Справа № 11-1407-50\ 2006 року Головуючий у 1-й інстанції:Рябішин А.О.
Категорія: ч.З ст.152 КК України Доповідач: Хрипченко Л.Г.
УХВАЛА
Іменем України
2007 року січня місяця 10 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого-судді Хрипченко Л.Г.
Суддів: Копитько Л.І., Тараненка Ю.П.
з участю прокурора Гриня Н.Г.
адвоката: ОСОБА_1
захисника: ОСОБА_2
засудженого: ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 вирок Полтавського районного суду від 3 листопада 2006 року.
Цим вироком засуджено ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 Раніше судимого: - 22.-2.2005 р. Полтавським районним судом за ст. 152 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений умовно -достроково постановою Полтавського районного суду від 25.10.2005 року на невідбутий строк 2 роки 4 місяці 27 днів.
За ст. 152 ч. 2 КК України до 8 років позбавлення волі;
За ст. 152 ч. З КК України до 10 років позбавлення волі;
За ст. 186 ч. 1 КК України до 3-х років позбавлення волі;
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів призначено 12 років позбавлення волі; Відповідно до ст. 71. 82 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком та остаточно призначено 14 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 40000 грн. моральної шкоди.
ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину за таких обставин.
2
ОСОБА_3 17.05.2006 року близько 23 год., зійшов з потягу Полтава - Лозова на ст. Магістральна поблизу м. Карлівка Полтавської обл..,
З цього ж потягу зійшла і потерпіла ОСОБА_4 1985 р.н. яка направилась до себе до дому.
Відійшовши від перону на значну відстань та скориставшись відсутністю людей, ОСОБА_3 наздогнав потерпілу, схопив її ззаду за волосся та підставив до горла ніж. Застосовуючи насильство потягнув ОСОБА_4 до лісосмуги, де тримаючи біля шиї ножа зняв з неї одяг та зґвалтував.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 перетягнув потерпілу через залізничну колію до іншої лісосмуги, де знову скоїв насильницький статевий акт.
Потім утримуючи потерпілу, потягнув її вздовж залізничної колії, де в районі гаражів ВАТ " Карлівський механічний завод" знову вчинив насильницький статевий акт.
В ході зґвалтування потерпілій ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження характерні для скоєння статевого акту із застосуванням сили.
Близько 3-ї години ночі ОСОБА_3 після зґвалтування потерпілої в лісосмузі неподалік траси Полтава - Красноград відкрито заволодів мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_4 вартістю 500 грн.
24 липня 2006 року близько 20 год. 40 хв. в с. Терешки Полтавського р-ну, неподалік від залізничної зупинки 5-й кілометр, ОСОБА_3 побачив ОСОБА_5, яка їхала на велосипеді в напрямку лісу.
Наздогнавши її, ОСОБА_3, застосовуючи фізичне насильство, схопив неповнолітню потерпілу за волосся, підніс до шиї гострий предмет і . не реагуючи на благання ОСОБА_5, яка заявляла, що їй лише 14 років, . затягнув потерпілу до лісу, де подолавши її опір, вчинив з нею насильницький статевий акт.
В апеляціях адвоката ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 ставиться питання про перекваліфікацію дій засудженого по епізоду зґвалтування ОСОБА_5 з ч. З на ч. 2 ст. 152 КК України з посиланням на те, що він сумлінно помилився стосовно неповнолітнього віку потерпілої з огляду на її фізичні дані і не міг вірити її заявам про те, що їй 14 років.
Апелянти просять про пом'якшення покарання посилаючись на суворість покарання і відсутність тяжких наслідків по справі, та знизити розмір стягнення моральної шкоди на користь потерпілої Перепелиці до 5000 грн..
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3, які підтримували апеляції і просили їх задовольнити, думку прокурора Гриня Н.Г. про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, не знайшла підстав для їх задоволення.
Винність ОСОБА_3 у скоєнні вказаних злочинів повністю підтверджується зібраними по справі доказами, які були досліджені судом, правильно оцінені і обґрунтовано покладені в основу вироку.
