Справа № 22-Ц-244/ 2007 р.                                Головуючий у 1-й інстанції: Філонова Ю.О.

Категорія 36                                                       Суддя - доповідач: Ведмедь Н.І.

УХВАЛА

 іменем    України

15 лютого 2007 р. колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської  області в складі:

головуючого - Смирнової Т.В.,

суддів                - Ведмедь Н.І., Данильченко Л.О.,

при секретарі - Рой Я.М.,

за участю осіб, які беруть участь в справі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянула у відкритому   судовому   засіданні   в приміщенні   апеляційного суду цивільну

справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 27 грудня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,

третя   особа  -  Державна  виконавча  служба  в  Ямпільському  районі,   про   стягнення

заборгованості по аліментах та неустойки, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 27 грудня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на її користь зі ОСОБА_2 заборгованість по аліментам в розмірі 2 972 грн. 66 коп. В задоволенні вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відмовлено. Стягнуто зі ОСОБА_2 51 грн. судового збору на користь держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права просить вказане рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд. Зазначає, що судом не враховано, що його дохід з 23 лютого 2004 року і до теперішнього часу складає лише 82 грн. 50 коп., який складається з компенсаційної виплати за догляд за його тіткою ОСОБА_3 - інвалідом І групи по зору, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Вважає, що заборгованість по аліментам визначена невірно, так як повинна нараховуватися згідно ч.І ст. 195 СК України з фактичного заробітку (доходу). Судом також не враховано, що ним щомісячно сплачувались аліменти в розмірі 17 грн. та те, що дитина фактично перебуває на його утриманні.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суд першої інстанції вірно з'ясував правовідносини, дослідив всі наявні докази в справі і дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні на підставі ст. 212 ч. 1 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 січня 1999 року за рішенням Ямпільського районного суду Сумської області зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 (нині - ОСОБА_1) стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 до його повноліття, на підставі чого був виданий виконавчий лист № АС-3-99.

ОСОБА_2 знаходиться на обліку, як працездатна особа, що не працює, а здійснює догляд за інвалідом та з 23 лютого 2004 року отримує компенсацію.

2

Згідно розрахунку, здійсненого ДВС у Ямпільському районі, заборгованості по аліментам по виконавчому листу № АЕ-3-99, виданого Ямпільським районним судом 02 липня 2002 року, аліменти не виплачувались з 09 січня 2004 року по 16 червня 2006 року. Так, заборгованість за 2004 рік складає - 990 грн. 52 коп., за 2005 рік - 1431 грн. 24 коп., за 2006 рік - 817 грн. 82 коп. З врахуванням суми добровільно сплачених боржником коштів та періоду, в який боржник працював, заборгованість на 05 вересня 2006 року складає 2 972 грн. 66 коп.

Розрахунок заборгованості по аліментах направлявся ДВС у Ямпільському районі рекомендованим листом як боржнику, так і стягувачу. При цьому боржнику було роз'яснено право оскаржити постанову державного виконавця про розмір нарахованої заборгованості в суді, однак він до суду з цього приводу не звертався.

Зазначені обставини, на думку колегії суддів, повно та всебічно з'ясовані судом першої інстанції.

Посилання апелянта на неврахування судом розміру його доходу та недослідження того, що він здійснює догляд за інвалідом І групи по зору - ОСОБА_3, на думку колегії судців, є безпідставним, оскільки вказані питання були предметом розгляду в суді першої інстанції, в матеріалах справи є відповідні документи, які об'єктивно та безпосередньо досліджувалися, і цим документам суд дав належну правову оцінку. Висновок суду про те, що такі обставини не є підставою для звільнення від сплати аліментів, колегія суддів вважає законним і обгрунтованим.

Доводи апелянта про те, що дитина фактично перебуває на його утриманні, на думку колегії суддів, є необгрунтованими, оскільки носять загальний характер і будь-яких доказів на підтвердження цього всупереч вимог ст. 60 ч.І ЦПК України ОСОБА_2 ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав. Крім того, це також не є підставою для звільнення відповідача від сплати встановлених за рішенням суду аліментів.

Посилання апелянта на те, що здійснений ДВС розрахунок заборгованості зі сплати аліментів є невірним, оскільки повинен відповідно до вимог ч.І ст. 195 СК України здійснюватися виходячи з розміру його доходу - 82 грн. 50 коп., колегія суддів також вважає безпідставним, так як в даному випадку передбачена спеціальна норма - ч.З ст. 195 СК України та ч.З ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких, якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості. Саме такий розрахунок, вірність якого не викликає сумніву в колегії суддів, і було здійснено ДВС у Ямпільському районі. При цьому колегією суддів враховано, що хоча ОСОБА_2 і отримував в період виникнення заборгованості по сплаті аліментів компенсаційну виплату та соціальну допомогу, не можна вважати, що він працював. Так, згідно довідки управління праці та соціального захисту населення в Ямпільському районі від 28 вересня 2006 року (а.с. 30), відповідач отримував дану компенсаційну виплату як працездатна особа, що не працює.

Таким чином, рішення суду по справі відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невірність застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до невірного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303 ч.І, 307 ч.І п.1, 313, 314 ч.І п.1 та 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 27 грудня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення до Верховного Суду України.