ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

10.05.07                                                                                           Справа  № 12/1

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                                                                   Скрутовського П. Д.

суддів                                                                                        Онишкевича В. В.      

                                                                                                       Слуки М. Г.      

розглянув апеляційну скаргу ТзОВ «Металургія», м. Кіцмань Чернівецької області № 56 від 15.03.2007 р.

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.03.2007 р.

у справі № 12/1

за позовом ЗАТ «Макіївський металургійний завод», м. Макіївка Донецької області

до відповідача ТзОВ «Металургія», м. Кіцмань

про стягнення 3 143, 20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –явка необов’язкова –Бойко М. І. –начальник відділу (довіреність № 0109/135 від 02.08.2006 р.)

від відповідача (скаржника) –явка необов’язкова –Тищенко О. Ю. –представник (довіреність № 237 від 15.11.2006 р.)

Представникам сторін у судовому засіданні роз’яснені права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання сторін, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2007 р. прийнята до свого провадження апеляційна скарга ТзОВ «Металургія», м. Кіцмань, розгляд справи призначено на 10.05.2007 р., явка сторін не була визнана обов’язковою.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 07.03.2007 р. у справі № 12/1 за позовом ЗАТ „Макіївський металургійний завод”, м. Макіївка до ТзОВ «Металургія», м. Кіцмань про стягнення 3 143, 20 грн. збитків, що виникли в результаті помилкової поставки відповідачем шлаку металургійного на адресу позивача позов задоволено.

При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд керувався ст. 1166 ЦК України та мотивував його тим, що матеріалами справи документально підтверджені збитки, завдані позивачу, на суму 3 143, 20 грн., які виникли при здійсненні пере адресації помилково направленого відповідачем вагону.

Скаржник, відповідач у справі, не погодився з рішенням господарського суду Чернівецької області, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення повністю і прийняти нове про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності розміру збитків, посилаючись на те, що відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доводиться кредитором, однак позивачем не було надано доказів реального понесення витрат по пере адресації залізничного вагону, що був помилково відправлений на адресу позивача. Також апелянт зазначає, що посилання позивача на накопичувальні картки № 30041005 та № 30041013 є неправомірним, оскільки ці документи не мають відношення до залізничного вагону № 66032459 і до відповідача.

          Позивач, скориставшись правом, наданим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив викладені в апеляційній скарзі мотиви та просив рішення господарського суду Чернівецької області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що позивачем були надані господарському суду першої інстанції документи, які підтверджують факт понесення ним витрат, а саме платіжні доручення про сплату рахунків експедитора, Акт звірки розрахунків станом на 01.10.2006 р. та довідка ТзОВ «Лемтранс»від 08.02.2007 р. № 189 станом на 01.10.2006 р., що підтверджують відсутність заборгованості позивача перед експедитором. Крім цього, позивач вказав на те, що факт нарахування ст. Яснувата Донецької залізниці збору за переадресацію вагону підтверджується зазначенням суми збору 443, 39 грн. за переадресацію 1 вагону за наказом № 794 в накопичувальній картці № 30041013, а даний наказ містить відомості щодо переадресації вагону № 66032459 на станцію Білопілля Південної залізниці на адресу ТзОВ «Металургія». Також позивач зазначає, що факт нарахування ст. Яснувата Донецької залізниці телеграфного збору за переадресацію вагону № 66032459 підтверджується зазначенням суми збору 109 грн. за переадресацію 1 вагону за наказом № 794 в накопичувальній картці № 30041005, а цей наказ, як вже зазначалося, містить відомості щодо переадресації вагону № 66032459 на станцію Білопілля Південної залізниці на адресу ТзОВ «Металургія».

Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:

Із наявних у справі матеріалів, а саме із транспортної накладної від 26.04.2006 р., вбачається, що 26.04.2006 р. на адресу позивача від відповідача надійшов вагон № 66032459 із шлаком металургійним (а. с. 9). При цьому, позивач шлак металургійний не замовляв.

Листом від 27.04.2006 р. (а. с. 10) відповідач повідомив про помилкове відправлення вказаного вагону і просив позивача повернути вагон на станцію Білопілля Південної залізниці, гарантувавши оплату витрат, що пов’язані з простоєм, переоформленням і поверненням вагону.

На виконання листа відповідача, позивач здійснив переадресацію вагону № 66032459 на станцію Білопілля Південної залізниці.

Так, при здійсненні переадресації помилково направленого відповідачем вагону, позивач поніс наступні витрати:

·          плата за користування вагонами –662, 76 грн., що підтверджується відомістю плати за користування вагонами № 046203-06 (а. с. 13);

·          збір за подачу-прибирання вагону –16, 96 грн.;

·          телеграфний збір –110, 09 грн. (а. с. 81);

·          послуги по переадресації вагону –447, 82 грн., що підтверджується накопичувальною карткою № 30041005 (а. с. 16 –17);

·          залізничний тариф –1 118, 07 грн., що підтверджується квитанцією про приймання вантажу (а. с. 11);

·          транспортні послуги, пов’язані з пересуванням вагону по території позивача –251, 03 грн.;

·          послуги по зважуванню вагонів –12, 60 грн., що підтверджується тарифом на послуги залізничного транспорту (перевезення вантажів) (а. с. 30).

Плата за користування вагонами, збір за подачу-прибирання вагону, телеграфний збір, послуги по переадресації вагону, залізничний тариф та винагорода експедитора, сплачені позивачем ТзОВ «Лемтранс», з яким укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування вантажів від 20.12.2005 р., підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 90 –94).

Відповідачу направлена претензія з вимогою сплатити 3 143, 20 грн. витрат, понесених позивачем. Однак, дана претензія залишена без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За таких обставин, апеляційна інстанція вважає, що місцевим господарським судом достовірно встановлено, що внаслідок неправомірних дій відповідача, позивачу завдана шкода у розмірі 3 143, 20 грн., оскільки дана сума підтверджена документально.

Доводи відповідача щодо відсутності зв’язку між накопичувальними картками та вагоном № 66032459, який помилково був направлений на адресу позивача, не береться до уваги судом, оскільки в накопичувальних картках №№ 300410013 та 30041005 міститься посилання на Наказ № 794, відповідно до якого позивач здійснив переадресацію вагону на станцію Білопілля Південної залізниці на адресу ТзОВ «Металургія».

Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обстпавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101-105 ГПК України

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду Чернівецької області від 07.03.2007 р. у справі № 12/1 залишити без змін.

2.          Апеляційну скаргу ТзОВ «Металургія», м. Кіцмань залишити без задоволення.

3.          Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

4.          Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий-суддя                                                            П. Д. Скрутовський

Суддя                                                                                   В. В. Онишкевич  

Суддя                                                                                   М. Г. Слука