КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.05.2007                                                                                           № 17/218

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Мартюк А.І.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - не з’явились;

 від відповідача - Ларіонова О.О. – дов. №299 від 26.07.2006р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Європейський"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.03.2007

 у справі № 17/218  

 за позовом                               Акціонерного комерційного банку "Європейський"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний інформаційно-рекламний центр "Сенс"

             

                       

 про                                                  розірвання договору та стягнення 9127104,01 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про розірвання кредитного договору №200104-216 від 20.01.2004р., укладеного між відповідачем та Акціонерним комерційним банком “Інтерконтинентбанк”, який уступив свої права кредитора позивачеві на підставі договору про відступлення права вимоги №20744121 від 09.09.2005р., а також про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9 127 104,01 грн.

Окрім того, позивачем була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він додатково просив суд стягнути з відповідача 10 000 000,00 грн. компенсації за завдану немайнову шкоду діловій репутації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором, зокрема не сплачує відсотки за користування кредитом, що є порушенням положень ст. 1054 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, позивач на підставі ст. ст. 615, 651 Цивільного кодексу  України відмовляється від зобов'язання і просить суд розірвати договір у судовому порядку.

Відповідач заперечує проти позову та зазначає про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2006р. по справі №18/76-32/577, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006р., договір №20744121 від 09.09.2005р. про відступлення права вимоги визнаний недійсним з моменту укладення, тому, на думку відповідача, позивач не є кредитором відповідача за кредитним договором №200104-216 від 20.01.2004р. враховуючи викладене, відповідач вважає, що предмет спору по справі №17/218 відсутній.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2007р. в частині позовних вимог про розірвання кредитного договору №200104-216 від 20.01.2004р., укладеного між відповідачем та Акціонерним комерційним банком “Інтерконтинентбанк”, який уступив свої права кредитора позивачеві на підставі договору про відступлення права вимоги №20744121 від 09.09.2005р. та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9 127 104,01 грн. провадження у справі було припинено за відсутністю предмету спору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 22.03.2007р., в якій просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2007р. по справі №17/218, прийнявши нове, яким задовольнити позов в частині відшкодування немайнової шкоди, а в частині позовних вимог щодо розірвання кредитного договору та стягнення кредитної заборгованості передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2006р. по справі №18/76-32/577 було визнано недійсним лише договір про відступлення права вимоги, укладений між позивачем та Акціонерним комерційним банком “Інтерконтинентбанк”, а не кредитний договір, розірвання якого вимагав позивач в свій позовній заяві і який зберігає свою чинність та дію на даний час. Таким чином, у Господарського суду міста Києва не було підстав для припинення провадження у справі в частині вимог щодо розірвання кредитного договору.

Окрім того, встановивши, що рішенням суду, яке набрало законної сили, договір відступлення права вимоги, з посиланням на який позивач обґрунтовує свої вимоги, визнаний недійсним, суд припинив провадження у справі, а не відмовив у позові, чим, на думку позивача, порушив норми Господарського процесуального кодексу України

Господарський суд міста Києва при розгляді справи не з'ясував та не витребував у сторін доказів на підтвердження того чи вирішено остаточно спір між сторонами та АКБ “Інтерконтинентбанк” щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, а також яке рішення прийняли по справі вищі судові інстанції, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин справи та, як наслідок, винесення незаконного та необґрунтованого рішення.

Таким чином, на думку позивача, припиняючи провадження у справі в частині розірвання кредитного договору та стягнення кредитної заборгованості та відмовляючи в  задоволенні позовних вимог щодо відшкодування немайнової шкоди, Господарський суд міста Києва порушив норми діючого законодавства України, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до винесення незаконного і необґрунтованого рішення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2007р., вказана апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні 23.05.2007р.

Представник позивача у судове засідання 23.05.2007р. не з’явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином. Будь-яких заяв або клопотань від позивача до суду не надходило.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.05.2007р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав ідентичних тим, що були викладені у відзиві на позов, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2007р. по справі №17/218 як таке, що прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.01.2004р. між Акціонерним комерційним банком “Інтерконтинентбанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Комерційний інформаційно-рекламний центр “СЕНС” було укладено кредитний договір №200104-216 (далі за текстом - Кредитний договір).

27.04.2004р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №3 до Кредитного договору, в якій сторони дійшли згоди про внесення змін до п.1.1 вказаного договору та визначили, що відповідно до положень і умов Кредитного договору Акціонерний комерційний банк “Інтерконтинентбанк” відкриває Товариству з обмеженою відповідальністю “Комерційний інформаційно-рекламний центр “СЕНС” відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 8 100 000,00 грн. на строк до 19.01.2007р. для поповнення обігових коштів, придбання поліграфічного обладнання та інвестування в акції іншого підприємства зі сплатою 22% річних.

09.09.2005р. між Акціонерним комерційним банком “Інтерконтинентбанк” та позивачем було укладено договір №20744121 про відступлення права вимоги, за яким Акціонерний комерційний банк “Інтерконтинентбанк” (первісний кредитор) відступив, а позивач (новий кредитор) прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредитору за договором про відкриття кредитної лінії №200104-216 від 20.01.2004р., укладеним між Акціонерний комерційний банк “Інтерконтинентбанк” та відповідачем.

