Р І Ш Е Н Н Я                        Справа № 2-1021/09

Ім’ям України  

(заочне)

07 грудня 2009 року                                                                                               м. Полтава

          Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:

головуючого – судді                                          Литвиненка І.Ю.

при секретарі -                                                    Севідовій Л.Ю.,

за участю позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1, представника позивача за зустрічним позовом – адвоката ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві цивільну справу за об’єднаним позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_3, приватного виробничого підприємства «Автопром», третя особа – ОСОБА_1, про визнання договору купівлі-продажу автомобілю недійсним, стягнення заборгованості за кредитним договором, позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Сведбанк», приватного виробничого підприємства «Автопром» в особі ОСОБА_3, Центральної товарної біржі у м. Полтаві, третя особа - управління ДАІ ГУМВС України у Полтавській області, про визнання договору купівлі-продажу автомобілю таким, що відбувся, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, -  

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ПАТ «Сведбанк», звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3Л та ПВП «Автопром», визначивши третьою особою ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобілю – вантажного самоскиду марки КРАЗ, 2007 року випуску, шасі № ХІС006444Р0746645651070001735, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, укладеного між ПВП «Автопром» та ОСОБА_1; стягнення заборгованості з ОСОБА_3Л за кредитним договором № 1603/0907/87-001 від 19 вересня 2007 року у сумі 21341 долар 50 центів США шляхом звернення стягнення на заставне майно - вантажний самоскид марки КРАЗ, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, судові витрати по справі. У ході розгляду справи збільшив свої позовні вимоги, прохаючи стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 24227 доларів 36 центів США, яка склалася станом на 27 березня 2009 року, у сумі 24227 доларів 36 центів США, судові витрати у сумі 1730 гривень (а.с. 71).    

ОСОБА_1 Звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ «Сведбанк», Центральної товарної біржі у м. Полтаві та ПВП «Автопром» в особі ОСОБА_3, визначивши третьою особою - УДАІ ГУМВС України у Полтавській області, про визнання договору купівлі-продажу автомобілю марки КРАЗ 6510, зеленого кольору, 2007 року випуску, шасі № ХІС006444Р0746645651070001735, тип – вантажний самоскид, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, укладеного 27 червня 2007 року на Центральній товарній біржі у м. Полтаві між ним та ПВП «Автопром» таким, що відбувся; визнати за ним право власності на зазначений автомобіль та про витребування цього автомобілю від на ПАТ «Сведбанк» на його користь (а.с. 43-44).

ПАТ «Сведбанк» в обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 19 вересня 2007 року між ним та ОСОБА_3Л укладено кредитний договір № 1603/0907/87-001 на суму 25000 доларів США, строком до 19 вересня 2010 року. Кредитний договір забезпечено договором застави, укладеним 19 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_3, предметом якого є вантажний самоскид марки КРАЗ, 2007 року випуску, шасі № ХІС006444Р0746645651070001735, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ПВП «Автопром». Банк свої обов’язки за договором позики виконав і передав ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 25000 доларів США готівкою. Свої зобов’язання ОСОБА_3 виконував неналежним чином, порушуючи строки повернення кредиту та відсотків за його користування, внаслідок чого, станом на 14 серпня 2008 року за ним утворилася заборгованість у сумі 20375 доларів США. На письмові звернення банку він не реагував. Згідно з п.1.1 договору застави, ОСОБА_3 зобов’язаний не відчужувати предмет застави без письмової згоди банку. Однак він, як директор ПВП «Автопром», у порушення цієї норми договору застави, продав предмет застави ОСОБА_1 Вважає, що на підставі ч. 1 ст. 589 ЦК України, має право звернення стягнення на предмет застави - автомобіль. Крім того, згідно із п. 28 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 05 липня 2004 року за № 830, фізична чи юридична особа має право на отримання з цього реєстру витягу про наявність чи відсутність обтяжень майна. ПВП «Автопром»,  як продавець та його брокер, а ОСОБА_1 як покупець, та його брокер, при продажу майна не перевірили наявність на нього обтяження. При продажу ПВП «Автопром» порушив вимоги ст. 659 ЦК України, згідно з якою продавець зобов’язаний повідомити покупця про усі права третіх осіб на товар, що продається, а також порушив вимоги п.п. 5.1, 5.2  біржового контракту № ТЗ /5/05 від 27 червня 2008 року так як не повідомив наявність обтяження на автомобіль, що тягне за собою визнання контракту недійсним.      

