій, які створено органами державної влади, органами місцевого самоврядивання для управ­ління житловим фондом) та призначених для проживання працівників (членів їх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, уразі, коли такі гуртожитки не передаються їх власниками и власність Територіальних громад, мають право подальшого проживання в таких гуртожитках до розв'язання їх житлової проблеми.

Статтею 19 Закони передбачено, що забороняється виселення, переселенця та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закони, без попере­днього надання їм (їх сім'ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей. Виселення, переселення чи відселення громадян з гуртожитків відповідно до цього Закони допускається лише у разі визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей.

При ухваленні рішення суд урахував, що відповідачі вселені и гуртожиток на за­конних підставах, прожили в ньому більше 10 років, а відповідно до п. 1 розділу УШ Прикі­нцевих положень зазначений Закон набрав чинності 1 січня 2009 року, що виключає можливість виселення їх після цієї дати.

Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 12.04.1985р. №2 указав, що вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, крім інших пи­тань, і питання щодо видачі відповідно до Положення ордера на зайняття жилої площі в гуртожитку.

Відповідно до вимог ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встанов­леному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд правильно визнав, що відчуження жилої площі в гуртожитку, якою відповідачі користуються на законних підставах, проведено із істотним порушенням норм чинного законодавства, а саме ст.47 Конституції, ст.9, гл.4 Житлового кодексу, розділу III Примірного Положення про гуртожитки з метою, завідомо суперечною інтересам громадян і 'спрямоване на позбавлення мешканців гуртожитку права на житло, відповідно порушив­ши їх конституційні права та свободи. Зміст правочину не може суперечити Кодексу, ін­шим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст.203 ЦК України).

Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення від­сутні. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише фо­рмальних міркувань.

Керуючись ст.ст.209,218,303,304,307,308,313-315,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської області від 01 березня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання законної сили.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи) Згідно: судця апеляційного суду

Житомирської області --------ОСОБА_14