Справа № 2-а-1763/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2009 року Павлоградский міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Литвиненко В.М,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання неправомірними дій, стягнення не донарахованих сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
В С Т А Н О В И В:
26 серпня 2009 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, посилаючись на те, що з липня місяця 2007 року вона перебуває на обліку у відповідача відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», тому що ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_2
Згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Тобто вона мала отримувати в 2007році щомісячно допомогу у розмірі прожиткового мінімуму який становив:
з 01 квітня 2007р. по 01 жовтня 2007р. – 463.00 грн., з 01 жовтня 2007р. по 01 січня 2008 р. – 470.00грн.
Але відповідач їй фактично призначив та виплатив допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі:
2007 рік
Вересень 18грн 95коп
Жовтень 94грн 77коп
Листопад 107грн 73коп
Грудень 110грн 88 коп
Недоплата становить:
2007 рік
Вересень 463грн 00коп : 30 х 6 -18грн 95коп = 73грн 65коп
Жовтень 470грн 00коп -94грн 77коп = 375грн 23коп
Листопад 470грн 00коп –107грн 73коп = 362грн 27коп
Грудень 470грн 00коп -110грн 88коп = 359грн 12коп
а разом недоплата становить 1170грн. 27коп., яку просила стягнути з відповідача на її користь.
Також позивачка просила визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради щодо неправильного нарахування державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 25 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року. (включно), стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 1000 грн та покласти на відповідача судові витрати.
Сторони не з,явилися у судове засідання, подали заяви про розгляд справи в їх відсутності, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ч.3 ст. 122 КАСУ. Позивачка просила задовольнити її позов та поновити процесуальний строк на звернення до суду з позовом, а відповідач наполягає на застосуванні процесуальних строків, які позивачка пропустила без поважної причини.
Суд, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким сторони обґрунтовували свої позиції по справі, вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка має дитину - доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження , знаходиться на обліку у відповідача з липня 2006 року по цей час та вважає, що відповідач порушив її право, щодо нарахування та виплаті їй державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Але до суду з позовом позивачка звернулася тільки 26 серпня 2009 року, пропустив без поважної причини на строк на звернення до суду.
Так, згідно п.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В своєму письмовому запереченні відповідач наполягає на відмові у задоволенні адміністративного позову на підставі пропущення строку звернення до адміністративного суду.
Суд вважає, що немає підстав для визначення поважною причини пропущення строку звернення позивачки до суду, тому, що всі засоби масової інформації публікували та коментували Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» і вона мала реальну можливість отримати консультацію як у відповідача так і у юриста. Крім того, позивачка не надала суду доказів, що її дитина постійно хворіла, а вона по цій причині не мала змоги своєчасно звернутися до суду з позовом.
Тому суд приходить до висновку, що слід відмовити позивачці в задоволенні позову за період з 25 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, немає підстав для покладання на відповідача судових витрат та в стягненні моральної шкоди і в цій частині позову слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 69, 94, 104, 159, 160, 163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання неправомірною бездіяльності, нарахуванні і стягненні не донарахованих сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 1170грн 27коп.та в стягненні моральної шкоди та судових витрат.
Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суд першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.М. Литвиненко