ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" травня 2007 р.

Справа № 28/47-06-11357А

м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

головуючого судді: Мишкіної М.А.

                     суддів: Сидоренко М.В.,

                                  Таценко Н.Б.

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Політикіна О.С. –за дорученням прокурора Малиновського району;

від відповідача: Соколянський Д.В. –по довіреності;

від третьої особи: Бабін К.В. –по довіреності

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ „Одеський коньячний завод”

на постанову господарського суду Одеської  області від 19.03.2007р.

по справі № 28/47-06-11357А

за позовом Заступника прокурора Малиновського району м. Одеси

третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Контрольно-ревізійне управління в Одеській області

до ЗАТ „Одеський коньячний завод”

про зобов’язання виконати припис прокуратури Малиновського району м. Одеси від 06.10.2006р. за №7/887-06

У жовтні 2006 року Заступник прокурора Малиновського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом до ЗАТ „Одеський коньячний завод” про зобов’язання останнього виконати вимоги прокуратури Малиновського району м. Одеси, викладені в приписі від 06.10.2006р. за №7/887-06. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст.13 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, ст.8 Закону України „Про прокуратуру”.

Ухвалою від 20.12.2006р. господарським судом Одеської області залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Контрольно-ревізійне управління в Одеській області на підставі ч.1 ст.53 КАС України.

Постановою господарського суду Одеської області від 19.03.2007р. (суддя –Гуляк Г.І.) позов задоволено повністю; зобов’язано ЗАТ „Одеський коньячний завод” виконати вимоги прокуратури Малиновського району м. Одеси, викладені у приписі від 06.10.2006р. за №7/887-06. Судове рішення мотивоване обґрунтованістю та правомірністю позовних вимог, посиланням на ст.8, 22 Закону України „Про прокуратуру”; використанням відповідачем коштів державного бюджету не за цільовим призначенням, оскільки видатки на придбання добрив та компонентів для вирощування саджанців відносяться до поточних видатків, які фінансуються по коду економічної класифікації видатків 1310 „субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)”, а не за кодом економічної класифікації видатків 2410 „капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)”; невиконанням відповідачем вимог Контрольно-ревізійного управління в Одеській області щодо відшкодування до Державного бюджету України використаних не за цільовим призначенням коштів у сумі 53566,33грн. згідно акту Контрольно-ревізійного управління; невиконанням відповідачем припису прокуратури, який відповідно до ст.8 Закону України „Про прокуратуру” є обов’язковим. Суд дійшов висновку, що звернення прокурора до суду з позовом є реалізацією прокуратурою своєї владної функції як державного органу, тому між сторонами щодо невиконання припису виникли публічно-правові відносини. Відповідач не оскаржив вимоги Контрольно-ревізійного управління в Одеській області чим фактично погодився з актом перевірки від 16.11.2005р. Контрольно-ревізійного управління в Одеській області.

ЗАТ „Одеський коньячний завод” не погодилось з постановою суду від 19.03.2007р., подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нову, якою Заступнику прокурора Малиновського району м. Одеси в позові відмовити. Вважає рішення суду першої інстанції винесеним з порушенням норм матеріального права та неправильним встановленням обставин справи. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на п.10 Порядку справляння збору на використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1170, Лист Державного Казначейства України від 18.01.2002р. №07-07/92-353; вважає, що в даному випадку прокурор не мав самостійного права на звернення з адміністративним позовом до суду виходячи з ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст.5, 20, 36-1 ч.2 Закону України „Про прокуратуру”, п.10. ст.10 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу”,ст.ст.17 п.4, 60 КАС України; припис прокуратури не відповідає вимогам ст.22 Закону України „Про прокуратуру”. По суті прийнятої постанови відповідач також зазначає, що не допускав нецільове використання бюджетних коштів, оскільки витягом зі змін річного розпису державного бюджету України на 2003р. УДК в Одеській області передбачено призначення капітальних трансфертів у сумі 400000грн. саме для закладення і нагляду за молодими виноградниками.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник прокуратури Малиновського району м. Одеси заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову залишити без змін як законну та обґрунтовану.

Аналогічну позицію висловив представник третьої особи –Контрольно-ревізійного управління в Одеській області.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного провадження, що Контрольно-ревізійне управління в Одеській області (надалі – КРУ) з 20.09.2005р. по 16.11.2005р. проводило перевірку законного та цільового використання коштів державного бюджету, виділених на  розвиток виноградарства ЗАТ „Одеський коньячний завод” у 2003р. –першому півріччі 2005р., за результатами котрої складений Акт №02-23-007/353 від 16.11.2005р.

В акті від 16.11.2005р. вказується на нецільове використання відповідачем 53566,33грн. бюджетних коштів, які в 2003р. у сумі 400000грн. надійшли ЗАТ „Одеський коньячний завод” для придбання обладнання і предметів довгострокового користування.

29.11.2005р. КРУ в Одеській області направило на адресу ЗАТ „Одеський коньячний завод” лист про усунення фінансових порушень з вимогою на підставі Закону України „Про контрольно-ревізійну службу в Україні” відшкодувати до Державного бюджету кошти у сумі 53566,33грн., що використані у 2003р. за нецільовим призначенням.

У зв’язку з відсутністю відповіді і реагування на лист від 29.11.2005р. КРУ надіслало 23.12.2005р. нагадування, яке також було залишено відповідачем без розгляду.

