Справа № 22-8010/2009 Головуючий у 1 інстанції Малінов О.С.
Категорія 52 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Молчанова С.І,
суддів Звягінцевої О.М., Стратіло В.І.
при секретарі Кузмінковій Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Костянтинівський металургійний завод», Закритого акціонерного товариства «Костянтинівський металургійний завод», Третя особа - Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці, про порушення норм Кодексу законів про працю України, перерахунок пенсії, поновленння на роботі, зміну запису в трудовій книжці, проведення перерахунку заробітної плати, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2009року і
в с т а н о в и в :
в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість рішення суду, яким відмовлено в задоволенні позову, і ставить питання про його скасування, ухвалення нового рішення про задоволення позову за неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив про її задоволення, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову, а представник ЗАТ «КМЗ» за довіреністю Ляховський О.П. заперечував проти доводів скарги, просив про її відхилення, залишення без зміни судового рішення.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
21.01.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів і зазначав, що у зв’язку з тим, що ВАТ «КМЗ» несвоєчасно перерахувало кошти до Управління ПФУ, вважає, що нарахована йому пенсія за віком менше за розміром, ніж повинна бути.
Тому просив зобов’язати ВАТ «КМЗ» або його правонаступників, яким вважає ЗАТ «КМЗ», доплачувати йому до пенсії недонараховану суму, а також відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, розмір якої він визначить в судовому засіданні ( а.с. 1).
Під час судового розгляду справи позивач уточнив і доповнив свої вимоги, просив суд поновити його на роботі, оскільки згідно з планом санації і відповідно до вимог чинного законодавства у разі зміни власника підприємства дія трудового договору з працівником продовжується; сплатити йому за сумісництво, за виконання роботи замість скороченого електронника ВТК; зробити перерахунок заборгованості.
На обгрунтування цих вимог позивач просив витребувати у відповідачів документи, що підтверджують дату початку роботи ЗАТ «КМЗ», акт приймання-передачі обладнання, складений між ВАТ «КМЗ» та ЗАТ «КМЗ», статут ВАТ «КМЗ», план санації та інші документи ( а.с. 57).
23.10.2008р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ВАТ «КМЗ» про порушення норм КЗпП України, зазначав, що 22.09.2008р. він звернувся до керівництва відповідача із заявою про надання йому можливості ознайомлення із статутними та іншими документами підприємства , виготовлення їх фотокопій за допомогою цифрового фотоапарату.
Ці документи йому необхідні для реалізації своїх прав у трудовому спорі, але ВАТ «КМЗ» в цьому проханні йому відмовив, посилаючись на їх конфіденційність.
З частиною необхідних йому документів він ознайомився у Донецькому господарському суді, витрачав гроші на поїздки.
Тому, з посиланням на ст. 9 Закону України «Про інформацію», просив суд перевірити правомірність відмови у видачі йому документів, зобов’язати ВАТ “КМЗ» видати копії цих документів та відшкодувати матеріальну і моральну шкоду, розмір якої він визначить в судовому засіданні, викликати до суду у якості свідків виконавчого директора ВАТ «КМЗ» ОСОБА_2. та ліквідатора ОСОБА_3 ( а.с. 88).
18.03.2009р. ОСОБА_1 уточнив та доповнив свої вимоги, зазначав, що під Костянтинівським металургійним заводом він розуміє як ВАТ «КМЗ», так і ЗАТ «КМЗ», тому просив залучити до участі у справі останнє.
Спричинена йому відповідачем матеріальна шкода полягає в тому, що йому не виплачено зарплату та недонараховано її за сумісництво; через знецінювання грошей, які йому заборгувало підприємство, він був змушений продавати речі, несвоєчасно сплачувати платежі за комунальні послуги.
Він ніс витрати на написання заяв, клопотань, використання копіювальної техніки, придбання паперу, копіювальної техніки, цифрового фотоапарату, флеш-пам’яті, акумуляторів, лазерного принтеру, зняття копій тощо.
