АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/958/17Головуючий у 1-й інстанції Гриновець О.Б.

Провадження № 33/789/92/18 Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2018 р. Суддя апеляційного суду Тернопільської області Ваврів І.З. з участю: з участю особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бойка П.В.

розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 27 січня 2018 року, -

в с т а н о в и в:

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Як визнав суд, ОСОБА_1 08.10.2017 року о 16:40 год. в с. Вікторівка Козівського району по вул. Шевченка 64, керуючи транспортним засобом "ВАЗ 2108", д.н.з. НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, про що свідчили почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з рота і тремтіння рук, відмовився продути технічний прилад Драгер на місці зупинки, а також відмовився пройти медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння в медичному закладі в присутності свідків, чим порушив вимоги п.2.5(в) Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2017 року та закрити провадження у даній кримінальній справі через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що оскаржувана постанова винесена з грубим порушенням норм процесуального права та без врахування всіх обставин справи.

В обґрунтування поданої ним апеляційної скарги вказує, що протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 №545048 від 08 жовтня 2017 року, рапорт поліцейського Бурого Б.В., акт огляду на стан сп'яніння, пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відеофіксація з місця події не є допустимими доказами.

На думку апелянта, суд безпідставно прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_6, який оговорив його, щоб підтвердити свої протиправні дії як поліцейського.

Зазначає, що йому довелось вимушено відмовитись проходити медичне освідчення під впливом фізичного та психічного насильства суб'єктів владних повноважень.

Одночасно просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, оскільки постанову суду про притягнення його до адміністративної відповідальності він отримав лише 16 січня 2018 року.

Заслухавши апелянта ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бойка П.В., які підтримали подану апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів, просять скасувати постанову Козівського районного суду від 27 грудня 2017 року та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.285 КУпАП копія постанови по справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

В матеріалах справи відсутні відомості про вручення або направлення копії судового рішення ОСОБА_1 у визначений законом строк.

Натомість, в матеріалах справи наявна відмітка про вручення копії постанови суду захиснику ОСОБА_1 адвокату Бойку П.В., датована 16 січня 2018 року.

За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено ОСОБА_1 з поважних причин і тому, відповідно до ст.289 КУпАП, його потрібно поновити.

Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №545048 від 08 жовтня 2017 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП та складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КупАП, ОСОБА_1 08.10.2017 року о 16:40 год. в с. Вікторівка Козівського району по вул. Шевченка, 64 керував транспортним засобом ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з рота, тремтіння рук. На вимогу працівника поліції пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_1 категорично відмовився.

Ці ж обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в присутності яких ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп'яніння в медичному закладі та за допомогою газоаналізатора "Драгер", про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.

Показання цих свідків є послідовні та взаємопов'язані між собою та іншими матеріалами справи, тому твердження апелянта про суперечливий характер їх свідчень і недопустимість їх як доказів по справі про адміністративне правопорушення є надуманими та необґрунтованими.

Також обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_6, який в суді першої інстанції детально пояснив за яких обставин було зупинено автомобіль під керування водія ОСОБА_1, а також засвідчив факт його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.

Доводи апелянта та його захисника Бойка П.В. про надуманий характер показань даного свідка, вважаю безпідставним та необґрунтованим, оскільки жодних аргументованих доводів щодо мотивів таких дій зі сторони ОСОБА_6 ними не наведено.

Записом з нагрудної відеокамери поліцейського, який долучено до матеріалів справи, зафіксовано, в присутності двох свідків, факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.

Твердження ОСОБА_1 та адвоката Бойка П.В. про неналежність як доказу відеофіксації з місця події є надуманими, оскільки наявність такого доказу узгоджується з положеннями ст.251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Не наведено апелянтом також будь-яких фактичних даних щодо застосування до нього фізичного чи психічного насильства зі сторони працівників поліції з метою відмовитись від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, про що він вказує в апеляційній скарзі.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.

Виходячи з аналізу досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1, у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КупАП є правильним, оскільки доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені судом в порядку, визначеному ст.ст.279, 280 КУпАП.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.

Твердження захисника Бойка П.В. про допущене судом процесуальне порушення, яке полягає в оголошенні 27 грудня 2017 року лише вступної та резолютивної частини судового рішення вважаю безпідставними, оскільки чинним законодавством, яке регламентує порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення не визначено порядок оголошення судового рішення, в матеріалах справи наявний виключно повний текст постанови суду відносно ОСОБА_1 і жодних доказів щодо таких дій суду захисником не представлено.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Козівського районного суду від 27 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування та закриття провадження у справі, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.

Керуючись ст.294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Козівського районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2017 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2017 року щодо нього - без змін.

Постанова Апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.З. Ваврів