з
Доведеність вини по епізоду зґвалтування 17 травня 2006 потерпілої ОСОБА_4 та відкритого заволодіння її мобільним телефоном не оспорюється в апеляціях. Сам засуджений свою вину за цим обвинуваченням визнав на досудовому слідстві і в суді.
Фактично не оспорює засуджений ОСОБА_3 і обставин скоєння зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_5, наполягаючи на тому, що він не вірив заявам потерпілої ОСОБА_5 про те, що їй 14 років, посилаючись на її фізичні дані.
Ці доводи засудженого перевірялись судом 1-ї інстанції і визнані неспроможними.
Із пояснень потерпілої ОСОБА_5 даних на досудовому слідстві і в судовому засіданні вбачається, що 24.08. 2006 р. близько 20 год. 20 хв. попрощавшись з подругою, вона перенесла через залізничну колію велосипед, потім сіла і поїхала. В цей час на багажник до неї сів невідомий чоловік набагато старший від неї. Вона попросила його встати, але він зупинив велосипед, лівою рукою схватив за волосся, а правою приставив до горла гострий предмет, який вона сприйняла як ніж. Нападник потягнув її до лісу. Вона просила відпустити її, говорила що їй тільки 14 років, але він не слухав і давив за горло. Про свій вік вона говорила ОСОБА_3 двічі, просила відпустити її, але той зняв з неї одяг і зґвалтував її в лісі.
У суду не було підстав не вірити в правдивість показань потерпілої, які об'єктивно підтверджуються даними протоколу огляду місця події, висновками судово - медичної і цитологічної експертиз та іншими доказами по справі.
Твердження засудженого ОСОБА_3 про те, що він не вірив заявам потерпілої, що їй 14 років, не може бути підставою для перекваліфікації дій з ч. З на ч. 2 ст. 152 КК України.
Більш того, суд допитавши потерпілу ОСОБА_5 в судовому засіданні дійшов висновку, що потерпіла за своїм зовнішнім виглядом схожа на підлітка, має відповідний вираз обличчя та поведінку.
Тому твердження засудженого про те, що вона справляє вигляд повнолітньої особи, такої що досягла 18 років, суд визнав неспроможними.
Колегія суддів не знаходить підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_3 на ч. 2 ст. 152 КК України.
Його дії судом кваліфіковані правильно.
Міра покарання засудженому призначена у відповідності до вимог ст. 65 КК України.
Апелянтами не наведені обставини, які б свідчили про істотне зниження ступеню тяжкості вчинених злочинів. Не встановлені вони і судом.
Враховуючи, що ОСОБА_3 скоїв декілька зґвалтувань, конкретні обставини справи, рецидив зґвалтування, позиції потерпілих, які наполягали на обранні суворої міри покарання, суд обгруновано призначив ОСОБА_3 покарання наближене до максимальної межі.
При вирішення питання про відшкодування моральної шкоди за позовом потерпілої ОСОБА_4, суд визначив розмір заподіяної шкоди з урахуванням характеру та тривалості страждань : фізичних , душевних, психічних, що перенесла потерпіла, яка зазнала нападу в нічний час, в
4
безлюдному місці озброєним нападником. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 судом задоволений частково. Колегія суддів не знаходить підстав для зменшення суми відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_4
Вирок суду підлягає зміні в ревізійному порядку.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання за правилами ст. 72 КК України, суд в резолютивній частині вироку помилково послався на застосування ст. 82 КК України, тому в цій частині вирок суду необхідно уточнити.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
В порядку ст. 365 КПК України вирок суду уточнити і вважати ОСОБА_3 засудженим за ст. ст. 152 ч. 2, 152 ч. З, 186 ч. 1 КК України з застосуванням ст.ст. 71, 72 КК України до міри покарання призначеної судом.
В іншій частині вирок Полтавського районного суду від 3 листопада 2006 року стосовно ОСОБА_3 без змін.
СУДДІ:
Хрипченко Л.Г. Копитько Л.І. Тараненко Ю.П.