Згідно з п.1.2 Договору від 09.09.2005р., до прав вимоги, що відступаються за цим договором, належать всі права, які має первісний кредитор за кредитним договором.

В п.1.3 Договору про відступлення права вимоги встановлено, що разом із правами вимоги до позивача переходять і зобов'язання первісного кредитора за кредитним договором у повному обсязі.

Окрім того, відповідно до п.1.5 Договору про відступлення права вимоги, наслідком укладення сторонами цього договору є повна заміна позивачем по справі первісного кредитора в кредитному договорі та договорах забезпечення.

Пунктом 3.2 Договору про відступлення права вимоги передбачено, що всі права за кредитним договором переходять до позивача з моменту набрання чинності цим договором.

В ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач, в порушення приписів Цивільного кодексу України, умов Кредитного договору №200104-216 від 20.01.2004р. та Договору про відступлення права вимоги №20744121 від 09.09.2005р., не сплачував відсотки за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 9 127 104,01 грн. З огляду на викладене, та керуючись приписами ст. 651 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з відпровідним позовом про розірвання договору та стягнення з відповідача суми заборгованості.

В ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, у разі виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), вони мають виконуватись належним чином, у встановлені строки відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2006р. по справі №18/76-32/577 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний інформаційно-рекламний центр "СЕНС" до Акціонерного комерційного банку  "Інтерконтинентбанк" та Акціонерного комерційного банку "Європейський" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №20744121 від 09.09.2005р., а також за зустрічним позовом Акціонерного комерційного банку "Інтерконтинентбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний інформаційно-рекламний центр "СЕНС" та Акціонерного комерційного банку "Європейський" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №20744121 від 09.09.2005р. та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний інформаційно-рекламний центр "СЕНС" виконати зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії №200104-216 від 20.01.2004р., визнано недійсним з моменту укладення Договір про відступлення права вимоги №20744121 від 09.09.2005р., а обов'язок щодо виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №200104-216 від 20.01.2004р. покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний інформаційно-рекламний центр "СЕНС". Згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006р., рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2006р. по справі №18/76-32/577 залишено без змін.

В матеріалах справи наявна  копія ухвали Верховного суду України від 19.04.2007р., якою відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 06.03.2007р. по справі №18/76-32/577. З вказаної ухвали вбачається, що Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2007р. залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006р. по справі №18/76-32/577.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розірваним може бути лише дійсний договір, а зважаючи на факт визнання судом недійсним з моменту укладення Договору про відступлення права вимоги №20744121 від 09.09.2005р., предмет спору в справі №17/218 відсутній, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний інформаційно-рекламний центр "СЕНС" заборгованості у розмірі 9 127 104,01 грн. теж ґрунтуються на умовах Договору про відступлення права вимоги №20744121 від 09.09.2005р., тому в цій частині провадження у справі також має бути припиненим на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 10 000 000,00 грн. компенсації за завдану немайнову шкоду діловій репутації, судом було встановлено наступне.

Зазначена вимога ґрунтується на тому, що через невиконання відповідачем умов кредитного договору №200104-216 від 20.01.2004 було завдано шкоду діловій репутації Акціонерного комерційного банку "Європейський", у зв’язку зі збільшенням негативно класифікованих активів. У відповідності до  "Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України", затвердженої постановою Правління Національного Банку України №435 від 15.09.2004р., заборгованість відповідача в розмірі 9 127 104,01 грн. є сумнівною заборгованістю, тобто такою, відносно якої є сумнів щодо її погашення. На думку позивача, вищезазначена бездіяльність відповідача та, як наслідок, збільшення негативно класифікованих активів призвели до зниження довіри з боку дійсних та потенційних клієнтів до Акціонерного комерційного банку "Європейський". Завдану діловій репутації банку шкоду позивач оцінив в 10 000 000,00 грн.

Підстави відповідальності та порядок відшкодування шкоди визначений в главі 82 Цивільного кодексу України.

В ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні положення про відшкодування шкоди. Зокрема, частина 1 вказаної статті встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тобто, в даному випадку підставою для пред'явлення Акціонерним комерційним банком "Європейський" вимог щодо відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний інформаційно-рекламний центр "СЕНС" шкоди є наявність вини останнього.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва по  справі №18/76-32/577 від 18.10.2006р. визнано недійсним з моменту укладення Договір про відступлення права вимоги №20744121 від 09.09.2005р., за яким позивач є кредитором відносно відповідача, тобто у відповідача відсутній обов'язок перед позивачем щодо виконання зобов'язань по кредитному договору №200104-216 від 20.01.2004р., оскільки такий обов'язок у відповідача є лише перед Акціонерним комерційним банком  "Інтерконтинентбанк".

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності вини відповідача в заподіянні шкоди діловій репутації Акціонерному комерційному банку "Європейський".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та шкодою, про яку зазначає позивач, а також недоведеність та непідтвердженість вимог щодо стягнення з відповідача компенсації за завдану немайнову шкоду у розмірі 10 000 000,00 грн. Отже, підстави для задоволення позову в цій частині у суду відсутні.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2007р. у справі №17/218 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства і апеляційна скарга Акціонерного комерційного банку "Європейський" задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Європейський" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2007р. по справі №17/218 - без змін.

2.  Матеріали справи №17/218 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 29.05.07 (відправлено)