апеляційний суд черкаської області

Справа №  22ц-337    2007 р.

Категорія інші справи позовного провадження

Головуючий по 1 інстанції Льон О.М.

Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого   2007   р колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого

суддів

при секретарі

з участю прокурора

адвокатів

Бурлаки В.О.

Василенко Л.І. Бабенка В.М.

Магді А.С.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи : ОСОБА_5, ОСОБА_6 про поділ майна подружжя та визначення порядку користування жилим приміщенням,-

встановила:

09.08.2005 р. ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, треті особи : ОСОБА_5, ОСОБА_6 про поділ майна подружжя та визначення порядку користування жилим приміщенням .

В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказала, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 20.10.1973 р. по 13.05.2005 р. Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

В період шлюбу ними на склад сім'ї із 4 - х осіб було отримано 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,5 кв. м., житловою площею 39,5 кв. м. Вказана квартира членами їхньої сім'ї була приватизована, що стверджується свідоцтвом про право власності на житло від 02.12.1993 p., видане згідно розпорядження НОМЕР_1.

Таким чином, спірна квартира належить їм на праві спільної часткової власності в якій кожний з них має ¼ її частину, що становить 9,87 кв. м. житлової площі.

Проте, відповідач, який живе окремою сім'єю, фактично займає житлову кімнату площею 16,4 кв. м. та користується приміщеннями які знаходяться в загальному користуванні, а саме кухнею, ванною кімнатою, туалетом, коридором.

Позивачка з дітьми живе однією сім'єю та займають: дочка - ОСОБА_6 з двома дітьми кімнату житловою площею 14 кв. м., вона з сином - ОСОБА_5 кімнату площею 9,1 кв. м.

Вважає, що спірна квартира повинна бути поділена між співвласниками.

Крім того, в період шлюбу ними було придбано інше майно, яке підлягає розподілу: гараж, який знаходиться у кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_1» в м. Каневі, вартістю 5050 грн.; дачний будинок в кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_2» на земельній ділянці площею 1000 кв. м., вартістю 3500 грн.; земельна ділянка під забудову площею 1000 кв. м. по АДРЕСА_2, приватизована відповідачем 16.02.1999 p., вартістю 9416 грн. 84 коп.; будівельні матеріали: 10 т штук силікатної

цегли, вартістю 7500 грн., 12 т штук червоної цегли, вартістю 8400 грн.550 штук ракушняка, вартістю 2200 грн. Також ними було заощаджено 10000 грн., які знаходились на рахунку відповідача.

Позивачка просила суд поділити в натурі спірну квартиру, виділивши відповідачу житлову кімнату площею 9,1 кв. м. та лоджію площею 3 кв. м., житлові кімнати площею 16,4 кв. м. і 14 кв. м. залишити в частковій сумісній власності її та ОСОБА_5, ОСОБА_6, підсобні приміщення залишити в спільному користуванні.

Провести розподіл іншого майна, виділивши їй дачу, гараж, грошові заощадження в сумі 5000 грн. Виділити відповідачеві земельну ділянку площею 1000 кв. м. по АДРЕСА_2, грошові заощадження в сумі 5000 грн. та будівельні матеріали, при цьому стягнути з відповідача на її користь компенсацію за земельну ділянку та будматеріали в сумі 9483,42 грн. та судові витрати в сумі 200 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивачка змінила позовні вимоги та просила визнати порядок користування спірною квартирою в тому ж співвідношенні, як зазначено в позовній заяві. Визнати право власності на спірне майно на 1/2 його частину. В частині поділу червоної цегли від позовних вимог відмовилась.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2006 р. позовні вимоги  позивачки задоволено.

Визначено порядок користування спірною квартирою шляхом виділення ОСОБА_3 житлової кімнати площею 9,1 кв. м. та лоджії площею 3,0 кв. м. ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виділено у спільне користування житлові кімнати площею 16,4 кв. м. і 14 кв. м., балкон площею 3,0 кв. м., кухню, ванну кімнату, туалет, підсобне приміщення залишено в загальному користуванні співвласників.

Проведено поділ спільного сумісного майна подружжя та визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право власності по 1/2 частині за кожним на наступне майно: гараж НОМЕР_2 в автокооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_1» в м. Каневі по вул. Сельце, дачний будинок в товаристві садоводів -любителів «ІНФОРМАЦІЯ_2» по вул. Котова в м. Каневі, земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_2, грошовий вклад, силікатну цеглу по 5000т штук, по 275 штук ракушняка.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду, як постановлене при неповному з'ясуванні обставин справи, частково скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 в позовних вимогах в частині розподілу будівельних матеріалів і грошового вкладу зареєстрованого на його ім'я.

При цьому вказується, що земельну ділянку по АДРЕСА_2 орендував його батько ОСОБА_7 та у 1990 - 1992 роках завіз силікатну та червону цеглу, ракушняк, шифер. Вказана земельна ділянка йому під забудову була виділена лише в 1995 р. Крім того, приймаючи рішення про поділ грошового вкладу, суд не перевірив його наявності, не з'ясував коли були здійснені накопичення, у зв'язку з чим можуть підпасти під поділ накопичення здійснені після розірвання шлюбу.

ОСОБА_4 у своїх запереченнях на скаргу її доводи не визнала, вказавши на їх безпідставність і на законність та обгрунтованість рішення суду.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, адвокатів, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише

формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки, районний суд виходив з того, що сторонами в період шлюбу на всіх членів сім'ї було приватизовано 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,5 кв. м., житловою площею 39,5 кв. м., при цьому згідно рішення виконкому Канівської міської ради було розділено між сторонами особові рахунки і за відповідачем визначено для оплати 16,7 кв. м. загальної площі, решта площі визначена за позивачкою та дітьми. За вказаних обставин суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про визначення порядку користування спірною квартирою у відповідності до їхніх часток у спільній частковій власності.

Крім того суд з'ясувавши, що під час шлюбу сторонами було придбане майно: гараж, дачний  будинок, земельна ділянка, будівельні матеріали  та було заощаджено кошти, які знаходяться на банківському рахунку, у відповідності до вимог ст. 70 СК України провів розподіл вказаного майна в рівних частках.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що дійсно сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 20.10.1973 р. по 13.05.2005 р. Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

В період шлюбу відповідачем на склад сім'ї із 4 - х осіб було отримано 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,5 кв. м., житловою площею 39,5 кв. м. (кімнати житловою площею: 16,4; 14,0; 9,1 кв. м.) Дана квартира була приватизована на всіх членів сім'ї, що стверджується свідоцтвом про право власності на житло від 02.12.1993 p., видане згідно розпорядження НОМЕР_1.

Таким чином, спірна квартира належить ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, на праві спільної часткової власності в якій кожний з них має 1/4 її частину, що становить 9,87 кв. м. житлової площі та 16,125 кв. м. загальної площі.

Рішенням виконкому Канівської міської ради НОМЕР_3 за заявою ОСОБА_3, було розділено між сторонами особові рахунки і за відповідачем визначено для оплати 16,7 кв. м. загальної площі, решта площі визначена за позивачкою та дітьми а. с. 13.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про визначення порядку користування спірною квартирою шляхом виділення ОСОБА_3 житлової кімнати площею 9,1 кв. м. та лоджії площею 3,0 кв. м., ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виділення у спільне користування житлових кімнат площею 16,4 кв. м. і 14 кв. м., балкону площею 3,0 кв. м., кухню, ванну кімнату, туалет, підсобне приміщення залишено в загальному користуванні співвласників.

Крім того, судом встановлено, що сторонами в період шлюбу було придбане наступне майно: гараж, дачний будинок, приватизована земельна ділянка та проведено розподіл даного нерухомого майна, з визнанням права власності на 1/2 його частину за кожною стороною. В цій частині рішення суду не оскаржується.

Посилання апелянта на те, що при поділі грошового заощадження, яке знаходяться на банківському рахунку відповідача, суд не перевірив його наявності, не з'ясував коли були здійснені накопичення, у зв'язку з чим можуть підпасти під поділ накопичення здійснені після розірвання шлюбу не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду, оскільки при розгляді позову суд першої інстанції врахував, що в цій частині відповідач визнав заявлені позовні вимоги. З заявою про винесення додаткового рішення, стосовно даної позовної вимоги, до суду не звертався. Оскаржуючи рішення суду в цій частині апелянт не надав жодних доказів, які б вказували на суму даного грошового заощадження (вкладу) та надходження на його рахунок грошових сум після розірвання шлюбу. Крім того в суді апеляційної інстанції встановлено, що мова йде про грошовий вклад грошові суми на який були внесені до 1991 р. і сторони дійсно погодились на його поділ.

Доводи апелянта в частині того, що спірні будівельні матеріали, а саме силікатна цегла та ракушняк, були придбані його батьком, були предметом розгляду суду першої інстанції та обгрунтовано визнані безпідставними. Відповідачем як у суді першої так і апеляційної інстанції не надано доказів належності спірних будівельних матеріалів іншим особам.

Таким чином доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають.

Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314,315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

Ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала   набирає  чинності  одразу  після  проголошення   і   може  бути   оскаржене  до

Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.