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 27 червня 2008 року, на підставі біржового контракту № ТЗ /5/05 на Центральній товарній біржі м. Полтави придбав у ПВП «Автопром» автомобіль марки КРАЗ 6510, зеленого кольору, 2007 року випуску, тип – вантажний самоскид, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Сплатив кошти: за придбаний автомобіль продавцеві, державне мито та усі інші платежі, а тому набув на нього право власності. При укладанні з продавцем зазначеного договору купівлі-продажу йому не було відомо ні від продавця, ні від біржі, про те, що автомобіль знаходиться у заставі. Далі, як власник, зареєстрував автомобіль в УДАІ ГУМВС України у Полтавській області. У листопаді 2008 року, по порушений кримінальній справі, цей автомобіль зі стоянки вилучили працівники міліції. Вважає, що є добросовісним набувачем автомобіля і при його придбанні не порушив вимог ст. 388 ЦК України, яка дає право позивачеві на його витребування. Крім того, відповідно до вимог ст. 620 ЦК України, банк, як кредитор, не має права на витребування у нього автомобіля, як речі, визначеної індивідуальними ознаками, так як автомобіль уже передано йому у користування.  

У судовому засіданні ОСОБА_1 вважав позовні вимоги банку такими, що не підлягають задоволенню. Свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, прохав суд відмовити у задоволенні позову банку, його позов задовольнити у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні тексту позовної заяви. Додатково пояснив, що з ОСОБА_3 знайомий особисто близько трьох років. Навесні 2008 року при зустрічі він запропонував йому придбати у нього спірний автомобіль. Він погодився придбати, але  після того, як отримає ліцензію на здійснення будівельних робіт. Потім, по отриманню ліцензії, передав ОСОБА_3 свій паспорт і ідентифікаційний код, приїхав до біржі, розписався у документах, сплатив усім необхідні гроші і став власником цього автомобіля. Біржі довіряв, так як перед цим придбав через біржу у Кіровоградській області легковий автомобіль. Ні ОСОБА_3, ні працівники біржі, ні працівники ОСОБА_4, де він спочатку зробив експертизу складових частин автомобілю, а потім поставив його на облік та отримав технічний паспорт, не казали, що автомобіль є заставним майном. При придбанні автомобілю не порушив вимог законодавства та нічиїх прав. Цей автомобіль у нього забрали працівники міліції. Звертався письмово до прокурора, але відповіді не отримав.  

Представник позивача за зустрічним позовом підтримала  його позицію та вважала, що позовні вимоги банку задоволенню не підлягають, прохала позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. Пояснення надала аналогічні поясненням ОСОБА_1 та тексту позовної заяви. Додатково пояснила, що порушення при придбанні спірного автомобіля вимог п. 28 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 05 липня 2004 року за № 830 у частині з’ясування перед продажем автомобілю наявності стосовно нього обтяжень, вчинено не ОСОБА_1, а іншими особами. Так як вини ОСОБА_1 у тому, що він придбав заставне майно немає, прохала визнати його добросовісним набувачем, а тому задовольнити його позовні вимоги, а у задоволенні первісного позову – відмовити.  

У судове засідання представник ПАТ «Сведбанк» не з’явилася, звернулася із письмовою заявою з проханням відкласти справу судовим розглядом у зв’язку з хворобою, однак документу, що підтверджує факт хвороби, не надала (а.с.   ).  

Представник відповідача - Центральної товарної біржі у м. Полтаві, до суду не з’явився, звернувся із письмовим клопотанням, у якому зазначив, що біржа не може бути відповідачем (співвідповідачем) при вирішенні цього спору, прохав розглянути справу за його відсутності (а.с. 134).  

Представник третьої особи - УДАІ ГУМВС України у Полтавській області до суду з’явилася, звернулася із письмовою заявою у якій вказала, що на момент постановки на облік та зняття з обліку автомобілю марки КРАЗ 6510, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у них не було ніяких даних про те, що на здійснення цього треба було мати дозвіл банку; прохала розглянути справу за її відсутності (а.с. 107-108).

