ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
27.03.07 Справа № 5/3438-12/404а
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Галушко Н.А.
Суддів Юрченко Я.О.
Процик Т.С.
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі, м. Яворів № 85/10/10-016 від 29.01.2007 року (далі ДПІ у Яворівському районі, м. Яворів)
на постанову Господарського суду Львівської області від 10.01.2007 року
у справі № 5/3438-12/404А
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХХХ», с. Новий Яр Яворівського району (далі ТзОВ «ХХХ», с. Новий Яр)
до відповідача: ДПІ у Яворівському районі, м. Яворів
про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень
за участю представників сторін:
від позивача –ХХХ - представник
від відповідача –ХХХ –начальник юридичного відділу
Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.
Постановою Господарського суду Львівської області від 10.01.2007 року у справі № 5/3438-12/404А задоволено позовні вимоги ТзОВ «ХХХ», с. Новий Яр: визнано нечинними податкові повідомлення –рішення ДПІ у Яворівському районі № 0000782320/0 від 21.07.2006 року та № 0001052320/0 від 20.09.2006 року.
Постанова господарського суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем правомірно включено суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, у зв’язку з придбанням товарів, до складу податкового кредиту, оскільки ці суми підтверджені податковими накладними; сама по собі несплата податку на додану вартість продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
ДПІ у Яворівському районі, м. Яворів подано апеляційну скаргу № 85/10/10-016 від 29.01.2007 року, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що господарським судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми Закону України «Про податок на додану вартість»та Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
21 липня 2006 року ДПІ у Яворівському районі проведена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника при проведенні взаєморозрахунків з постачальниками за жовтень, листопад 2005 року та січень 2006 року, про що складено акт № 75/23-2/31210033 від 21.07.2006 року.
На підставі даного акту перевірки податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000782320/0 від 21.07.2006 року, з якого вбачається, що згідно з підпунктом «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та на підставі акта перевірки встановлено порушення п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТзОВ «ХХХ»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005 року, листопад 2005 року та січень 2006 року на загальну суму 16798,00 грн.
20 вересня 2006 року ДПІ у Яворівському районі проведена невиїзна позапланова перевірка ТзОВ «ХХХ»з питань відшкодування податку на додану вартість заявленого платником на розрахунковий рахунок та в рахунок майбутніх платежів при проведенні взаєморозрахунків з постачальниками в грудні 2004 року, січні, червні 2006 року, про що складено акт № 105/23-2/31210033 від 20.09.2006 року.
На підставі даного акт перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001052320/0 від 20.09.2006 року, яким ТзОВ «ХХХ»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2004 року, січень 2006 року, червень 2006 року на загальну суму 72299,00 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття такого рішення, на думку ДПІ у Яворівському районі, послужило те, що при проведенні взаєморозрахунків з ПП Поліщук І.В., СПД – ф.о. Чорноморець Є.Ю., СПД –ф.о. Бабченко Л.В., СПД –ф.о. Грицишиною Г.П., ТзОВ «Уніторгпромсервіс»та ПП Рибачок М.О. товариством безпідставно заявлено до відшкодування суми податку на додану вартість так як вказані суб'єкти не є виробниками лісопродукції, а за результатами проведених податковою інспекцією зустрічних перевірок виявилося, що постачальниками лісопродукції (дуб кругляк) були ТзОВ «Баяр», ТзОВ «Клірінг-С», ПП «Корал і К», ТзОВ «Тасна Київ», ТзОВ «ТПК «Ірбіс 2005», ТзОВ «Геокомплекс» (третя ланка в ланцюгу постачання), які не сплатили до бюджету суму податку на додану вартість при реалізації ними лісопродукції вказаним вище суб'єктам підприємницької діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ «ХХХ»та ПП Поліщук І.В., СПД –ф.о. Чорноморець Є.Ю., СПД –ф.о. Бабченко Л.В., СПД –ф.о. Грицишиною Г.П., ТзОВ «Уніторгпромсервіс»та ПП Рибачок М.О. були укладені договори купівлі-продажу дуба кругляка. На виконання умов вказаних договорів, у грудні 2004 року, в червні - грудні 2005 року та в травні 2006 року ПП Поліщук І.В., СПД –ф.о. Чорноморець Є.Ю., СПД –ф.о. Бабченко Л.В., СПД –ф.о. Грицишиною Г.П., ТзОВ «Уніторгпромсервіс»та ПП Рибачок М.О. продали, а ТзОВ «ХХХ»купило лісопродукцію (дуб кругляк), що підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату отриманого товариством товару, реєстром отриманих та виданих податкових накладних, накладними, рахунками, товарно-транспортними накладними.
При прийняті постанови, господарський суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг).
Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вищенаведеного Закону України, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні за грудень 2004 року, листопад 2005 року та січень, червень 2006 року, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.
Отже, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що позивачем правомірно включено суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, у зв’язку з придбанням товарів, до складу податкового кредиту, оскільки ці суми підтверджені податковими накладними.
Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на той факт, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету є платники податку визначені у ст.. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що відповідно до п. 1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку –це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно п. 10.1 ст. 10 вищенаведеного Закону України особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону; б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону; в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель; г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України; д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що сама по собі несплата податку на додану вартість продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником не подано судовій колегії доказів, які б стали підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Львівської області прийнята з дотримання норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 199, 200, 205, 206 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:
1. Залишити без змін постанову Господарського суду Львівської області від 10.01.2007 року у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.