Справа № 22-1088 2009 р.

Головуючий у 1 інстанції: Голубкова М. А.

Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

 ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2009 року     м.  Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:     Онищенка Е.А.
Суддів :     Прокопенка О.Л.

Маловічко С. В. При секретарі:    Семенчук О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4

на рішення Шевченківського районного суду м.  Запоріжжя від «13» січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Запорізької міської ради в особі Шевченківської районної адміністрації,  ОСОБА_6,  третя особа ОСОБА_7,  ОСОБА_3 про визнання користувачем нерухомого майна за набувальною давністю,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2008 року ОСОБА_5 звернулась до суду з вищезазначеним позовом.

В позові зазначала,  що відповідно до технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_6 є користувачем житлового
будинку літ. П,  службової прибудови літ. П1,  прибудови літ.п,  гараж - сараю літ. Т-2,
вбиральні літ.Я,  погіріб літ.пг.    

ОСОБА_7,  ОСОБА_3 є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1.

У лютому 1998 році позивачка уклала з ОСОБА_6  договір купівлі - продажу об'єктів вищезазначеного нерухомого майна. Договір купівлі - продажу зазначених об'єктів нерухомого майна нотаріально оформлений не був,  у зв'язку з тим,  що житловий будинок не був своєчасно зданий в експлуатацію. Тому договір був оформлений в простій письмовій формі 02.02.1998 року. Умови договору купівлі - продажу при укладенні угоди були виконані,  ОСОБА_6  передала,  а позивачка прийняла у власність нерухоме майно. На теперішній час позивачка мешкає у придбаному будинку,  проводить капітальний ремонт службових будівель споруд,  сплачує усі комунальні та інші платежі. З 1998 року позивачка зареєстрована за вказаною адресою. ОСОБА_6  виїхала з будинку,  місце її мешкання не відомо. Протягом 10 років позивачка відкрито володіє житловим будинком та надвірними спорудами та будівлями. Оформити право власності та здати житловий будинок в експлуатацію позивачка не має можливості у зв'язку з тим,  що користувачем самовільно побудованих споруд у технічному паспорті значиться ОСОБА_6

Просила визнати ОСОБА_5,  користувачем об'єктів нерухомого майна,  а саме житлового будинку літ. П,  службову прибудову П1,  гараж-сарай Т-2,  сарай Н,  погріб пг,  прибудову п,  вбиральню Я,  розташованих за адресою: м.  Запоріжжя,  вул. . Трудова,  буд.  28 в порядку набувальної давності.

Рішенням Шевченківського районного суду м.  Запоріжжя від «13» січня 2009 року позовні вимоги задоволені.

Визнано ОСОБА_5 користувачем об'єктів нерухомого майна,  а саме на житловий будинок літ. П,  службову прибудову літ. П1,  прибудову літ. п,  гараж - сараю літ. Т-2,  вбиральню літ. Я,  погріб літ. пг,  розташованих за адресою: АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3  в особі представника ОСОБА_4  подав апеляційну скаргу,  в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права,  просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення.

Заслухавши суддю - доповідача,  доводи апелянта,  розглянувши матеріали справи,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно  ст.  307 ЦПК України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до вимог  ст.  309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того,  що позивачка добросовісно заволоділа чужим майном,  а саме житловим будинком,  службовою прибудовою,  гаражем,  сараєм,  вбиральнею,  погребом за адресою АДРЕСА_1 і більше десяти років відкрито володіє вказаним майном,  а тому дійшов висновку,  що позивачка відповідно  ст.  344 ЦК України набула п$аво власності на це майно за набувальною власністю.

Проте з такими висновками погодитись неможливо.

Цивільний Кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року і зворотної сили не має.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила  ст.  344 про набувальну давність поширюються також на випадки,  коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Як установлено судом і вбачається з матеріалів справи позивачка почала володіти спірним майном в лютому 1998 року,  тобто за 6 років до набрання чинності ЦК України.

Десятирічний строк,  який передбачений  ст.  344 ЦК України для пред'явлення цього позову з урахуванням п. 8 Прикінцевих та перехідних положень спливає в 2011 році.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає,  що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись  ст.  ст.  307,  309,  313,  314,  316,  317 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.  Запоріжжя від «13» січня 2009 року по цій справі скасувати та ухвалити нове наступного змісту:

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Запорізької міської ради в особі Шевченківської районної адміністрації,  ОСОБА_6,  третя особа ОСОБА_7,  ОСОБА_3 про визнання користувачем нерухомого майна за набувальною давністю - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення,  проте може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.