Перевіркою, проведеною за дорученням прокуратури Одеської області прокуратурою Малиновського району м. Одеси, встановлено невідшкодування ЗАТ „Одеський коньячний завод” до Державного бюджету використаних за нецільовим призначенням коштів, невиконання вимог КРУ, у зв’язку з чим видано припис від 06.10.2006р. №7/887-06 про усунення порушень вимог законодавства, зобов’язано вжити заходів щодо негайного усунення виявлених порушень та письмово повідомити в десятиденний строк в прокуратуру Малиновського району.

Припис наданий на підставі ст.22 Закону України „Про прокуратуру” заступником прокурора Малиновського району м. Одеси  Ю.В. Шевченко.

ЗАТ „Одеський коньячний завод” у відповіді (вих.№976 від 17.10.2006р.) на припис повідомила прокуратуру Малиновського району м. Одеси, що не вважає акт КРУ документом, який може бути оскаржений, а вимоги КРУ про відшкодування коштів такими, що підлягають обов’язковому виконанню, доки не буде прийнято судове рішення за позовом органу державної контрольно-ревізійної служби про відшкодування коштів.

Викладені обставини зумовили звернення заступника прокурора Малиновського району м. Одеси з адміністративним позовом про примусове виконання виданого припису від 06.10.2006р., який був задоволений судом першої інстанції з мотивів, викладених в мотивувальній частині оскаржуваної постанови.

Проте з правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: підтримання державного обвинувачення в суді;  представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;  нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Згідно ст.1 Закону України „Про прокуратуру” прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Ст.3 Закону України „Про прокуратуру” встановлено, що повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами; органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.8 цього Закону вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки; невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно п.4 ч.2 ст.20 Закону при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право давати приписи про усунення очевидних порушень закону.

Ст.22 Закону України „Про прокуратуру” встановлюється, що письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.

На відміну від протесту прокурора, який у випадку його відхилення або ухилення від його розгляду дає підстави для звернення прокурора до суду з заявою про визнання опротестованого акту незаконним (ч.4 ст.21 Закону України „Про прокуратуру”), нормами Закону України „Про прокуратуру” не передбачено право прокурора звертатись до суду з заявою (або позовом) про зобов’язання виконати припис особою, якій він адресований.

Крім того, на підставі ст.ст.5, 20 Закону України „Про прокуратуру” прокурор звертається до суду в інтересах держави або громадянина.

Згідно ст.60 Кодексу адміністративного судочинства прокурор є особою, якій законом надано право захищати права, свободи і інтереси інших осіб; він звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом про захист прав інших осіб або інтересів держави у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до п.10 ст.10 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” органи державної контрольно-ревізійної служби звертаються до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно п.6 ч.2 ст.20 Закону України „Про прокуратуру” при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право, зокрема,  звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.36-1 Закону  підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень монолітних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб.

В порушення наведених положень чинного законодавства заступник прокурора Малиновського району звернувся до суду з адміністративним позовом не в інтересах держави, а самостійно, тобто у власних інтересах, що суперечить загальним засадам діяльності органів прокуратури та її функціям як наглядового органу.

Помилковою є позиція заступника прокурора, що він звертаючись до суду з даним позовом, виконує владні функції як державний орган, оскільки ст.21 Закону України „Про прокуратуру” не надає прокурору права вимагати у судовому порядку виконання його припису.

Як наслідок, місцевий господарський суд безпідставно погодився з твердженням прокурора про виникнення між сторонами публічно-правових відносин щодо невиконання припису прокурора.

За цих підстав колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими і заслуговуючими на увагу.

Крім того, ЗАТ „Одеський коньячний завод” слушно стверджує, що у даному випадку встановлене КРУ в Одеській області в акті перевірки порушення у вигляді нецільового використання бюджетних коштів мало бути оціненим судом першої інстанції з врахуванням наявних в матеріалах справи змін до річного розпису призначень Державного бюджету України на 2003р. (а.с.69), згідно яких капітальні трансферти в сумі 400000грн. були призначені саме для закладення і нагляду за молодими виноградниками.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що заступник прокурора Малиновського району не мав законних підстав та права на звернення до суду з  адміністративним позовом про зобов’язання виконати припис від 06.10.2006р. №7/887-06, що має наслідком відмову у такому позові судом.

Враховуючи наведене, оскаржуване рішення судом апеляційної інстанції скасовується у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права з ухваленням постанови про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 167 ч. 4, 185, 195, 196, 198, 202, 205 ч. 2, 207, п. 6 розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

1. Апеляційну скаргу ЗАТ „Одеський коньячний завод” задовольнити.

2. Постанову господарського суду Одеської області від 19.03.2007р. скасувати.

3. У задоволенні позову заступника прокурора Малиновського району м. Одеси про зобов’язання виконати припис прокуратури від 06.10.2006р. за №7/887-06 відмовити

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України з моменту проголошення.

Право, порядок та строк касаційного оскарження визначаються згідно зі ст. ст. 13, 211, 212 КАС України.

           Постанова у повному обсязі складена 31.05.2007р.

Головуючий суддя:                                                                       Мишкіна М.А.

Судді:                                                                                            Сидоренко М.В.

                                                                                                

                                                                                                            Таценко Н.Б.