Просив стягнути утрачену вигоду, що полягає у негативних наслідках, викликаних несвоєчасною виплатою зарплати, у неможливості зробити ремонт в квартирі, придбати обладнання для кабінету масажу, відремонтувати комп’ютерну техніку, виїзду за кордон на заробітки.
Йому заподіяно моральну шкоду тим, що протиправно принижені його честь і гідність, ділова репутація у зв’язку з невиплатою зарплати, у 1999р. він був змушений відправити сина до іншої країни на повне державне забезпечення, а у 2004р. його донька вимушено виїхала в інше місто для навчання на забезпечення благодійних організацій.
Вважає, що відповідач принизив його честь та гідність, примушуючи його просити видати документи для застосування судом вимог ч. 1 ст. 40 КЗпП України, до його звільнення з підприємства вимусили знаходитись в актовому залі, де не було кондиціонеру, відчувати себе приниженим та ображеним; за відсутність в актовому залі понад 8 хвилин примушували писати пояснювальні записки.
Неможливістю придбання спеціальної літератури для його професій, відвідування курсів для підвищення кваліфікації у галузі медицини і електроніки у зв’язку з невиплатою зарплати принижено його ділову репутацію; його примусили оформити 5 розряд ( а.с. 126).
20.01.2009р. ОСОБА_1 звернувся до суу з позовом до відповідачів, зазначав, що, працюючи на ВАТ «КМЗ», він фактично виконував роботу для ЗАТ «КМЗ» і повинен був бути звільненим з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства, або переведений до ЗАТ «КМЗ» на виконання плану санації.
Але йому створили фізично і морально несприятливі умови, і він написав заяву про звільнення з ВАТ «КМЗ» за власним бажанням; цю заяву вважає недійсною.
Тому просив суд змінити запис в його трудовій книжці на звільнення за скороченням штату із виплатою вихідної допомоги, відшкодувати матеріальну і моральну шкоду, розмір якої уточнить у суді, витребувати у відповідачів документи, що регламентують їх діяльність, штатний розклад, акт про початок простою та інші ( а.с. 130).
2.03.2009р. у письмовій заяві ОСОБА_1 відмовився від вимог щодо притягнення «КМЗ» до кримінальної відповідальності (а.с. 137).
22.12.2008р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «КМЗ», ЗАТ «КМЗ» про порушення норм КЗпП України, зазначав, що після набрання рішенням суду від 30.10.2006р. законної сили, яким з ВАТ «КМЗ» присуджено на його користь заборгованість по заробітній платі, компенсацію, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, змінились обставини, що обумовлюють розмір цих платежів.
Однак при розгляді цих питань в місцевому та апеляційному судах не були витребувані всі необхідні документи, тому він не зміг довести причетність до цих виплат ЗАТ «КМЗ» як правонаступника ВАТ «КМЗ».
Вважає, що його повинні були перевести на роботу до ЗАТ «КМЗ» згідно з планом санації, тому просив суд перерахувати йому заборгованість по заробітній платі, встановити факт, яке саме підприємство з двох відповідачів заборгувало йому кошти, для чого витребувати у відповідачів документи: акт приймання-передачі основних фондів ВАТ «КМЗ» до статутного фонду ЗАТ «КМЗ» для визначення дати початку роботи цього підприємства, статут ВАТ «КМЗ», план санації, в якому зазначено про необхідність його переведення до ЗАТ «КМЗ», засновницький договір, рішення ліквідаційної комісії, інші документи, в яких оговорюється доля трудового колективу та вирішується питання щодо правонаступництва.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду від 9 квітня 2009р. та від 21 травня 2009р. всі справи за вказаними позовами ОСОБА_1 були об’єднані в одне провадження ( а.с. 174,179).
Під час судового розгляду позивач підтримав та уточнив всі заявлені вимоги, просив поновити його на роботі у ЗАТ «КМЗ» як правонаступника ВАТ «КМЗ», змінити запис у трудовій книжці на звільнення за скороченням штату працівників, перерахувати призначену йому пенсію за віком у зв’язку з несвоєчасною сплатою ВАТ «КМЗ» внесків до ПФУ і зобов’язати відповідачів доплачувати йому цю не донараховану пенсію, провести перерахунок заборгованості із заробітної плати, стягнути з відповідачів на його користь цю заборгованість.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення” № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Всупереч доводів скарги, суд першої інстанції повно, всебічно, об’єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, при вирішенні спору правильно застосував матеріальний закон. Висновки суду відповідають обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті бставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційний суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не надано переконливих доказів на підтвердження заявлених ним вимог.
Судом першої інстанції при вирішенні цього трудового спору встановлено, що ОСОБА_1 працював у ВАТ «КМЗ» з 24.10.1978р. електромонтером, а з 1.04.2000р. – електромонтером по ремонту та обслуговуванню електрообладнання УІ розряду калібрувального цеху і був звільнений з цього підприємства 30.06.2005р. наказом № 633 від 30.06.2005р. за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв’язку з невиплатою заробітної плати ( а.с. 138).
Всупереч доводам скарги судом було безспірно встановлено, що ЗАТ «КМЗ» відповідно до його Статуту (а.с. 141-155), є самостійною юридичною особою і не є правонаступником ВАТ «КМЗ», тому висновок суду про відсутність законних підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо поновлення його на роботі у ЗАТ «КМЗ» є обґрунтованим.
Відмовляючи в задоволенні цих вимог, суд виходив із встановлених обставин по справі, досліджених доказів, і, зокрема, з того, що позивач у ЗАТ «КМЗ» фактично ніколи не працював, до роботи не допускався, тому є правильним його висновок щодо безпідставності всіх заявлених до вказаного товариства вимог.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції відповідно до вимог визначеної норми процесуального закону обґрунтовано виходив з обставин, встановлених рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30.10.2006р., залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 8.05.2007р., щодо недоведеності позивачем факту примусу з боку адміністрації ВАТ «КМЗ» у написанні ним заяви про звільнення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а також відсутності будь-яких порушень при його звільненні за власним бажанням, а відповідно і відсутності підстав для поновлення на роботі ( а. с. 160-162,163-165,191-192).
Посилання в скарзі на необґрунтовану відмову суду в задоволенні його заяви про забезпечення доказів ( шляхом витребування плану санації ВАТ «КМЗ», даних про дату початку виробничої діяльності ЗАТ «КМЗ» та т. ін.) апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки вони не впливають на правильність правових висновків суду.
Дійсно ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду від 14.06.2009р. було повернуто позивачеві як неподану його заяву про забезпечення доказів через її невідповідність вимогам ст. 134 ЦПК України і неусунення її недоліків у наданий судом строк ( а.с. 233а).
Однак, як вбачається з матеріалів справи, судом були досліджені Статут ВАТ «КМЗ» станом на 1.05.2005р., Статут ЗАТ «КМЗ» та інші (а.с. 141-145,246).
Крім того, є необгрунтованим посилання у скарзі на наявність плану санації ВАТ «КМЗ», згідно з яким передбачено переведення працівників, що забезпечують діяльність калібрувального цеху цього товариства, і майно якого передається у статутний фонд (капітал) ЗАТ «КМЗ», на постійне місце роботи до ЗАТ «КМЗ» , оскільки цей план не стосується позивача, який звільнився з ВАТ «КМЗ» за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а не за п. 1 ст. 40 КЗпП України .
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду, тому апеляційний суд визнає їх безпідставними.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або невідповідності висновків суду обставинам справи, або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.
Керуючись п.1 ч.1ст. 307, ст. 308, п.1 ч. 1ст. 314 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилити, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: