Справа № 2-181/09  

    Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

    09 грудня 2009 року.                               Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:  

    головуючого – судді Ритова В.І.  

  при секретарі Бережній О.В.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  

  В С Т А Н О В И В:  

    ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 і просить стягнути на його користь 2 100 грн. матеріальної шкоди за пошкодження автомобіля та 20 000 грн. моральної шкоди.  

  На обґрунтування позовних вимог вказав, що 11 листопада 2007 року його син ОСОБА_3 належним йому (позивачу) автомобілем „ОСОБА_4 класік” номер НОМЕР_1 на вул.. Комсомольській в смт. Царичанка здійснив наїзд на ОСОБА_2, яка швидко перетинала дорогу в напрямку автомобіля.  20 листопада 2007 року  Царичанським РВ ГУМВС України у Дніпропетровській області винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно сина за відсутністю в його діях складу злочину. У постанові зазначено, що в діях сина відсутнє порушення Правил дорожнього руху, які б перебували у причинному зв’язку з настанням ДТП. Його автомобіль отримав пошкодження і на його ремонт він витратив 2 100 грн., які сплатив приватному підприємцю ОСОБА_5.  

  Протиправними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв’язку з пошкодженням його автомобіля, необхідності нести витрати на його ремонт, які йому до цього часу ніхто не повернув і не збирається повертати, неможливості тривалий час користуватися автомобілем – більше трьох місяців, який йому був необхідний для роботи та сімейних потреб. Цю шкоду він оцінює в 20 000 грн.  

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з посиланням на доводи, викладені у позовній заяві.  

    Відповідачка у письмових запереченнях позовні вимоги не визнала з тих підстав, що шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки і відповідальність по її відшкодуванню покладається виключно на власника (володільця) транспортного засобу, звернулася з заявою про розгляд справи у її відсутності.  

    Вислухавши пояснення сторін, свідка,  дослідивши та оцінивши в сукупності надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.  

    Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

    У відповідності з чинним цивільно-процесуальним законодавством ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 і просить стягнути 2 100 грн. матеріальної шкоди, які він сплатив приватному підприємцю ОСОБА_5 за ремонт пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіля, яка сталася 11 листопада 2007 року за участю його сина ОСОБА_3, керувавшого належним йому автомобілем, та пішохода ОСОБА_2 – відповідача в справі.  

Факт ДТП за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджується копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (а. с. 3) і проти цього не заперечує відповідачка в своїх запереченнях на позов (а. с. 15), а факт проведення ремонту автомобіля та сплати вартості ремонту підтверджено розпискою приватного підприємця ОСОБА_5 про отримання 2 100 грн. за ремонт автомобіля (а. с. 5) та його показами про те,  що він дійсно відремонтував ОСОБА_1  автомобіль і отримав загалом 2 100 грн. Офіційних розцінок у нього немає, але вважає, що вартість ремонту у нього вдвічі або й утричі менша за вартість такого ремонту на станції технічного обслуговування автомобілів.  

  Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що 11 листопада 2007 року відбулася дорожньо-транспортна пригода, під час якої було пошкоджено автомобіль позивача і що позивач сплатив за ремонт автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди 2 100 грн.  

    У позовній заяві позивач посилається на вимоги  ч. 1 ст. 1166 ЦК України, яка передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.  Зазначає також , що в ДТП винуватою являється відповідачка в справі, оскільки у постанові від 20 листопада 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно  його сина  ОСОБА_3 зазначено, що  в діях сина відсутнє порушення Правил дорожнього руху України, які б перебували у причинному зв’язку з настанням даної ДТП. Інших доводів того, що винуватою являється саме ОСОБА_2, ні в позовній заяві, ні в своїх поясненнях в судовому засіданні позивач не зазначив.  

    Суд не може погодитися з тим, що винуватою в дорожньо-транспортній пригоді являється відповідач ОСОБА_2, оскільки, на думку суду, позивач не надав доказів цьому.  

    У відповідності з ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.  

    Як вбачається з матеріалів цивільної справи, ні вирок, ні постанова у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 судом не ухвалювалися, а постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України не являється доказом того, що ОСОБА_2 вчинила дорожньо-транспортну пригоду і тому являється винуватою у завданні шкоди позивачу. Інших же доказів вини ОСОБА_2 у спричиненні шкоди, як зазначено вище, позивач суду не надав.  

    В той же час відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.  

  Згідно технічного паспорта на автомобіль (а. с. 2) ОСОБА_3 має право керувати автомобілем позивача „ОСОБА_4 класік” № НОМЕР_1, тобто саме він на законних підставах керував автомобілем 11 листопада 2007 року, коли позивачу було завдано шкоди пошкодженням автомобіля, факт керування автомобілем підтвердив сам позивач у позовній заяві та в поясненнях у судовому засіданні, автомобіль являється джерелом підвищеної небезпеки, і саме цим автомобілем і цьому автомобілю було завдано шкоди, а тому, враховуючи вказане, суд приходить до впевненості, що вини відповідача ОСОБА_2 у спричиненні шкоди позивачу ОСОБА_1 немає, оскільки вона джерелом підвищеної небезпеки не керувала.  

    За вказаних обставин суд вважає, що ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди слід відмовити.  

    Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода,  завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.  

    Оскільки судом встановлюється, що вини ОСОБА_2 у пошкодженні автомобіля позивача та  у спричиненні  йому матеріальної шкоди немає, у зв’язку з чим ОСОБА_1 відмовляється в позовних вимогах про стягнення матеріальної шкоди, суд приходить до висновку, що і в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 повинно бути відмовлено.  

    На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд  

  В И Р І Ш И В:  

    ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.  

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з подачею апеляції через районний суд або шляхом подачі протягом десяти днів заяви про апеляційне оскарження рішення з послідуючою подачею протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення апеляційної скарги через районний суд.  

        Головуючий                                                                    В.І. Ритов.