УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого: судді Дячука В.М. суддів: Ткачук Н.В., Кривобокової Н.М. з участю прокурора Левенець Я.І. засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Івано-Франківського міського суду від ЗО листопада 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1н., уродженець
АДРЕСА_1, без постійного місця проживання, з неповною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше судимий:
24.09.2002 року Тернопільським районним судом за ч.1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі; звільнений 20.07.2005 року на підставі акту амністії засуджений за ч.1 ст. 121 КК України на п'ять років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому залишено попередньо обраний - тримання під вартою, а строк відбуття покарання рахується йому з 4.03.2006 року. Вирішено питання про речові докази та судові витрати. Як встановлено вироком суду ОСОБА_1 вчинив злочин за таких обставин. 3.03.2006 року ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, прийшов у квартиру ОСОБА_2 по АДРЕСА_2, де тимчасово проживав із-за відсутності власного місця проживання. Після спільного розпивання спиртних напитків, приблизно о 21.00 годині, цього ж дня, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла сварка, під час якої ОСОБА_1 з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень, взяв зі столу кухонний ніж та умисно завдав декілька ударів по тілу потерпілого ОСОБА_2, спричинивши останньому проникаючу колото-різану рану в ділянці живота справа з випадінням та пошкодженням петлі тонкого кишківника, три колото-різані рани правого стегна та одну колото-різану рану в ділянці правої сідниці, які ускладнились геморагічним шоком тяжкого ступеня та які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення.
Справа 11-71 за 2007 р. Головуючий у 1-ій інстанції: Кишакевич Л.Ю.
Категорія: ст.121 ч.1 КК України Доповідач: Дячук В.М.
2
В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи вини та кваліфікації вчинених неправомірних дій, покликається на суворість призначеного судом покарання та просить його пом'якшити, застосувати ст. 69 КК України. Зазначає, що суд не врахував всі пом'якшуючі покарання обставини, а саме: стан його здоров'я, щире каяття, вчинений ним злочин був спровокований потерпілим..
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 апеляцію підтримав та пояснив, що судом не враховано всі пом'якшуючі покарання обставини, а тому вирок є надто суворим.
Заслухавши доповідь судді Дячука В.М., засудженого ОСОБА_1 про зміну вироку та застосування ст. 69 КК України, прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Питання доведеності винуватості у вчиненні неправомірних дій та їх юридичної кваліфікації в апеляції не ставиться, а тому апеляційним судом не переглядається.
Покликання ОСОБА_1 на суворість призначеного йому покарання та прохання застосувати ст.69 КК України не може бути задоволене з таких підстав.
Призначаючи покарання ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі, суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Зокрема те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, та повторно. Пом'якшуючою покарання обставиною суд визнав щире каяття засудженого. При цьому, призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.1 ст. 121 КК України.
Не грунтується на матеріалах справи покликання засудженого на те, що судом не враховано стан його здоров'я.
З метою дослідження даних про стан здоров'я ОСОБА_1 судом першої інстанції надавався запит у СІЗО. З поданої до суду довідки вбачається, що у ОСОБА_1 маються залишкові зміни після перенесеного туберкульозу легень і він практично здоровий.
Тому призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів
З урахуванням зазначених вище обставин, а також того, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину, колегія суддів не знаходить підстав для застосування ст.69 КК України, про що йдеться в апеляції засудженого.
Апеляційних підстав для зміни чи скасування вироку колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого - без задоволення.