Відповідачі – ПВП «Автопром» та ОСОБА_3 належним чином, шляхом оголошення повідомлення про виклик через засоби масової інформації, викликані у судове засідання, але до суду не з’явилися, письмових заяв та клопотань суду не надали (а.с. 141). Позивач за зустрічним позовом та його представник вважали за можливе розглянути справу за їх відсутності. З цих підстав суд, спираючись на норми ст.ст. 169, 224 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку та ухвалив рішення.  

Заслухавши пояснення позивача за зустрічним позовом, його представника, допитавши свідка, та перевіривши фактичні обставини письмовими доказами справи у межах наданих сторонами, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що у 2007 році працював у банку і у його обов’язки входило передавати до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про укладені банком правочини з обтяженнями. Кредитний договір і договір застави, укладені із ОСОБА_3 19 вересня 2007 року, поступили до нього у електронному вигляді 20 вересня 2007 року. Враховуючи те, що особи, які приймають та вносять обтяження до Державного реєстру обтяжень, працювали у той час з 8 і до 12 години, зареєструвати обтяження на спірний автомобіль у цей день він не міг. Зареєстрував його 21 вересня 2007 року.

19 вересня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 1603/0907/87-001 на суму 25000 доларів США, строком до 19 вересня 2010 року (а.с. 6-8). Гроші у сумі 25000 доларів США ОСОБА_3 отримав 19 вересня 2007 року (а.с. 9). Згідно з наданими суду розрахунками, заборгованість Грушевського.Л. за кредитним договором від 19 вересня 2009 року, станом на 27 березня 2009 року, становить 24227 доларів 36 центів (а.с. 72). 19 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір застави, предметом якого є автомобіль марки КРАЗ 6510, зеленого кольору, 2007 року випуску, тип – вантажний самоскид, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 10). Відповідно до п.п. 11.2, 11.3 цього договору, ОСОБА_3 зобов’язався не відчужувати ні автомобіль, ні його частину, не передавати його у користування іншим особам без письмовою згоди банку. підтримувати його у належному стані (а.с. 10). Банк двічі письмово звертався до ОСОБА_3 з вимогами погасити кредитну заборгованість (а.с. 11-12). Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень, спірний автомобіль зареєстровано у ньому 21 вересня 2007 року (а.с. 15). Директором і засновником ПВП «Автопром» є ОСОБА_3 (а.с. 19, 22). Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2008 року накладено арешт на спірний автомобіль (а.с. 35). Спірний автомобіль придбано ОСОБА_1 у ОСОБА_3 27 червня 2008 року через Центральну товарну біржу у м. Полтаві ( а.с. 45, 135, 137). Згідно з технічним паспортом на цей автомобіль, його власником є ОСОБА_1 (а.с. 46). 10 листопада 2008 року спірний автомобіль вилучено слідчим міліції ОСОБА_6 протоколом обшуку (а.с. 48). Постановою слідчого Значенка С.В. від 10 листопада 2008 року спірний автомобіль визнано речовим доказом по кримінальній справі та протоколом передано до ПАТ «Сведбанк» для зберігання (а.с. 53, 54). Право власності на спірний автомобіль зареєстровано за ПВП «Автопром» 03 липня 2007 року (а.с. 110). Судові витрати ПАТ «Сведбанк» становлять 1730 гривень (а.с. 2, 74). Судові витрати ОСОБА_1 становлять 1730 гривень (а.с. 40-41).

Згідно із нормою ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи. Відповідно до вимог п.п. 2, 3, 6, 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійним, припинення дії, яка порушує право та зміна чи припинення правовідношення. Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України, банк зобов’язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Згідно із вимогами ст. 203 ЦК України, для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог встановлених частинами третьою (вільність волевиявлення учасників правочину та відповідність його їх внутрішній волі), п’ятою (реальність настання правових наслідків, що обумовлені ним) ст. 203 ЦК України; а згідно з ч. 3 цієї статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно із вимогами ст. 230 ЦК України, якщо одна зі сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним; обман має місце тоді, коли сторона замовчує існування обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину. Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбано у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно у набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника, або особі. якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Нормою ст. 572 ЦК України встановлено, що кредитор (заставотримач) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого предметом застави, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 577 ЦК України, реєстрацією предмета застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Згідно із вимогами ст. 578 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути передано у заставу лише за згодою усіх співвласників. На підставі ч. 1 ст. 585 ЦК України, право застави виникає з моменту укладення договору застави. Згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 620 ЦК України, у разі невиконання боржником обов’язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов’язання; кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність. Відповідно до вимог ст. 659 ЦК України, продавець зобов’язаний повідомити покупця про усі права третіх осіб на товар, що продається.    

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Відповідач ОСОБА_3 уклав із банком кредитний договір, який забезпечив договором застави, предметом якого є автомобіль марки КРАЗ 6510, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Умови кредитного договору він тривалий час не виконує. Банк має право вимагати стягнення з відповідача заборгованості за кредитом шляхом звернення на предмет застави. Внаслідок неналежного виконання з боку ОСОБА_3 умов договору застави, право на яке виникло у банку з моменту укладення договору застави, предмет застави відчужено ОСОБА_3 шляхом продажу ОСОБА_1 через біржу. В силу не інформованості про те, що придбаний ним автомобіль є заставним майном, ОСОБА_1 є добросовісним набувачем. Банк, маючи право на звернення  до суду за захистом свого права на стягнення з ОСОБА_3 кредиту та відсотків за його користування, реалізував це право, звернувшись до суду. Бажає отримати задоволення за рахунок заставного майна, яке перебуває у нього на зберіганні, для чого прохає визнати договір купівлі-продажу заставного майна недійсним. При укладенні цього договору ОСОБА_3 порушено вимоги п.п. 5.1, 5.2  біржового контракту № ТЗ /5/05 від 27 червня 2008 року про продаж цього автомобіль у частині приховування інформації про те, що проданий ним автомобіль є предметом застави, а тому, з цих же підстав порушено вимоги  ст. 629 ЦК України. Введення в оману ОСОБА_3 покупця ОСОБА_1 при продажу йому спірного автомобіля, дає суду підстави для визнання договору купівлі-продажу від 27 червня 2008 року недійсним. Однак, визнання цього договору недійсним з цих підстав втрачає сенс, тому що не буде мати наслідків у вигляді можливості звернення стягнення на автомобіль, так як кредитор -  банк, у відповідності до вимог ст. 620 ЦК України, позбавлений права вимагати предмет застави, як річ, визначену індивідуальними ознаками, тому що спірний автомобіль боржником ОСОБА_3 передано третій особі  - ОСОБА_1 у власність. З цих підстав суд вважає за можливе відмовити ПАТ «Сведбанк» у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобілю – вантажного самоскиду марки КРАЗ, 2007 року випуску, шасі № ХІС006444Р0746645651070001735, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, укладеного між ПВП «Автопром» та ОСОБА_1 27 червня 2008 року. Право банку на стягнення з ОСОБА_3 кредиту та коштів за його користування суд вважає за можливе захистити у загальному порядку.  

Суд не вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 з тих підстав, що договір купівлі-продажу автомобілю марки КРАЗ 6510, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений між ним та ПВП «Автопром» 27 червня 2008 року недійсним не визнано, а тому і права власності на цей автомобіль його не позбавлено. У частині повернення йому вилученого органами внутрішніх справ автомобілю, його позовні вимоги не підлягають задоволенню з тих підстав, що автомобіль визнано речовим доказом по кримінальній справі, а повернення предметів, визнаних речовими доказами регулюється нормою ст. 81 КПК України.    

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 16, 202-203, 215, 230, 388, 526, 577, 578, 585, 610, 620, 623, 625, 659, 1054 ЦК України, ст.ст. 15, 30, 60, 75, 76, 88, 169, 208, 212-215, 218, 224, 226 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Сведбанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором № 1603/0907/87-001 від 19 вересня 2007 року, яка склалася станом на 27 березня 2009 року, у сумі 24227 доларів 36 центів США, судові витрати по справі у сумі 1730 гривень.  

У задоволенні позовних вимог у іншій частині – відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити у повному обсязі.  

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів зо дня його проголошення та наступною подачею апеляційної скарги, яку може бути подано протягом 20 днів зо дня подачі заяви про апеляційне оскарження, через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у установленому законом порядку.

Заочне рішення може бути переглянуто Октябрським районним судом м. Полтави за заявою відповідачів, яку може бути подано протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.  

            Суддя                                                                                                    І.Ю. Литвиненко