РІШЕННЯ                                справа №2-2566/2009 р.  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  27 листопада 2009 року              Сніжнянський міський суд Донецької області  

  у складі:  

головуючої  судді                  Варнавської Л.О.          

при  секретарі                        Лискіній Н.В.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрен» про стягнення   заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсацію за невикористану відпустку, вихідної допомоги,  зобов’язання здійснити запис в трудову книжку,   -  

  ВСТАНОВИВ:  

  Позивач звернувся 03.08.2009 року до суду з позовом до відповідача про встановлення факту знаходження у фактичних трудових відносинах, стягнення   заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку строків виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсацію за невикористану відпустку, вихідної допомоги,  зобов’язання здійснити запис в трудову книжку, мотивуючи наступним. З 03.11.2008 р. по 06.05.2009 р. він працював в товаристві з обмеженою відповідальністю «Вітрен». В порушення КЗпП України відповідач не регулярно та не в повному обсязі виплачував заробітну плату, довідку про заборгованість відповідач не видав, внаслідок чого виникла заборгованість із заробітної плати за червень листопад  2008 р., березень – травень 2009 р., також при звільненні не виплачена компенсація за невикористані відпустки за 2007 та 2008 р.р. При звільненні дізнався, що офіційно був оформлений у відповідача з 03.02.2009 р.  

Ухвалою суду від 27.11.2009 р. позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, про встановлення факту знаходження у фактичних трудових відносинах залишенні без розгляду.  

В судове засідання позивач не з’явився, надав письмову заяву, в якій  підтримав свої позовні вимоги, просив розглянути справу без його участі.  

Представник позивача за усною заявою ОСОБА_2 позов підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позові.  

Представник відповідача в судовому засіданні  позов визнав частково, пояснив, що в травні 2009 р. позивач працював лише 1 день, за цей день мається заборгованість із заробітної плати в сумі 34,32 грн. за інші місяці заборгованості не має. Позивач працював на ТОВ «Вітрен» з 03.02.2009 р., про свідчать документи про медичний огляд при прийнятті на роботу та особова картка.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.5) він 03.02.2009 року був прийнятий на роботу в товариство з обмеженою відповідальністю «Вітрен» на посаду прохідника. Згідно наказу №36-к від 07.05.2009 р. звільнений за власним бажанням 06.05.2009 року. Ст. 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається в письмовій формі про роботу з умовами підвищеного ризику для здоров’я. При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, документ про стан здоров’я. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника про зарахування працівника на роботу. Робота прохідника вугільнодобувного підприємства відноситься до Списку виробництв, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, тому трудовий договір з позивачем повинний бути укладений у письмовій формі. Суд не приймає доводи позивача стосовно того, що він був прийнятий на роботу в листопаді 2008 року, оскільки згідно прийомної записки від 23.12.2009 р. ОСОБА_1 проходив медичний огляд 03.02.2009 р., особиста картка на ОСОБА_1 також заповнена 03.02.2009 р., з нею позивач ознайомлений, на виклику свідків не наполягав. Інших обставин, які б свідчили про фактично знаходження позивача з відповідачем у трудових відносинах не встановлено. Суд не приймає посилання позивача на платіжну відомість на видачу заробітної плати за грудень 2008 р. в якій маються відомості про видачу заробітної плати в сумі 668,92 грн. на ім’я ОСОБА_1, оскільки ця відомість не є підтвердженням того, що саме позивачеві здійснювалась виплата заробітної плати.  

Згідно платіжних відомостей на видачу заробітної плати ОСОБА_1  було виплачено:  

Лютий 2009 р. – 1147,16 грн.  

березень 2009 р. – 625,67 грн.  

квітень 2009 р. – 584,98 грн., ці обставини не спростовані позивачем.  

Як вбачається з матеріалів справи була невиплачена заробітна плата за травень 2008 р. в сумі 34,32 грн.  

Суд не приймає доводи позивача про те, що фактичний розмір заробітної плати був значно більшим ніж той, який зазначений у відомостях, оскільки вони не підтверджені належними доказами.  

Посилання позивача на необхідність компенсувати невикористану додаткову відпустку задоволенню не підлягає, оскільки ч. 1 ст. 83 КЗоТ України передбачає виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку та додаткову відпустку, працівникам, що мають дітей. Тобто, компенсація додаткової відпустки підземним працівникам законом не передбачена.  

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 обчислення середньої заробітної плати  для  оплати  часу щорічної  відпустки,  додаткових  відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки,  додаткової відпустки  працівникам,  які  мають дітей,  або  для  виплати  компенсації  за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні  12  календарних  місяців роботи, що передують  місяцю  надання  відпустки або  виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві,  в  установі, організації  менше  року, середня  заробітна  плата  обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи,  тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Нарахування виплат за час щорічної  відпустки,  додаткових відпусток у зв'язку з  навчанням,  творчої  відпустки,  додаткової відпустки  працівникам,  які  мають  дітей,  або  компенсації   за невикористані  відпустки,   тривалість   яких   розраховується   в календарних днях провадиться шляхом  ділення  сумарного  заробітку за останні перед наданням  відпустки  12  місяців  або  за  менший фактично   відпрацьований   період   на    відповідну кількість календарних днів  року  чи  меншого  відпрацьованого  періоду  (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством).  Одержаний  результат перемножується  на число календарних днів відпустки. Святкові та  неробочі  дні  (стаття  73  Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.  

Як вбачається з матеріалів справи позивач працював у відповідача три місяці, при звільненні компенсація за невикористані дні відпустки не виплачувалась, тобто компенсацію необхідно нарахувати за 7,5 днів (30 днів за 12 місяців, отже за 3 місяці – 7,5 днів).  

Сумарний  заробіток за фактично   відпрацьований   період складає: лютий 2009 р. – 1400 грн., березень 2009 р. – 716,43 грн., квітень 2009 р. – 724,30 грн., травень 2009 р. – 41,67 грн., всього - 2882,4 грн. за 86 календарних днів. 2882,4/86=33,51 грн.  

Таким чином, за 7,5 днів компенсація складає:  

7,5 днів*33,51     грн. = 251,32 грн., з урахуванням податків.  

Ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства провадиться у день звільнення. Як вбачається з матеріалів справи розрахунок відповідача з позивачем у день звільнення не проводився, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі. Як вбачається з матеріалів справи на день розгляду справи в суді у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 34,32 грн. та заборгованість за невикористану відпустку в сумі 251,32 грн., яка підлягає стягненню.  

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час  затримки по день фактичного розрахунку.  

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 середньомісячна  заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні  2  календарні  місяці  роботи, що передують події, з якою пов'язана  відповідна  виплата.  

У квітні 2009 р. позивач отримав заробітну плату  в сумі 724,30 грн. за 16 робочих днів, у травні 2009 р. – 41,67 грн. за 1 робочий день.  

724,30+41,67/17=45,05 грн. – середньоденна заробітна плата.  

З 07.05.2009 р. по 27.11.2009 р. минуло 142 робочих дні.  

45,05 грн.* 142 дні =6397,1 грн.  

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду №13 від 24.12.1999 р. «Про застосування судами законодавства про оплату праці», при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Зважаючи на те, що розмір заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку складає 285,64 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час  затримки розрахунку в сумі 280 грн.  

Позовні вимоги позивача про зміну причин звільнення на ст.. 38 п.3 КЗпП та стягнення вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні не знайшов підтвердження той факт, що ТОВ «Вітрен» не виплачувалась заробітна плата позивачеві, крім того, з особистої заяви ОСОБА_1 вбачається, що він просив звільнити його за власним бажанням, і посилання на несвоєчасну виплату заробітної плати не містить.  

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду №13 від 24.12.1999 р. «Про застосування судами законодавства про оплату праці», при зміні систем та розмірів оплати праці у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, введенні нових та зміні діючих умов праці в бік погіршення роботодавець повинний сповістити про це працівника не пізніше ніж за 2 місяці до їх втілення, порушення цього строку може бути підставою для задоволення вимог працівника про оплату праці згідно попередніх умов. Позивач не звертався до суду із позовними вимогами про нарахування та виплату заробітної плати за період роботи згідно попередніх норм оплати праці, в судовому засіданні 27.11.2009 р. лише пояснивши те, що відповідач не ознайомив працівників зі змінами умов оплати праці  в бік погіршення.  

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з  ст. 60 ч. 2 ЦПК України сторони зобов’язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Суд лише сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи.  

Всього з відповідача на користь позивача стягненню підлягає 565,64 грн.  

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.  

  Ч.3 ст. 88 ЦПК України передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення.  

Тому необхідно з відповідача на користь держави стягнути  судовий збір у розмірі  51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.  

Згідно п. 2 ч.1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, тому суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду про стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 34 грн. 32 коп.  

Керуючись ст.ст.116, 117, 232, 233, 237-1 КЗпП України,     Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого ПКМ України №100 від 8.02.1995 року, ст.ст. 10,15,88,212, 213,215,226 ЦПК України суд, -  

  ВИРІШИВ :  

  Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрен» про стягнення   заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсацію за невикористану відпустку, вихідної допомоги,  зобов’язання здійснити запис в трудову книжку задовольнити частково.  

Стягнути  з товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрен» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати з урахуванням податків в сумі 285 (двісті вісімдесят п’ять) грн. 64 коп.  

Стягнути  з товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрен» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 280     (двісті вісімдесят) грн. - з урахуванням податків.  

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрен» на користь держави  судовий збір в сумі 51 грн.  

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрен» на користь УДК м. Донецька витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  у сумі 120 грн.  

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 34 грн. 32 коп.  

Врешті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.  

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути  подано протягом  десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Сніжнянський міський суд.  

  Головуюча :