Справа № 369/8117/16-ц Головуючий у І інстанції Усатов Д. Д.

Провадження № 22-ц/780/682/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 26 14.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів : Кулішенка Ю.М., Сушко Л.П.,

за участю секретаря судового засідання – Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним вище позовом, обґрунтовуючи його тим, що на виконанні в Києво-Святошинському РВ ДВС ГТУЮ у Київській області перебуває виконавчий напис № 713, вчинений 25 квітня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 щодо звернення стягнення предмета застави – автомобіль марки «Volkswagen Golf», кузов № НОМЕР_1, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_2, яким за договором застави транспортного засобу № 50010329 від 29 серпня 2013 року забезпечуються вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором № 50010329 від 27 серпня 2013 року, за умовами якого відповідач видав позивачу кредит в розмірі 208 655,46 грн., що складає еквівалент 25 642,80 дол. США, та додатковий кредит в розмірі 68 365,45грн., що складає еквівалент 8 401,80 дол. США, а позивач зобов’язався його використовувати за цільовим призначенням та згідно зі встановленим строком використання, своєчасно планувати плату за користування кредитом, а також своєчасно повернути кредит.

Даним виконавчим написом нотаріус запропонувала задовольнити вимоги відповідача за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, за несплачені чергові платежі, штрафні санкції за період з 27 серпня 2013 року по 4 березня 2016 року, сума поточної заборгованості станом на 4 березня 2016 року складає: несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) - 135 143, 30 грн.; штрафні санкції за вимоги щодо сплати - 4 845,11 грн.; сума кредиту до повернення – 366 894,90 грн.; штраф в розмірі 20 % від суми кредиту – 41 731,09 грн., що разом становить 548 614,40 грн., а також відшкодування витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису.

З урахуванням викладеного, позивач просив визнати цей виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню за тих підстав, що він був зроблений без надання нотаріусу документів, що підтверджують безспірність суми кредитної заборгованості.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2017 року позов задоволено.

Визнано виконавчий напис № 713, вчинений 25 квітня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, таким, що не підлягає виконанню. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної зазначено, що виконавчий напис вчинено нотаріусом з дотриманням вимог встановлених, статтями 87 - 89 Закону України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Зокрема, ТОВ «Порше Мобіліті» вчинило усі дії, які передбачені законодавством для здійснення відшкодування за кредитним договором, а саме: завчасно повідомило боржника про наявність і розмір суми заборгованості, надало нотаріусу усі передбачені Інструкцією документи, які підтверджували наявність, розмір, та безспірність заборгованості. Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, і такі документи приватному нотаріусу ТОВ «Порше мобіліті» були надані, перевіряти розмір заборгованості нотаріус при вчиненні виконавчого напису не зобов’язаний.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вказав на те, що кредитний договір, який був наданий відповідачем до заяви про вчинення виконавчого напису не містив додатків, які є його невід’ємною частиною, а саме Загальних умов кредитування та Графіку погашення кредиту. Відповідач не дотримався положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» щодо реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та пункту 5.3.3. договору застави транспортного засобу щодо направлення повідомлення про перехід права власності та добровільну передачу предмета застави. Нотаріусу не було надано на підтвердження наявності несплачених платежів первинного документу, а саме виписки по рахунку в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». При цьому нотаріус зобов’язаний розглянути подані стягувачем документи на предмет безспірності заборгованості боржника, а не лише перевірити їх наявність.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 27 серпня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 50010329, за умовами якого товариство надало позивачу кредит в розмірі 208 655,46 грн., що еквівалентно за курсом Національного банку України 25 642,80 дол. США, та додатковий кредит в розмірі 68 365,45 грн., що еквівалентно за курсом Національного банку України 8 401,80 дол. США строком на 60 місяців, на придбання автомобіля марки «Volkswagen Golf», кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1 968 куб. см, рік випуску 2013 року, зі сплатою 9,90 % відсотків річних.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 29 серпня 2013 року між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу № 50010329, відповідно до умов якого предметом застави є автомобіль марки «Volkswagen Golf», кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1 968 куб. см, рік випуску 2013 року, державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.3. договору застави, заставодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 27 серпня 2013 року № 50010329 з додатками: Загальні умови кредитування та Графік погашення кредиту, які є його невід’ємною частиною, щодо своєчасного повернення кредиту, своєчасної плати за користування кредитом передає у заставу заставодержателю належний йому на праві власності вищевказаний автомобіль.

Згідно з пунктами 5.1., 5.2. договору застави, заставодержатель має право задоволення своїх вимог за цим договором та за кредитним договором, яке виникає у заставодержателя у випадку невиконання (або часткового невиконання) заставодавцем зобов'язань перед заставодержателем за кредитним договором, шляхом добровільної передачі предмета застави у власність заставодержателя або шляхом звернення стягнення на предмет застави.

За домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 245 477,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 589 ЦК України разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Як зазначив відповідач, з лютого 2014 року позивач почав порушувати умови кредитного договору, сплачуючи щомісячні платежі з порушенням строків сплати, передбачених Графіком погашення кредиту, а з липня 2015 року не сплачував їх взагалі.

У зв'язку з систематичним порушенням умов кредитного договору 11 березня 2016 року відповідачем надіслано позивачеві письмову вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором від 4 березня 2016 року вих. № 50010329, яку останній отримав 5 травня 2016 року.

За змістом вказаної вимоги (повідомлення), відповідач запропонував позивачу достроково повернути суму кредит у повному обсязі та заборгованість відповідно до умов договору, що станом на 4 березня 2016 року разом становить 515 369,62 грн. та складається із: 1) дострокової суми невиплаченого кредиту, що станом на поточну дату становить еквівалент 14 393,68 дол. США і відповідно до обмінного курсу за безготівковими операціями ПАТ «Креді ОСОБА_4» складає 376 610,64 грн.; 2) несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) в розмірі 133 913,87 грн.; 3) штрафні санкції відповідно до статті 8.3. договору в розмірі 4 845,11 грн. При цьому, товариство вказало, що згідно з умовами кредитного договору за порушення терміну дострокового повернення кредиту та вимогу компанії до зазначеної суми заборгованості буде додано штраф у розмірі 20 % від суми кредиту, що складає 41 731,09 грн.

13 квітня 2016 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про вчинення виконавчого напису на договорі застави транспортного засобу, посвідченого 29 серпня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, який зареєстровано в реєстрі за № 1030, з метою звернення стягнення заборгованості в розмірі 548 614,40 грн., з яких: 135 143,30 грн. – несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу); 4 845,11 грн. – штрафні санкції за вимоги щодо сплати; 41 731,09 грн. – штраф за порушення терміну дострокового повернення кредиту; 366 894,90 грн. – сума кредиту в перерахунку з доларів США станом на дату підготовки цієї заяви .

До заяви відповідачем наступний пакет документів: лист, який направлявся позивачу з вимогою погасити заборгованість, опис поштового відділення про надсилання листа позивачу, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, договір застави транспортного засобу, кредитний договір, копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, зведені облікові виписки по рахунках боржника із зазначенням суми заборгованості та відміткою про те, що заборгованість на день звернення за виконавчим написом не погашена з рахунку, несплачені рахунки, копію листа, який направлявся позивачу з вимогою погасити заборгованість, повідомлення поштового відділення про надсилання листа позивачу, довіреність представника стягувача та інші правовстановлюючі документи товариства.

25 квітня 2016 року на підставі поданих ТОВ «Порше Мобіліті» документів, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис № 713, яким запропоновано звернути стягнення на предмет застави – автомобіль марки «Volkswagen Golf», кузов № НОМЕР_1, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_2, в рахунок задоволення вимог відповідача за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, за несплачені чергові платежі, штрафні санкції за період з 27 серпня 2013 року по 4 березня 2016 року, сума поточної заборгованості станом на 4 березня 2016 року складає: несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) - 135 143, 30 грн.; штрафні санкції за вимоги щодо сплати - 4 845,11 грн.; сума кредиту до повернення – 366 894,90 грн.; штраф в розмірі 20 % від суми кредиту – 41 731,09 грн., що разом становить 548 614,40 грн., а також відшкодування витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус не перевірив безспірності вимог ТОВ «Порше Мобіліті», що є порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1. пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного ОСОБА_6 від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15.

Як вбачається з матеріалів справи, за рахунок отриманих від реалізації предмета застави коштів нотаріусом було запропоновано погасити кредитну заборгованість позивача станом на 4 березня 2016 року з урахуванням штрафу в розмірі 20 % від суми кредиту, хоча складові заборгованості у виконавчому написі були визначені на підставі зведеної облікової виписки з рахунку ОСОБА_2 станом на 13 квітня 2016 року, тобто на час звернення відповідача із заявою про вчинення виконавчого напису, і вони відрізняються від тих, які зазначені у вимозі (повідомлення) ТОВ «Порше Мобіліті» щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором від 4 березня 2016 року.

Крім того, у справі встановлено, що відповідачем нотаріусу не надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, а саме Загальні умов кредитування та Графік погашення кредиту, які є невід’ємною частиною кредитного договору та які дозволяють установити умови взятих позивачем на себе зобов’язань за цим договором.

Про відсутність безспірності також свідчать дії ТОВ «Порше Мобіліті» щодо передчасного звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, а саме 13 квітня 2016 року, адже вимога про усунення порушення зобов’язання була отримана ОСОБА_2, про що вказав сам відповідач у запереченні на позов, лише 5 травня 2016 року. Згідно пункту 3.3. кредитного договору обов’язок повернення в повному обсязі суми кредиту, плати за кредит та штрафних санкцій (сума розраховується кредитором і вказується у повідомленні) має місце протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував, що розмір заборгованості, який відповідачем запропоновано погасити позивачу відрізняється від розміру заборгованості, зазначеного у заяві на вчинення виконавчого напису та виконавчому написі нотаріуса, тобто вказані суми не узгоджувались із ним як з боржником та не є безспірними, а також факт недотримання відповідачем процедури повідомлення позивача відповідно до вимог закону та укладеного договору, а тому дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими, рішення суду першої інстанції про задоволення позову у даній справі ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до пункту 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного ОСОБА_6.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: Ю.М. Кулішенко

ОСОБА_6