Справа №2-а-1659/ 2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2009 року
Фрунзенський районний суд м. Харькова. у складі: головуючого – судді Алфьорової Т.М., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до інспектора дорожньо патрульної служби м.д.м. Валки батальйону Державної автомобільної інспекції для ОСОБА_3 України в Харківської області лейтенанта міліції ОСОБА_4 про поновлення строку звернення до адміністративного суду та скасуванні постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова, як адміністративного суду за місцем свого проживання, з адміністративним позовом до ІДПС Валковського взводу БДПС ДАІ в Харківської області ОСОБА_4 про поновлення строку звернення до адміністративного суду та скасуванні постанови по справі про адміністративне правопорушення від 12.05.2009 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 272 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач, являючись посадовою особою органу державної влади – УДАІ УМВС України в Харківської області якому чинним законодавством України надане право вирішення питань щодо притягнення громадян до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення на транспорті, в зазначений день без достатніх на те законних підстав виніс вищезазначену постанову про накладення на нього стягнення у вигляді штрафу. Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності був визнаний факт порушення позивачем п. 12.4 ПДР, тобто перевищення швидкості руху.
Разом з тим, ОСОБА_2 вважає докази, якими обґрунтована постанова незаконними, складена с істотними порушеннями, а фотознімок, який долучений до постанови не може бути доказом по даній справі, так як прилад « Візір» ні є автоматичним засобом авто чи відео фіксації, оскільки він знаходиться в руках у співробітника ДАІ. Зазначений прилад міг фіксувати швидкість іншого автомобілю, який рухався поруч., із доданого зображення неможливо ідентифікувати місце скоєного правопорушення, не складався протокол про правопорушення..
В судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов у повному обсязі, та надав пояснення згідно викладеному вище.
Відповідач – інспектор дорожньо патрульної служби м.д.м. Валки батальйону Державної автомобільної інспекції для ОСОБА_3 України в Харківської області, будучі суб’єктом владних повноважень і будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився і про причини своєї неявки суд не сповістив, надав заяву про слухання справи в його відсутність, а тому справа у відповідності до ч.4 ст.128 КАС України була розглянута за його відсутності.
Суд, вислухавши позивача та дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, приходить до висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи з наступних підстав:
Як вбачається з постанови серії АХ № 104856 по справі про адміністративне правопорушення від 12.05.2009 року інспектором Валковського взводу дорожньо патрульної служби ДПС БДПС ДАІ в Харківської області ОСОБА_5 на позивача по цій справі було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 272 грн. за передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП правопорушення.
Згідно цієї постанови ОСОБА_2. 12.05.2009 року в 11 год. 15 хв., керуючи автомобілем державний номер ХА992-43 , на автороги Київ- Харків- Довжанський він рухався зі швидкістю 118 км/ год., начебто перевищив швидкість руху на 28 км/год.
Дане правопорушення було зафіксовано ІППС БДПІ м. Харкова за допомогою приладу Візир № 0312524
Як вказує позивач в своїй позовній заяві, 02.06.2009 года він за місцем свого проживання отримав поштою вказану Постанову. 12 05.2009 року у день коли його автомобіль був нібито сфотографований в момент скоєння правопорушення робітниками ДАІ він не був зупиненій та протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався. На думку позивача прилад Візир не є стаціонарним спеціальним технічним приладом, який працює в автономному режимі, тому така постанова підлягає скасуванню.
Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш ніж на двадцять кілометрів на годину тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів громадян.
Як встановлено судовим розглядом, єдиним доказом скоєння позивачем по даній справі вищезазначеного адміністративного правопорушення є дані, які вказані у постанові по справі про адміністративне правопорушення та ксерокопія фотознімку зробленого приладом Візир № 0812503, який був поштою отриманий позивачем і був нею представлений суду.
Разом з тим, дослідивши вищезазначений доказ, судом встановлено, такий доказ є не достатній для притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, зокрема, відсутній протокол про адміністративне правопорушення, який повинен бути складений у присутності свідків.
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу, а саме, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відео зйомки.
Однак, відповідачем протокол про адміністративне правопорушення, який відповідно до ст. 251 КУпАП та Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.10.2003 № 1217 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.10.2003 за № 974/8295, є документом, що засвідчує факти неправомірних, дій учасників дорожнього руху і є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі, під розписку позивачу , як це передбачено ч. 2 ст. 254 КУпАП, не вручався.
Відповідно до ст. 251 КУпАП фото фіксація правопорушення повинна бути здійснена саме стаціонарним спеціальним технічним приладом, який працює в автономному режимі. Відповідно до ст.. 14-1 КпАП України законною є тільки фіксація порушення засобом и автоматичної фотозйомки.
Прилад "Візир", про який вказується в постанові по справі про адміністративні правопорушення, не відноситься до технічних засобів, зазначеного в ст. 258 КУпАП, який працює в автоматичному режимі.
Так, згідно Методичних рекомендацій по роботі з радіолокаційними відео записуючим вимірювачем швидкості "Візир" цей прилад забезпечує відеозапис (або фотографування) порушень швидкісного режиму або інших ситуацій як в стаціонарному, так і патрульному режимі роботи, управління приладом здійснюється багатофункціональними кнопками та перемичками, усі настройки приладу є "умовними" і потребують настроювання приладу кожен раз під конкретний тип автодороги, погодні умови та обмеження швидкісного режиму, похибка приладу згідно його основних технічних характеристик становить у стаціонарному режимі +1,у патрульному режимі +2. Функції автоматичного приведення приладу в дію, передачі даних та їх одночасної автоматизованої обробки ВШ "Візир" не містить. В розділі 6 Методичних рекомендацій описані орієнтовні методи роботи з ВШ "Візир", де вказується на необхідність складення інспектором протоколу у разі скоєння правопорушення , зафіксованого за допомогою "Візир", що також узгоджується з вимогами ч.2 ст.254 КУпАП.
Фіксація в ручну не відповідає вимогам закону, а також не сприяє виконанню ДАІ своїх основних обов’язків, а саме профілактики та попередженню порушень, тому якщо прилад «Візир» використовувався співробітником ДАІ самостійно – він не є стаціонарним спеціальним технічним приладом., тому одного фотознімку не достатньо для притягнення гр.. ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності.
Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фото фіксації, у порядку ст.. 14-1 КУпАП, то ця постанова не повинна містити тверджень, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом. Отже така постанова підлягає скасуванню як винесена з порушенням Закону. До того ж у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію за допомогою радіолокаційного відео записуючого вимірювача швидкості «Візир», між тим це повинно бути зафіксовано. Крім того, в Постанові не вказано яка допустима швидкість руху встановлена на даному відрізку дорозі.
Оскільки поштове повідомлення позивач отримав лише 02.06.2009 року, суд вважає що строк оскарження позивачем постанови пропущений з поважної причини.
При таких обставинах, суд розцінює вищевказаний протокол як неналежний доказ відповідного порушення водієм ОСОБА_2 конкретних правил безпеки дорожнього руху, а тому вважає її винність в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, недоведеною, що свідчить про відсутність в її діях складу даного правопорушення.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Стаття 288 КУпАП передбачає, що постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим кодексом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно статті 162 того ж Кодексу при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання недійсним рішення чи окремих його положень.
Враховуючи вищевикладені обставини і висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_2П складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, суд вважає необхідним повністю задовольнити позовні вимоги позивача по справі.
Зважаючи ж на те, що у відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд вважає необхідним також закрити провадження по відповідній справі про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 10, 11,99 -100, 160-163,
167 КАС України, 293 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_2 до інспектора дорожньо патрульної служби м.д.м. Валки батальйону Державної автомобільної інспекції для ОСОБА_3 України в Харківської області лейтенанта міліції ОСОБА_4 про поновлення строку звернення до адміністративного строку та скасуванні постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Поновити строк звернення до суду на оскарження постанови с ерії АХ № 104856 від 12.05.2009 року
Скасувати постанову серії АХ № 104856 від 12.05.2009 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 по ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу 300 грн., винесену інспектором дорожньо патрульної служби м.д.м. Валки батальйону Державної автомобільної інспекції для ОСОБА_3 України в Харківської області лейтенанта міліції ОСОБА_4
Закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з подачею її копії до апеляційного адміністративного суду, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана – після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий