№ 2-306/09       

                     Р І Ш Е Н Н Я

                І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

      19 листопада 2009  року                               с-ще Решетилівка      

 Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

                          головуючого                 Горулько О.М.

                     при секретарі                Гудзенко С.В.,

з участю:                      позивачки                ОСОБА_1,

                     представника відповідача      ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Решетилівка справу за позовом ОСОБА_1 до Шилівської сільської ради Решетилівського району про визнання права власності на земельну частку (пай), -

                          В С Т А Н О В И В :

      Позивачка  ОСОБА_1  звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 2,41 в умовних кадастрових гектарах на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, посилаючись при цьому на те, що  з 1958 року вона була членом колгоспу ім. Фурманова Решетилівського району, який пізніше був реорганізований у ПОСП «Колос», працювала на різних роботах.  В 1995 році ПОСП  «Колос» отримало Державний акт на право колективної власності на землю, але земельного сертифіката їй не видали. До 2005 року вона одержувала орендну плату за землю, а з 2005 року ці виплати припинилися, оскільки новий орендар – СФГ «С.Г.М.»  у зв»язку із відсутністю у неї правовстановлюючого документа на землю не уклав із нею договору оренди. Вона зверталася до земельного відділу, до Шилівської сільської ради, але безрезультатно.

 В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні підтримала, просила їх задовольнити і суду, крім того пояснила, що з 1958 року вона почала працювати в колгоспі ім. Фурманова Решетилівського району. На загальних зборах її в члени колгоспу не приймали. В цьому господарстві вона працювала до 1996 року, після чого пішла на пенсію. При реорганізаціях господарства вона заяв про прийняття її в члени новостворених господарств не подавала і на загальних зборах її в члени цих господарств не приймали. В кінці дев»яностих років вона була присутня на зборах, де розпайовували землю і їй також на карті показували розташування її земельного паю. В цей час членам господарства видавали земельні сертифікати, її чоловік також отримав земельний сертифікат, а на початку двохтисячних років всі, в тому числі і її чоловік отримали державні акти на право власності на землю. Їй ні земельного сертифіката, ні державного акта не видали. З цього приводу вона зверталася до Решетилівської РДА, до земельного відділу та Шилівської сільської ради, але позитивного результату не одержала. Причини, чому вона не зверталася до суду з моменту порушення її прав пояснити не може.

 Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала, проти його задоволення заперечує, наполягає на застосуванні до даного позову позовної давності і суду пояснила, що протягом свого існування господарство, яке спочатку називалося як колгосп ім. Фурманова Решетилівського району, декілька разів реорганізовувалося. Державний акт на право колективної власності на землю був виданий колективному сільськогосподарському підприємству «Колос» у 1995 році. Позивачка не надала доказів про те, що вона була членом цього КСП на момент одержання ним Державного акту на право колективної власності на землю, крім того вона пропустила встановлений законом трирічний строк позовної давності без поважних причин.

 Суд, заслухавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи та давши юридичну оцінку доказам по справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:

судом було встановлено, що згідно доданої до позовної заяви ксерокопії трудової книжки позивачка ОСОБА_1 працювала в колгоспі ім. Фурманова Решетилівського району з 1958 року.  

Із архівних довідок архівного відділу Решетилівської РДА  та архівного відділу Полтавської ОДА вбачається, що в архівних матеріалах протоколи загальних зборів членів колгоспу ім Фурманова Решетилівського району про прийом в члени колгоспу (пізніше – селянська спілка «Колос» відсутні, статут КСП «Колос» до архіву не здавався.

Із копії державного акта на право колективної власності на землю вбачається, що даний акт був виданий Шилівською сільською радою Решетилівського району колективному сільськогосподарському підприємству «Колос» 29 листопада 1995 року.

Згідно довідки, виданої Шилівською сільською радою, позивачка ОСОБА_1 не була внесена до списків членів КСП «Колос», які додавалися до Державного акту на право колективної власності на землю.

Відповідно до Указу Президента України від 8.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени коллективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до Ухвали судової палати з цивільних справ Верховного Суду України від 25.04.2002 року право громадян як співвласників колективної власності на землю набувається з дня видачі в установленому порядку державного акта на право колективної власності на землю з обов”язковим додатком – списком громадян, які є членами сільськогосподарського підприємства.

Таким чином обов»язковою умовою набуття особою права на  земельну частку (пай) є її членство в колективному сільськогосподарському підприємстві, сільськогосподарському кооперативі, сільськогосподарському акціонерному товаристві на момент одержання ним державного акта на право колективної власності на землю.

Суд відкидає як доказ членства позивачки в колгоспі ім. Фурманова Решетилівського району копію трудової книжки, оскільки трудова книжка свідчить не про членство в колгоспі чи КСП, а лише про наявність трудових відносин.

Оскільки позивачка ОСОБА_1 не надала суду доказів свого членства в КСП «Колос» на момент одержання ним державного акта на право колективної власності на землю,  суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для визнання за нею права на  земельну частку (пай) у цьому господарстві.

 Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачкою строку позовної давності, суд виходить з наступного:

 Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

 Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

 Згідно ч.ч.3,4,5 ст. 267 ЦК України:

3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

 Із пояснення самої позивачки вбачається, що ще в кінці дев»яностих років минулого століття всі члени КСП «Колос», в тому числі – і члени її сім»ї отримували земельні сертифікати на право на земельну частку (пай), а у 200-2001 роках – державні акти на право приватної власності на землю.

 Таким чином, не одержавши сертифікату про право на земельну частку (пай), позивачка довідалася про порушення її права, тобто перебіг позовної давності почався з кінця дев»яностих років минулого століття.

 Згідно штампа Решетилівського районного суду про реєстрацію даної позовної заяви позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав 15 червня 2009 року, тобто, як мінімум через дев»ять років після початку перебігу позовної давності, що свідчить про пропущення нею позовної давності.

 Жодних доказів поважності причин пропущення позовної давності позивачкою суду не надано.

 За таких обставин суд не може визнати причини пропущення позивачкою позовної давності поважними.

 Керуючись ст.ст. 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 257, ч.1 ст. 261, ч.ч.3,4,5 ст. 267 ЦК України, Указом Президента України від 8.08.1995 року „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям”, суд, -  

                          Р І Ш И В :

 У задоволенні позову ОСОБА_1 до Шилівської сільської ради Решетилівського району про визнання права власності на земельну частку (пай) – відмовити у зв»язку із спливом позовної давності.

      Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

 Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження  або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, до апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.  

                     Головуючий: