Справа № 11-1342 Головуючий у 1 інстанції - Савченко А.Г.
Категорія ст. 185 ч. 2 КК України Доповідач - Лісіченко Л.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року грудня місяця 20 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних
справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді Куліша В.М. Суддів - Лісіченко Л.М., Павленка В.П. З участю прокурора - Гриня Н.М. Засудженого - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Октябрського району м. Полтави на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий:
1. 22.12.1989 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч.2 ст. 118 КК України (1960 року) на 4 роки позбавлення волі;
2. 23.08.1995 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 140 КК України (1960 року ) на 2 роки виправних робіт з утриманням в доход держави 20% його заробітку;
3. 13.08.1998 року Роменським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 229-6, ст.ст. 43,44 КК України (1960 року ) на 2 роки 4 місяці позбавлення волі;
4. 13.10.2000 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 229-6 КК України (1960 року) на 2 роки позбавлення волі;
5. 4.02.2004 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
6. 17.01.2005 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 309 ; ч. 2 сг. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України по епізоду викрадення майна ОСОБА_2 на 1 рік позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 17 січня 2005 року у вигляді 3 років позбавлення волі. По епізодах викрадення майна у потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_1 засуджено на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч.І ст. 71 КК
2
України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 17 січня 2005 року і остаточно призначено йому покарання за сукупністю вироків у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Вирішено питання речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що вчинив злочини за таких обставин.
В період часу з кінця грудня 2004 року по кінець червня 2005 року ОСОБА_1 під час руху тролейбуса умисно таємно повторно з корисливих спонукань скоїв 8 епізодів крадіжок мобільних телефонів потерпілих із «сім картами» та коштами на рахунках, а саме: в кінці грудня 2004 року - у ОСОБА_2 загальною вартістю 687,50 грн., в кінці січня 2005 року - у ОСОБА_9 загальною вартістю 527,50 грн., в кінці лютого 2005 року - у ОСОБА_8 загальною вартістю 540 грн., всередині квітня 2005 року - у ОСОБА_7 загальною вартістю 550,50 грн., в цей же час - у ОСОБА_6 на суму 551 грн. та у ОСОБА_5 на суму 540 грн., на початку червня 2005 року - у ОСОБА_4 на суму 625 грн., в кінці червня 2005 року - у ОСОБА_3 на суму 618 грн. заподіявши їм збитки на вказані суми.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 12.05.2006 року стосовно нього, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, змінивши запобіжний захід на підписку про невиїзд в зв»язку з необхідністю проходження курсу лікування від туберкульозу.
Інші учасники судового процесу вирок не оскаржили.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи апелянта - засудженого ОСОБА_1, який апеляцію підтримав і просив скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд для додаткової перевірки доказів, оскільки він цих злочинів не вчиняв, а на досудовому слідстві оговорив себе під тиском працівників міліції, міркування прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляції, приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України підтверджені сукупністю доказів, зібраних у справі, правильно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку.
Кваліфікація його дій та фактичні обставини справи встановлені правильно. З такими висновками суду погоджується і колегія суддів.
Як убачається з матеріалів справи в ході досудового слідства ОСОБА_1 свою вину у скоєнні 8 епізодів крадіжок визнавав повністю і написав 6 заяв про з»явлення із зізнанням ( ас.З; 19; 31; 45; 56; 77).
Будучи допитаним по справі в якості підозрюваного ( а.с.107 ) та в якості обвинуваченого ( а.с.115-116; 131-132 ) він детально розповідав про обставини скоєних крадіжок і ці деталі узгоджуються з іншими доказами по справі, дослідженими судом і визнаними допустимими. Правильність цих показань підтверджував особистими підписами в протоколах допиту.
В ході судового розгляду ОСОБА_1 неодноразово змінював свої показання, причину зміни яких внятно пояснити не міг, а в кінці судового слідства знову визнав себе винним у вчиненні всіх 8 крадіжок і погоджувався з показаннями потерпілих..
Зокрема, з показань потерпілої ОСОБА_2 убачається, що в кінці грудня 2004 року вона їхала у тролейбусі з вул. Фурманова до центру, де у неї викрали мобільний телефон. Вона не подавала заяви до міліції, а приблизно через рік до неї зателефонував працівник міліції та повідомив, що знайдено її мобільний телефон, а про те, що вона є його власником встановили по «імейлу». Свій телефон вона впізнала за характерними подряпинами. ( а.с.221; а.с.14 ).
з
Згідно протоколу пред»явлення предметів для впізнання потерпіла ОСОБА_2 впізнала серед інших аналогічних телефонів свій мобільний телефон марки «LG-1600» (а.с.15).
Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в ході проведення слідчої дії таїкож впізнали викрадені у них мобільні телефони серед пред»явлених за характерними ознаками ( а.с.28; а.с.44).
Крім того, вина засудженого ОСОБА_1 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 ( а.с.192-193 ), дослідженими в ході судового слідства показаннями потерпілих ОСОБА_4 ( а.с.42 ), ОСОБА_5 ( а.с.54 ), ОСОБА_7 (а.с.75 ), ОСОБА_8 (а.с.88 ), що повністю визнавав в судовому засіданні ОСОБА_1 як видно із протоколу судового засідання (а.с. 222).
Що стосується доводів засудженого про застосування до нього незаконних методів слідства, то вони спростовані матеріалами справи. Із них видно, що такі доводи детально перевірялись як судом так і прокурором та не знайшли свого підтвердження.
Постановою заступника прокурора Октябрського району від 25 лютого 2006 року в порушенні кримінальної справи щодо працівників Октябрського РВ ПМУ України в Полтавській області відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину.
Як видно з протоколу судового засідання ( а.с. 222 ) в якості свідків були допитані працівники міліції - оперуповноважений Октябрського РВ ПМУ ОСОБА_11 та слідчий Октябрського РВ ПМУ ОСОБА_12, які пояснили, що в ході досудового слідства ОСОБА_1 добровільно написав явки з повинною і давав показання про обставини скоєних крадіжок. Окремих потерпілих встановили лише після його про вчинені крадіжки. Недозволених методів слідства до нього ніхто з працівників міліції не застосовував, що підтвердив суду і сам ОСОБА_1
Цю обставину він не заперечував і в ході апеляційного розгляду, пояснивши, що дійсно визнавав себе винним та давав такі показання.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено процесуальних порушень при дослідженні і оцінці наведених у вироку доказів, які ставили б під сумнів правильність висновку суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його було засуджено і давали підстави для скасування вироку.
Що стосується міри покарання засудженому ОСОБА_1, то суд правильно виходив з вимог ст. 65 КК України, об"єктивно і повно врахувавши тяжкість скоєного злочину, дані про особу винного, який раніше судимий, проте за місцем проживання характеризується позитивно, пом"якшуючі і обтяжуючі покарання обставини, а також стан його здоров»я та призначив покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а за сукупністю вироків частково приєднавши мінімально можливе покарання.
В той же час, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 вчинив новий злочин в період іспитового строку за двома попередніми вироками, тому правильно встановив, що необхідним і достатнім для нього буде покарання у вигляді позбавлення волі.
З огляду на ступінь тяжкості вчинених злочинів та вище зазначені обставини колегія суддів не вбачає підстав для звільнення засудженого від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, в зв"язку з чим апеляцію засудженого слід залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
4 УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2006 року щодо нього - без змін.
СУДДІ:
Куліш В.М. Лісіченко Л.М. Павленко В JI.