Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа № АС-42/613-06 суддя Яризько В.О.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя Олійник В.Ф.
“15” травня 2007 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф. , суддів Кравець Т.В., Істоміної О.А.
при секретарі –Острась Н.М.
за участю представників:
позивача – Жерновніков С.О.
відповідача – Кучеренко Т.І., Кіщук А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського Підприємства “Вікторія Плюс”(вх. №1145Х/2)
на постанову господарського суду Харківської області від 29.01.07р. по справі № АС-42/613-06
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства “Вікторія Плюс”, с. Нечволодівка Куп”янського району Харківської області
до Куп”янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області, м. Куп”янськ Харківської області
третя особа ВАТ “Куп”янський цукровий комбінат”м. Куп”янськ Харківської області
про визнання недійсними рішень,-
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2006 року Приватне сільськогосподарське підприємство “Вікторія Плюс”, с. Нечволодівка Куп”янського району Харківської області (далі ПСП “Вікторія Плюс”) звернулось до Куп”янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області, м. Куп”янськ Харківської області (далі Куп’янська ОДПІ) з позовом про скасування рішення Куп’янської ОДПІ №0000492310/0 від 28.04.2006р., №0000492310/1 від 18.07.2006р., згідно яких до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 88920,00 грн. на підставі Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ПСП "Вікторія-Плюс" не є підприємством торгівлі і ніколи торгівлею не займалося. Фінансові санкції фактично були нараховані не за торгівлю, а за одноразовий продаж цукру СПДФО Хабееву А.А. Позивач вважає, що торгівля це більше, ніж одна операція, торгівля передбачає систематичність укладання договорів купівлі-продажу. У ПСП "Вікторія-Плюс" такої системи немає. Таким чином, Куп"янська ОДПІ не могла застосовувати фінансові санкції до ПСП "Вікторія плюс" на підставі Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки це підприємство не є суб'єктом торгівлі.
Постановою господарського суду Харківської області від 29 січня 2007 року у задоволенні позову ПСП “Вікторія Плюс” було відмовлено.
В апеляційній скарзі ПСП “Вікторія Плюс” ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової ухвали про задоволення позову з посиланням на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого судом постановлено незаконну та необґрунтовану постанову.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що п. 1 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безгтівковій формі товару (послуги) банком покупця або документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Згідно п. 1 ст. 9 вказаного Закону, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Оскільки, як зазначив суд першої інстанції, реалізований товар не був товаром власного виробництва, а був придбаний у ВАТ "Куп"янський цукровий комбінат" згідно договору № 26БС від 02.03.2005р. на проведення товарообмінної (бартерної) операції, позивач повинен був при здійсненні реалізації іншої продукції застосовувати РРО.
З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів. З матеріалів справи видно, що працівниками відповідача була проведена планова документальна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., про що складений акт № 474/23-32471750 від 18.04.2006р. За результатами перевірки було встановлено порушення позивачем п.1 ст.З Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР із змінами та доповненнями в частині проведення розрахункової операції за готівку при продажу товарів не власного виробництва у сфері торгівлі на повну суму покупки без реєстраторів розрахункових операцій, а саме: ПСП "Вікторія-Плюс" придбало цукор від ВАТ "Куп'янський цукрокомбінат" згідно бартерної угоди БС № 26 БС від 02.03.2005р., що підтверджується даними головної книги по дебету рахунку 28 "Товари" та кредиту рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", та згідно прибуткової бухгалтерської накладної придбано цукор №651 від 02.03.05р. на суму 19584 грн., в т.ч. ПДВ 3264 грн., податкова накладна №340 від 02.03.2005р. на суму 19584 грн., в т.ч. ПДВ на суму 3264 грн.
В обмін за придбаний цукор підприємство відвантажило цукровий буряк на суму 168314,48 грн., в т.ч. ПДВ 28052,41 грн., що підтверджується даними головної книги по дебету рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та кредиту рахунку 701 "Доходи від реалізації готової продукції", бухгалтерською накладною №118 від 25.09.2005р. та податковою накладною №65 від 25.09.05р.
Цукор, отриманий позивачем від ВАТ "Куп'янський цукрокомбінат" підприємство реалізувало СПДФО Хабеєву А.А. по податковій накладній №9 від 04.03.05р. на суму 17784 грн., в т.ч. ПДВ 2964 грн., що підтверджується даними головної книги по кредиту рахунку 28 "Товари" та дебету рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".
В оплату за реалізований цукор від СПДФО Хабеєва А.А. підприємство позивача отримало готівку, яка була оприбуткована в касі підприємства в сумі 17784 грн. по прибутковому касовому ордеру №15 від 04.03.05р., що підтверджується даними головної книги по дебету рахунку 301 "Каса в національній валюті" та кредиту рахунку 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів".
На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято рішення №0000492310/1 від 28.04.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 88920,00 грн. на підставі п.1 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме в п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів ( наданих послуг).
В порядку адміністративного оскарження позивачем прийняте рішення було оскаржено до ДПА у Харківській області, ДПА України, але скарги позивача залишені без задоволення, а прийняте Куп’янською ОДПІ рішення - без змін.
Рішення №0000492310/1 від 18.07.2006р. було прийнято відповідачем на ту саме суму, що й рішення № 0000492310/1 від 28.04.2006р.
Судом першої інстанції також було встановлено, що згідно договору № 26 БС від 02.03.2005р. на проведення товарообмінної (бартерної) операції придбано у ВАТ "Куп"янський цукровий комбінат" 7,2 тони цукру-піску у мішках на загальну суму 19800,00 грн. разом з ПДВ -20%. Даний факт підтверджується копією договору, накладною №651 від 02.03.2005р. та не заперечувався сторонами.
В подальшому даний цукор ПСП "Вікторія плюс" реалізувало СПД ФО Хабеєву А.А., що підтверджується податковою накладною №9 від 04.03.2005р., накладною № 50/1 від 04.03.2005р., прибутковим касовим ордером від 04.03.2005р.
Позивач проти здійснення однієї операції з продажу цукру СПД ФО Хабееву А.А. не заперечує, проте в апеляційній скарзі зазначає, що вказаний продаж цукру він не вважає торгівлею.
Суд першої інстанції визнав помилковою позицію позивача про те, що торгівля це більше, ніж одна операція з продажу товарів, та передбачає систематичність укладання договорів купівлі-продажу, оскільки жодне визначення торгівлі не містить вказівку на систематичність та неодноразовість укладання договорів купівлі-продажу, поставки та ін.
Проте колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом України "Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності" визначено, що торгівля - будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на товари.
Колегія суддів також вважає, що смисл цієї норми права полягає в тому, що не може бути торгівлею одноразова угода купівлі-продажу. А само по собі трактування терміну "торгівля" містить в собі вказівку на систематичність та неодноразовість укладання договорів купівлі-продажу.
В постанові суд першої інстанції також послався на те, що оскільки, згідно статуту підприємства метою і предметом діяльності підприємства є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації та здійснення інших видів діяльності, в тому числі оптова та роздрібна торгівля товарами власного виробництва і придбаними, комерційна та комісійна торгівля, то підприємство діяло у сфері торгівлі. Проте колегія суддів вважає, що будь яке підприємство може мати в своєму статуті будь які види діяльності, але фактично такою діяльністю не займатись. Отже запис в статуті про право підприємства займатись торгівлею, не може бути підставою, для того, щоб зробити однозначний висновок про те, що підприємство діяло в сфері торгівлі. Крім того, в самому акті перевірки, Куп'янської ОДШ від 18.04.2007р. №474/23-32471750, який був підставою, для застосування фінансових санкцій, вказано, що в період коли цукор був проданий СПД ФО Хабеєву А.А. , підприємство здійснювало вирощування зернових, технічних та решти культур. Того факту, що підприємство займалось торгівлею не виявлено. Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки цим обставинам, які самі по собі є суперечливими, оскільки фінансові санкції були застосовані до підприємства, що діяло в сфері торгівлі і одночасно з тим, не виявлено факту, що це підприємство займалось торгівлею.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконливого висновку, що висновки господарського суду першої інстанції стосовно наявності підстав для залишення позову без задоволення є необґрунтованими.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ст.198, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського Підприємства “Вікторія Плюс”, с. Нечволодівка Куп”янського району Харківської області задовольнити.
Постанову господарського суду Харківської області від 29.01.2007 р. по адміністративній справі № АС-42/613-06 скасувати та прийняти нову ухвалу, якою позов Приватного сільськогосподарського Підприємства “Вікторія Плюс” с. Нечволодівка Куп”янського району Харківської області задовольнити.
Скасувати рішення Куп’янської ОДПІ №0000492310/0 від 28.04.2006р. та №0000492310/1 від 18.07.2006р., про застосування до Приватного сільськогосподарського Підприємства “Вікторія Плюс”, с. Нечволодівка Куп”янського району Харківської області штрафних санкцій в сумі 88920,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного сільськогосподарського Підприємства “Вікторія Плюс”, с. Нечволодівка Куп”янського району Харківської області сплачене державне мито при подачі позову та апеляційної скарги в розмірі 5,10 грн. за подачу позовної заяви та апеляційної скарги і 118,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Повернути з Державного бюджету на користь Приватного сільськогосподарського Підприємства “Вікторія Плюс”, с. Нечволодівка Куп”янського району Харківської області зайво сплачене державне мито при подачі позовної заяви та апеляційної скарги в суд в розмірі 162,40 гривень.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу №АС-42/613-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Судді В. Олійник
Т. Кравець
О. Істоміна