а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2009 р. Справа № 2-а-4573/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Драчук Тетяни Олександрівни ,
при секретарі судового засідання: Димчишиній Тетяні Вікторівні
за участю представника:
позивача : Мельник Т.І.
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовом : Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до : фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про : стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені
ВСТАНОВИВ :
В жовтні 2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, в якому позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в розмірі половини середньої річної заробітної плати працівника у 2008 році та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, розраховану відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики від 15.05.2007р. №233, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та п. 3.7 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007р. в поданому звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік не розрахована та у рядку 06 не відображена сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен розрахувати та сплатити роботодавець самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, так як із поданого звіту випливає, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у кількості 1 робочого місця.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав та пояснив, що вказане порушення стало можливим внаслідок того, що він одночасно є власником і директором ПП "Юпітер", яке зареєстроване в Вінницькому обласному Фонді соціального захисту інвалідів, на даному підприємстві працює інвалід. Відповідач не знав про необхідність реєстраціїї його в Фонді як фізичної особи-підприємця та виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази в обґрунтування та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон N875-XII) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону N875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною 2 ст. 19 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів у 2008 році, середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача складала - 10 осіб, з числа яких інваліди відсутні, норматив робочих місць для інвалідів - не зазначений.
Однак, з такою позицією відповідача погодитися не можна, оскільки як зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону N875-XII для підприємств, установ, організацій на яких працює від 8 до 25 осіб установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця.
Таким чином, в 2008 році у відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав - 1 робоче місце та відповідно останнім в 2008 році не дотримано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця.
Як зазначено вище, приписами частини 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю також зобов'язані надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Однак, доказів надання державній службі зайнятості інформації, щодо наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів у 2008 році, відповідачем не надано та відповідно матеріали справи не містять.
Натомість, як вбачається з листа Тростянецького районного центру зайнятості вих. №1297 від 22.07.2009р., фізична особа - підприємець ОСОБА_2 у 2008 році звіт за формою 3ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, не подавав.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
В силу ч. 4 ст. 20 Закону N875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Згідно ч. 2 п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Крім того, як зазначено вище, відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону N875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону, а в силу ч. 2 ст. 20 вказаного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Отже, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році, відповідач зобов'язаний був розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції в строк до 15 квітня 2009 року. Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році, яку підприємство повинно сплатити, становить 3005,00 грн. Також станом на 27.10.2009р. сума пені складає 175,50 грн.
Однак, станом на момент подання позовної заяви та момент розгляду справи в суді, відповідачем не розраховано та відповідно не сплачено адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році, у зв'язку з чим позовні вимоги, щодо зобов'язання відповідача сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі половини середньої річної заробітної плати працівника у 2008 році та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, також підлягають задоволенню.
Так, в даному випадку Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є спеціальним нормативним актом, яким визначено порядок застосування, умови, строки та розмір адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до особи, за порушення норм цього Закону, яким до того ж не передбачений термін застосування адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.
Згідно п.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб"єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, до того ж у даній справі позивачем не надано доказів понесених судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 на кристь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Вінниця вул.Пирогова,135А адміністративно-господарські санкції в розмірі 3005,00грн., пеню в розмірі 175,50грн.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 01.12.09
Суддя Драчук Тетяна Олександрівна