УХВАЛА  

08 грудня  2009 року             Справа № 2а-28407/09/1270  

 Суддя Луганського окружного адміністративного суду   Смішлива Т.В.,   перевіривши матеріали за заявою ОСОБА_1 до прокурора Печерського району м.Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:  

 07 грудня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 до прокурора Печерського району м.Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії у відповідності зі ст. 97 КПК України.  

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.09.2008 року він звернувся до прокурора Печерського району м.Києва із заявою про порушення кримінальної справи за ст. ст. 366, 382 КК України, однак, до теперішнього часу прокурором не прийнято жодного рішення за його заявою в порядку ст. 97 КПК України.

Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.  

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

4) спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

5) спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Відповідно до статей 1, 2 Кримінально-процесуального кодексу України призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримінальних справах, а завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Статтею 97 КПК України передбачено, що по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю.

У відповідності до ст.ст. 98-2, 99 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя повинні повідомляти заінтересованих осіб, підприємства, установи, організації про прийняте рішення за заявою або повідомленням про злочин.

В рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі № 1-17/2001 (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) зазначено, що кримінальне судочинство – це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості і не належить до сфери управлінської. Положення статті 55 Конституції України щодо можливості громадянина звернутись за захистом своїх прав і свобод однаково стосується можливості судового оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, оскільки ними можуть порушуватись його права і свободи. Недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб зазначених органів.  

Заява позивача від 27.10.2008 року також стосується питання розгляду заяви про злочин та повинна була бути розглянута у відповідності до вимог Кримінально-процесуального кодексу України.

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 до суду правовідносини, що склались між ним та відповідачем щодо ненадання відповіді на заяву про злочин, не є публічно-правовими, а є кримінально-правовими, оскільки витікають з кримінального та кримінально-процесуального законодавства, а тому не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства. Крім того, дані правовідносини не можуть бути віднесені до категорії публічно-правових і з тих підстав, що їх виникнення не пов'язано з будь-якими рішеннями, діяльністю або бездіяльністю органів владних повноважень в сфері управлінської діяльності.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 104, 109, 160, 165, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

  У Х В А Л И В:  

 Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за заявою ОСОБА_1 до прокурора Печерського району м.Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії у зв’язку з тим, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку кримінального судочинства.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження ухвали суду протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.  Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.  

    СУДДЯ                     Т.В.Смішлива