Справа № 22-9119/2009 Головуючий у 1 інстанції Наумик О.О.
Категорія 42 Доповідач Звягінцева О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Новодворської О.І.
суддів Звягінцевої О.М., Алексєєва А.В.
при секретарі Кузмінковій Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє від свого імені та від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, 1993 року народження, ОСОБА_4, третя особа: орган опіки та піклування Горлівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_2. на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 вересня 2009 року і
в с т а н о в и в :
в апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 оспорює обгрунтованість рішення суду, яким задоволено позов, і ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Посилається на те, що між позивачкою та відповідачами договір найму житлового приміщення у спірному будинку не укладався, суду не було надано письмового договору найму житлового приміщення.
У спірному будинку всі відповідачі проживали як члени сім’ї власника – позивачки, а не на підставі договору найму житлового приміщення.
При розгляді справи судом були порушені права неповнолітньої дитини ОСОБА_3., 1993 року народження.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
02.02.2009 року ОСОБА_1. звернулась до суду з вказаним позовом до відповідачів і зазначала, що відповідачка ОСОБА_2 є її онукою, відповідачка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - її правнукою, відповідач ОСОБА_4. – співмешканцем ОСОБА_2.
Жилий будинок АДРЕСА_1 належить їй на праві приватної власності на підставі: свідоцтва про право приватної власності на Ѕ частку домоволодіння, виданого на підставі рішення виконкому Микитівської районної ради м. Горлівки від 15.09.1977р., свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.12.1986р. на ј частку спірного жилого будинку, згідно з договором дарування ј частки цього будинку від 26.10.1991р.
Відповідачка та її неповнолітня донька з 1997р. за її згодою зареєстровані у спірному будинку.
З часом взаємовідносини з відповідачкою зіпсувались, чому певною мірою сприяла та обставина, що онука без її на те згоди вселила в спірне житлове приміщення свого співмешканця ОСОБА_4, який провокує між ними сварки.
Відповідачка почала чинити їй перешкоди в користуванні її власністю.
На протязі останнього часу не буває майже дня, коли ОСОБА_2 не вчиняє сварки, чим зробила її життя і користування житловим будинком неможливим.
З цього приводу вона зверталась до органів міліції, неодноразово до органу місцевого самоврядування, оскільки відповідачка створює такі умови, за яких вона не може знаходитись у спірному будинку і на подвір’ї разом з нею, позбавлена можливості користуватися та розпорядитися власним житлом - її власністю.
Вона є людиною похилого віку, потребує спокою, чого позбавлена у своєму ж будинку.
Крім того, відповідачка переселила її у сарай, який вона переобладнала у літню кухню, не пускає її до будинку, погрожуючи фізичною розправою, а вона за станом здоров’я та віком не може мешкати у літній кухні.
Її перебування під одним дахом з відповідачкою стало неможливим і загрожує здоров’ю та життю.
Вона неодноразово пропонувала відповідачам виселитися з будинку, але вони категорично відмовляються, незважаючи на те, що мають інше житло і будь-якого права на її власність не мають.
Просила ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у користуванні її власністю, розірвати договір найму жилого приміщення та виселити відповідачів із спірного будинку, що належить їй на праві приватної власності.
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 вересня 2009 року позов задоволено, розірвано договір найму та виселено Золотницьку Наталю Миколаївну, неповнолітню ОСОБА_3, 1993 року народження, ОСОБА_4 з житлового приміщення в будинку АДРЕСА_1.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду – скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення” № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою ОСОБА_1. вказаний позов пред’явлено з підстав, передбачених вимогами ст. ст. 383, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 168, 169, 170 ЖК України.
В позовній заяві йдеться про те, що між позивачкою та відповідачкою ОСОБА_2. більше року тому склались неприязні стосунки через вселення останньою у спірний будинок без згоди його власника її співмешканця ОСОБА_4, який провокує між ними сварки, а сама відповідачка чинить позивачці перешкоди в користуванні її власністю.
Тому позивачка не може користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
З цього приводу вона зверталась до органів міліції, неодноразово до органу місцевого самоврядування, крім того, відповідачка поселила її у сараї, який вона переобладнала під літню кухню, не пускає її до будинку, погрожує фізичною розправою, за станом здоров’я та віком вона не може жити у літній кухні.
А тому просила усунути перешкоди в користуванні її власністю, розірвати договір найму жилого приміщення та виселити відповідачів із спірного жилого будинку ( а.с. 2-4).
Таким чином, фактично у своєму позові позивачка ОСОБА_1. ставила питання щодо усунення перешкод у користуванні її власністю – спірним жилим будинком і щодо вселення її в будинок.
Однак судом вимоги щодо вселення її в спірний будинок не розглянуті і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, що є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.
Крім того, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності між сторонами договору найму жилого приміщення в спірному жилому будинку, що належить ОСОБА_1. на праві приватної власності, але такий висновок суду не відповідає встановленим по справі обставинам.
Відповідно до вимог ст. 158 ЖК України наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначити права і обов’язки наймодавця і наймача та інші умови найму.
Відповідно до вимог ст. 168 ЖК України укладений на визначений строк договір найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, припиняється після закінчення цього строку, і його може бути продовжено лише за угодою між наймачем і наймодавцем.
Дострокове розірвання договору найму жилого приміщення з ініціативи наймодавця можливе лише за згодою наймача.
Договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений, так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім’ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.
Договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений, так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку (квартирі), а також у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги.
Відповідно до вимог ст. 169 ЖК України у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов’язані звільнити жиле приміщення, а вразі відмовлення – підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 307, п. 5 ч. 1 ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 314 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 вересня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: