С права № 22-9253/2009р. Головуючий в 1 інстанції Ларіна Н.О.
Категорія 32 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Молчанова С.І.,
суддів Звягінцевої О.М., Стратіло О.І.,
при секретарі Кузмінковій Ю.О.
розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої здоров’ю внаслідок ДТП, та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_4 рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 2 жовтня 2009 року і
в с т а н о в и в:
в апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_4 оспорює обгрунтованість рішення суду, яким позовні вимоги задоволено частково, і ставить питання про його зміну, зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 7500 грн. за порушенням судом норм матеріального права.
Посилається на те, що причиною ДТП стали необачні дії самого позивача, що в значній мірі знижує ступінь провини відповідача.
Вважає, що судом неправильно визначений розмір моральної шкоди, оскільки при визначенні розміру матеріальної шкоди вже враховано шкоду, завдану каліцтвом позивачеві.
В засіданні апеляційного суду представники відповідача ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_4 і ОСОБА_5. підтримали доводи скарги, просили про її задоволення, зміну рішення суду зі зменшенням розміру відшкодування моральної шкоди до 7500 грн., а позивач ОСОБА_1. та його представник за довіреністю ОСОБА_2 заперечували проти доводів скарги і просили її відхилити, рішення суду залишити без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
30.09.2008р. представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача, який уточнила в своїх письмових заявах від 10.12.2008р., 13.04.2009р., 14.09.2009р. (а.с. 62-64,125, 170), зазначала, що 12.11.2007р. у темний час доби приблизно о 18 год. за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, будинок № 93 поблизу від АЗС відповідач скоїв наїзд на її довірителя, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження: відкритий перелам кісток нижньої третини правої голені, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, поранення м’яких тканин обличчя та голови.
Потерпілий ОСОБА_1. перебував на стацлікуванні у травматологічному відділенні ЦМКЛ № 24 м. Донецька з 12.11.2007р. до 5.03.2008р. і з 24.03. до теперішнього часу, переніс декілька хірургічних операцій.
Під час знаходження на лікуванні відповідачем не було надано необхіднів ліків, грошей, не оказано іншої допомоги.
Всі витрати на лікування сплатила вона та ОСОБА_6 з храму Святого Георгія, але цих грошей занадто мало.
Позивач мешкає один, без родини, у нього є неповнолітня донька-інвалід, яка потребує його допомоги на її лікування; через втрату працездатності з моменту ДТП і до теперішнього часу утворилась заборгованість з уплати аліментів на доньку в сумі 1871,34 грн.
Через ушкодження здоров’я він не має можливості заробити гроші на оплату комунальних послуг, на життя.
Порушення відповідачем Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв’язку з тілесними ушкодженнями, які отримав позивач.
Окрім матеріальної шкоди у розмірі 8343,64 грн. ( заборгованість з аліментів у розмірі 1871,34 грн. + гроші на закупівлю ліків та операцію – 4472,30 грн. + несплачені за час перебування на лікуванні комунальні платежі та квартплата - 2000 грн.), позивачеві заподіяна і моральна шкода, оскільки він змушений додавати зусиль для організації свого життя, яку він оцінює у 20000 грн.
Крім того, у листопаді 2007р. позивач був прийнятий на роботу до ТОВ «Лікерогорілчаний завод «Лік» охоронцем з окладом у розмірі 1500 грн. на місяць, приступити до роботи повинен був 15.11.2007р., однак в результаті ДТП не зміг, тому вважає, що відповідач повинен відшкодувати втрачений ним заробіток за період з 15.11.2007р. до 3.09.2008р. у розмірі 14250 грн.
Таким чином, загальний розмір заподіяної позивачеві матеріальної шкоди складає 22593,64 грн.
Тому просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди -22593,64 грн., у відшкодування моральної шкоди - 20000 грн., понесені ним судові витрати.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 2 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 1841,15 грн., у відшкодування моральної шкоди 15000 грн., 56 грн. 91 коп. - судових витрат, в решті позову – відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із розсненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови "Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого
Всупереч доводів скарги, суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, застосувавши матеріальний закон, правильно вирішив спір. Висновки суду відповідають обставинам справи.
Встановлено, що 12.11.2007р. за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, № 93 за участю відповідача ОСОБА_3, якій керував автомобілем моделі ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1, та пішохода ОСОБА_1 відбувся наїзд на останнього, внаслідок якого він отримав тяжкі тілесні ушкодження, знаходився тривалий час на стаціонарному лікуванні, переніс 5 операцій; за висновком МСЕК від 30.05.2008р. був визнаний інвалідом 2 групи, за висновком МСЕК від 18.06.2009р. – інвалідом 3 групи ( а.с. 11-12,13,86,99-101,103,174,184).
Крім того, за висновком МСЕК від 18.06.2009р. ОСОБА_1. протипоказана важка праця, тривале перебування на ногах, переохолодження, та інше; у подальшому рекомендовано нагляд і лікування у травматолога, масажі, курси лікування, санаторно-курортне лікування, стаціонарне лікування за показниками ( а.с. 174).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок вказаної ДТП моральних страждань.
Цей висновок суду ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки, покладаючи на відповідача незалежно від його вини обов'язок з відшкодування моральної шкоди, і враховуючи те, що шкоди завдано ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, суд правильно виходив з положень ч. 2 ст. 1167, ч. ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України.
В суді не знайшло свого підтвердження, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з постановою ст. слідчого СВ ДТП СУ ГУ МВС України в Донецькій області від 20.11.2007р. було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відносно відповідача ОСОБА_3 за п. 2 ст. 6 КПК України, оскільки вказане ДТП і настання його негативних наслідків стали можливими з причини необачних дій пішохода ОСОБА_1, який допустив порушення вимог п.п. 4.14 а) б) Правил дорожнього руху України ( а.с. 37).
Однак доводи скарги про те, що необачні дії самого потерпілого ОСОБА_1 в значній мірі знижують ступінь провини відповідача, апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки вони не впливають на правильність правових висновків суду.
Крім того, всупереч доводам скарги при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховано тяжкість та характер спричинених позивачеві ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки моральних страждань, їх глибину, обсяг, тривалість, змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого життя.
За таких обставин немає підстав вважати, що, визначаючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд не врахував вимоги розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційний суд вважає, що позивачем надано достатньо переконливих доказів на підтвердження вимог щодо заподіяння йому моральної шкоди, а відповідачем, який здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не доведено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або невідповідності висновків суду обставинам справи, або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в ал и в :
апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_4. відхилити, рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 2 жовтня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: