справа №2-а-539/2007 р.

ПОСТАНОВА

іменем    України

27 грудня 2007 року     Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого     судді Сингаївського О.П.,

при секретарі     Брайченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м. Ірпінь адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про стягнення коштів на оздоровлення, -

встановив:

Позивач в жовтні 2007 р. звернулася до суду із адміністративним позовом, який мотивувала тим, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 2 категорії і згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» їй передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Проте відповідач виплатив їй у 2001-2007 роках допомогу на оздоровлення у меншому розмірі, ніж це передбачено ст.48 названого Закону. Вказувала, що вона зверталася до відповідача із заявами про перерахунок допомоги, проте відповідач своїми листами відмовив їй у виплаті допомоги на оздоровлення згідно закону, посилаючись на постанови KM України № 836 від 26.07.1996 р. та № 562 від 12.07.2005 р.

Посилаючись на неправомірність вказаних дій відповідача, просила стягнути з відповідача на свою користь недоплачені суми щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2001-2007 р. в сумі 9531, 20 грн.

У зв'язку з тим, що під час попереднього судового засідання вирішені необхідні для розгляду справи питання, а тому відповідно до вимог ч.3 ст. 121 КАС України суд вважає за можливе провести судовий розгляд в цей же день.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, підтвердила викладені обставини, просила позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала та зазначила, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і їй щороку виплачується допомога на оздоровлення. В 2001-2004 р. згідно постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 р. позивачу виплачена допомога в сумі 26,70 грн. В 2005-2007 р. згідно постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р. позивачу виплачена допомога в сумі 100 грн. Позов в частині вимог про перерахування допомоги за 2001-2005 р. не визнає, посилаючись на пропуск позивачем річного строку позовної давності, встановленого ч.2 ст.99 КАС України. Щодо вимог про перерахування допомоги за 2006-2007 р. вказала, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинена дія ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо виплати допомоги у кратному до мінімального заробітку розмірі. Це ж повторене у Законі України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З наведених підстав просила в позові відмовити.

Суд, заслухавши доводи позивача та заперечення відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Даний спір за участю управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міськради як суб'єкта владних повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України) є публічно-правовим і його вирішення згідно п.1 ч.1 ст.17 КАС України належить до компетенції адміністративних судів України, оскільки УПСЗН як суб'єкт владних повноважень реалізовувало у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо соціального захисту громадян.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність порушення прав позивача з боку відповідача -УПСЗН щодо виплати їй щорічної допомоги на оздоровлення суд керується наступним.

Судом встановлені наступні обставини: позивач перебуває на обліку в УПСЗН як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 2 категорія. На цих підставах позивачу щороку УПСЗН виплачувалася допомога на оздоровлення, зокрема в 2001-2004 роках згідно постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 р. в сумі 26,70 грн. У 2005-2007 р. згідно постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р. позивачу виплачена допомога в сумі 100 грн.

Також судом встановлено, що в вересні 2007 р. позивач зверталася до відповідача із заявою про перерахунок та виплату їй допомоги на оздоровлення за період 2001-2007 роки в розмірі згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідач листом відмовив позивачам у перерахунку (а.с.5-6).

Спірні правовідносини регулюються ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 2 категорії в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

З наведеного випливає, що позивач мала право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, а тому виплата відповідачем щорічної допомоги на оздоровлення в фіксованих розмірах 26,70 грн., а з 2005 р. в розмірі 100 грн., тобто меншому ніж встановлено законом, порушує права позивача і суперечить вимогам ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Доводи відповідача про необхідність застосування постанов KM України для визначення розмірів виплат позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, необгрунтовані і суперечать ч.2 ст.19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеними постановами KM України № 836 від 26.07.1996 р. та № 562 від 12.07.2005 р. встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну мінімальній заробітній платі.

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст.92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).

Вирішуючи вимоги про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2005 роки суд керується наступним.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, справа розглядається за правилами КАС України.

Враховуючи, що позивач пропустила річний строк звернення до адміністративного суду за захистом свого права, не надала суду доказів про наявність поважних причин пропуску цього строку, які б позбавляли позивача пред'явити позов до суду, а також беручи до уваги, що на цьому наполягає відповідач, суд відмовляє в позові про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2005 р. у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності та відсутністю поважних підстав для його поновлення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 p., з приводу яких позивачем строк позовної давності не пропущено, то суд також відмовляє в цій частині, керуючись п.37 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», згідно якого на 2006 рік зупинена дія ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Вказані положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» не скасовані, не визнані неконституційними.

Вимоги позивача щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення згідно закону за 2007 р. підлягають до задоволення з наступних підстав.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. визнано неконституційними положення п.30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими зупинено дію ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог в розмірі відповідно до мінімального заробітку. Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Враховуючи викладене, заява позивача про перерахунок допомоги за 2001-2007 роки, подана до УПСЗН в серпні 2007 p., тобто після ухвалення рішення Конституційним Судом України та до закінчення бюджетного року (згідно ч.1 ст.3 БК України бюджетний період для всіх бюджетів становить рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня цього ж року) підлягали до задоволення в частині донарахування допомоги на оздоровлення за 2007р. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язати його вчинити певні дії щодо усунення порушень, або прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав суб'єктів у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки судом встановлено, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у донарахуванні допомоги за 2007 р. суд визнає такі дії протиправними та зобов'язує управління праці та соціального захисту населення провести перерахунок та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі згідно вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме в розмірі кратному мінімальній заробітній платі, на момент виплати щорічної допомоги.

Суд вважає такий спосіб захисту прав позивача найбільш оптимальним та таким, що гарантуватиме дотримання і захист прав позивачів.

В решті позову суд відмовляє з наведених вище міркувань.

На підставі ст. 19 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. керуючись ст.ст. 2, 4, 9, 11, 71, 86, 99, 100, 158-163 КАС України, суд,-

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 р. в розмірі згідно вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі згідно вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме в розмірі кратному до мінімальної заробітної плати, на момент виплати щорічної допомоги.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на користь держави державне мито в розмірі 21,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Ірпінський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано, а у випадку подання заяви - після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.