АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц-406 2007 р.
Категорія спори, що виникають із
договорів довічного утримання
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007 р колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого
суддів
при секретарі
з участю прокурора
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 грудня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту та договору довічного утримання не дійсним,-
встановила:
31.03.2006 р. ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту та договору довічного утримання недійсним.
В обгрунтування заявлених вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її сестра ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1. Дане домоволодіння згідно заповіту ОСОБА_4 успадкувала ОСОБА_3. Вважає, що заповіт, складений ОСОБА_4 на користь відповідачки являється угодою, укладеною внаслідок збігу тяжких обставин на вкрай невигідних умовах для спадкодавця.
Просила суд з вказаних підстав визнати недійсним заповіт ОСОБА_4, за яким ОСОБА_3. успадкувала домоволодіння АДРЕСА_1.
В судовому засіданні 25.10.2006 р. представники позивачки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 збільшили позовні вимоги та просили суд визнати недійсними заповіт, складений ОСОБА_4 та договір довічного утримання від 28.01.2003 p., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, за яким відповідачка набула права власності на спірне домоволодіння, як угоди укладені внаслідок збігу тяжких обставин на вкрай невигідних умовах для ОСОБА_4
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 грудня 2006р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального права та при невідповідності висновків.
Головуючий по 1 інстанції Марцішевська О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л.І.
суду обставинам справи скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
При цьому вказується на ті ж підстави, що і в позовній заяві.
ОСОБА_3. у своїх запереченнях на скаргу її доводи не визнає, вказавши на їх безпідставність і на законність та обґрунтованість рішення суду.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що відповідачка набула права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору довічного утримання, укладеного 28.01.2003 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Оскаржуваний заповіт від 21.10.2002 р., за яким ОСОБА_4 заповіла все належне їй майно відповідачці не потягнув виникнення у вказаних сторін жодних прав та обов'язків та не мав юридичних наслідків. Оскільки за життя ОСОБА_4 не зверталась до суду з вимогою про розірвання договору довічного утримання то з моменту ЇЇ смерті договір є належним чином виконаним, позивачка не належить до кола осіб, які вправі вимагати його розірвання, то суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює .
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 28.01.2003 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений та нотаріально посвідчений договір довічного утримання за яким ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_3 належний їй на праві приватної власності житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1, взамін чого ОСОБА_3. взяла на себе зобов'язання надавати відчужувачу довічне матеріальне забезпечення.
За життя ОСОБА_4 вказаний договір нею не оскаржувався, з вимогою про його розірвання остання до суду не зверталась, тому з моменту смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 він вважається належно виконаним.
Заповіт від 21.10.2002 p., посвідчений нотаріально, яким ОСОБА_4 заповіла все належне їй майно ОСОБА_3 не мав юридичних наслідків.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції, прийшов до правильного висновку про те, що оскаржуваний договір є належним чином виконаним та, що позивачка не належить до кола осіб, які вправі вимагати розірвання оскаржуваного договору довічного утримання.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 грудня 2006 р. залишити
без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді:
Zo^i