УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 5633 від 2006 року Головуючий в 1-й інстанції Бабаніна В.А.
Категорія 42 Доповідач - Осіян О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 року. М.Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Костюченко Н.Є.
суддів - Осіяна О.М., Басуєвої Т.А.,
при секретарі - Журавель Ю.О.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2005 року та на додаткове рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2005 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будинку та спадкове майно в порядку спадкування по закону, за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину будинковолодіння в порядку спадкування за законом, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будинковолодіння в порядку спадкування за законом, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права на спадщину, -
встановила:
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 задоволені частково. Визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування по закону після смерті ОСОБА_2 за кожним на 1/30 частину будинку АДРЕСА_1.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2005 року стягнуто судові витрати: державне мито на користь держави із ОСОБА_4, ОСОБА_5, Усенко І.І, по 51 гривні з кожного, а із ОСОБА_1 170 гривень 80 копійок. Стягнуто судові витрати понесені на оплату експертизи на користь ОСОБА_3 із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 по 23 гривні 74 копійки з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування вказаних рішень суду, оскільки суд порушив норми процесуального права та не повністю врахував всі обставини у справі, а його висновки суперечать дійсним обставинам. Судом не враховано, що будинок АДРЕСА_1 будувався за власні кошти її мамою ОСОБА_2, а зареєстрований будинок був на брата ОСОБА_8 саме тому, що він був працевлаштований у місті, але своїх коштів він не мав. ОСОБА_2 користувалася у будинку всіма господарськими будівлями, а тому ніяких претензій не заявляла і не пропустила строку позовної давності. Після смерті матері вона є спадкоємцем, а ОСОБА_4 не має права на спадщину, оскільки із заявою в нотаріальну контору не звертався. Свідоцтво про право на спадщину на частину будинку видано ОСОБА_3 незаконно, оскільки спір про спадщину вирішувався у суді, а самого заповіту не було до смерті ОСОБА_8, а в наданому документі підпис заповідача відсутній. Також судове рішення прийняте за її відсутності без виступу у дебатах.
Додаткове рішення суду вона вважає незаконним із тих підстав, що суд розглянув питання щодо судових витрат не повідомивши її про розгляд справи, а стягнуті із неї судові витрати без врахування обставин у справі, працездатності осіб та норм законодавства.
Перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Постановлюючи рішення, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що земельна ділянка для будівництва будинку АДРЕСА_1 виділена ОСОБА_8, про що свідчить договір на право побудови будинку і безстрокового користування земельною ділянкою укладений 22.04.1953 року між виконавчим комітетом міської ради та ОСОБА_8. Актом прийняття будинку від 03.03.1955 року засвідчено закінчення будівництва будинку ОСОБА_8. Врахувавши надані матеріали справи, суд вказав на відсутність договору чи інших достовірних доказів про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 укладали між собою угоди на спільне будівництво будинку. А допомогу ОСОБА_2 в будівництві будинку та поселення її в цей будинок не можна розцінювати як угоду про створення спільної власності. Оскільки ОСОБА_2 із 1955 року знала про те, що власником будинку є її син, то суд обгрунтовано вказав на те, що уже із того часу були порушені її права, але вона не заперечувала проти цього.
Також суд врахував доводи ОСОБА_1 щодо недійсності заповіту та дослідив і належним чином оцінив надані докази в цій частині, витребував оригінал цього документу, та прийшов до правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині.
Обґрунтованими є висновки суду і щодо фактичного прийняття спадщини ОСОБА_4, оскільки були враховані пояснення сторін та інші докази, які підтверджують факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті його матері ОСОБА_2
Приймаючи додаткове рішення суд обґрунтовано стягнув судові витрати із сторін пропорційно задоволених позовних вимог та ціни позову, із урахуванням вартості спадкового майна, та понесених витрат за проведену експертизу відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.
В зв"язку із чим, немає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, а також додаткового рішення.
Керуючись ст. 307, 308,315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2005 року та додаткове рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.