Справа № 33-152/2009
Головуючий у 1 інстанції - Селіверстов С. М.
Категорія - ст. 124 КУпАП
Доповідач у 2 інстанції - Фомін В.А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2009 року м. Запоріжжя
Суддя апеляційного суду Запорізької області Фомін В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 12 грудня 2008 року, якою закрита адміністративна справа відносно ОСОБА_4,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 12 грудня 2008 року адміністративна справі відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, закрита у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Як вбачається із постанови, 14 листопада 2008 року приблизно о 22 годині ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1 в м. Токмаку здійснив зупинку автомобіля, який самовільно рухаючись здійснив наїзд на інший транспортний засіб, чим порушив п. 15.12 Правил дорожнього руху України.
Суд першої інстанції закрив провадження по справі, пославшись на відсутність в діях ОСОБА_4, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки вважав, що ОСОБА_4, вжив усіх достатніх заходів для недопущення самовільного руху автомобіля.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і під час розгляду справи в суді, в порушення вимог ст. 256 КУпАП не була встановлена суть адміністративного правопорушення, його учасники, розмір матеріальної шкоди, а насамперед, що в результаті руху автомобіля ОСОБА_4, було суттєво пошкоджено належний їй на праві власності транспортний засіб 3A3-DAEWOO Т 131110 державний номер НОМЕР_2, чим спричинено матеріальну шкоду.
Вважає, що суд неповно, однобічно дослідив обставини справи, не зазначив у своїй постанові, чому прийняв до уваги пояснення ОСОБА_4, свідків - працівників ДПС ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про те, що ручне гальмо було включене і виявилось під час огляду справним, які не підтверджуються об'єктивним доказами по справі, та лишив поза уваги той факт, що упори під колесами крім водія ніхто із свідків не бачив. Також суд під час розгляду справи не з'ясував головне питання, а саме причину самостійного руху
автомобіля. При цьому не обгрунтував в постанові аргументи, про начебто вжитих ОСОБА_4 усіх достатніх заходів для недопущення самовільного руху автомобіля, у зв'язку з чим прийшов до невірного висновку про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Тому просила постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити на підставі ст. 38 КУпАП у зв'язку зі сплиненням строків накладення адміністративного стягнення.
Також ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду з клопотанням про поновлення їй строку на оскарження вказаної постанови суду, посилаючись на поважність його пропуску. При цьому вказувала, що пропустила строк на оскарження, оскільки доглядала за хворою матір'ю, неодноразово супроводжувала її до м- Києва для обстеження та видалення пухлини у Київському інституті раку, а також у неї в цей час хворіла дитина, за якою також було необхідно доглядати.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 , просила поновити їй строк на оскарження постанови суду, оскільки вона його пропустила з поважних причин, та вказану постанову скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку зі сплиненням строків накладення адміністративного стягнення.
ОСОБА_4 в засіданні апеляційної інстанції пояснював, що провину у скоєні адміністративного правопорушення не визнає, оскільки ставлячи транспортний засіб на стоянці, він здійснив усі необхідні заходи для недопущення його самовільного руху. Але погодився, що внаслідок самовільного руху його транспортного засобу було пошкоджено автомобіль потерпілої ОСОБА_2 , і оскільки його засіб застраховано, не заперечував проти відшкодування страховою компанією їй спричинених збитків.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, клопотання потерпілої, аргументи, наведені у апеляційній скарзі, вважаю, що клопотання ОСОБА_2 , про поновлення їй строку на оскарження постанови суду від 12.12.2008 р. необхідно задовольнити і строк на оскарження постанови поновити. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити з огляду на наступне.
Відповідно до змісту ст. 289 КУпАП у разі пропуску з поважних причин 10-денного строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, цей строк може бути поновлено за заявою особи.
ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду з клопотанням про поновлення їй строку на оскарження постанови суду від 12.12.2008 p., посилаючись на те, що пропустила його з поважних причин. Так, згідно до медичних документів, матері потерпілої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, поставлено діагноз пухлина молочної залози, внаслідок чого вона постійно починаючи з листопада 2008 року по теперішній час проходить курс лікування, їй було зроблено операцію по видаленню пухлини. Оскільки мати потерпілої є тяжко хворою, остання була змушена супроводжувати та підтримувати її під час лікування. Окрім того, на утриманні потерпілої знаходиться малолітня дитина, яка також потрібує догляду і яка також протягом строку оскарження постанови хворіла.
Вказані обставини свідчать про поважність пропуску ОСОБА_2 строку на оскарження постанови суду, тому вважаю, необхідним поновити їй строк на оскарження вказаної постанови.
Згідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового
колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч цим вимогам закону, суд першої інстанції не прийняв заходів для всебічного, повного розгляду адміністративної справи, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про відсутність в діях ОСОБА_4, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Висновки суду про вжиття з боку ОСОБА_4 заходів до недопущення самовільного руху автомобіля не відповідають фактичним матеріалам справи, оскільки судом насамперед не встановлено під час розгляду справи по суті, як і за яких обставин транспортний засіб ОСОБА_4 міг почати самовільний рух.
Так, допитані під час судового засідання, в якості свідків, працівники ДПС ОСОБА_5, ОСОБА_6, пояснювали, що під час огляду транспортного засобу МАН 19362 д.н. НОМЕР_3, було встановлено, що він був на стояночному гальмі, але упори були відсутні. Справність стояночного гальма ними не перевірялася, оскільки для цього потрібні спеціальні прилади (а.с. 12-протокол судового засідання).
Охоронець стоянки ОСОБА_8, у своїх поясненнях вказував, що під час його чергування 14.11.2008 р. о 21 годині 30 хвилин автомобіль МАН раптово покотився і скоїв наїзд на інший автомобіль. При цьому він пояснював, що коло автомобіля ніхто не ходив і його не пересував (а.с. 4).
У відповідності до вимог п.15.12 Правил дорожнього руху України водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху.
Аргументи ОСОБА_4 про те, що він здійснив всі необхідні заходи, щоб не допустити самовільний рух автомобіля, а саме поставив його на ручне гальмо, та встановив підпори під колеса ні підтверджуються вказаними матеріалами справи. Оскільки під час огляду транспортного засобу МАН упорів під його колесами ніхто не бачив, ні охоронець стоянки, ні працівники ДПС, які виїхали на місце події. А факт, того що автомобіль стояв на стояночному гальмі, ще не свідчить про невинність ОСОБА_4 у скоєні правопорушення, оскільки справність стояночного гальма не перевірялася.
Вище вказані факти свідчать про те, що ОСОБА_4 не вжив у відповідності до вимог п.15.12 Правил дорожнього руху України усіх необхідних заходів до не допущення самовільного руху автомобіля під час стоянки.
За таких обставин, постанову судді неможливо визнати законною та обгрунтованною, вона підлягає безумовному скасуванню. Однак, оскільки з часу адміністративного правопорушення сплинув, встановлений ст. 38 КУпАП 2-місячний термін накладення адміністративного стягнення, то провадження по адміністративній справі згідно до вимог п. 7 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 293 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання ОСОБА_2 про поновлення їй строку на оскарження постанови суду від 12.12.2008 р. - задовольнити і строк на оскарження поновити. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 12 грудня 2008 року, якою закрита адміністративна справа відносно ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.