Справа № 2-6951/09
РІШЕННЯ
Іменем України
25 листопада 2009 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого Дзюбича В.Л., з участю секретаря судового засідання Франчук Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського національного економічного університету (далі ТНЕУ) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1-Т. І. звернувся в суд з позовом до Тернопільського національного економічного університету про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу посилаючись на те, що він працював у відповідача на посаді доцента кафедри управління персоналом і регіональної економіки. 31.08.2009 року його звільнено з роботи на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України в зв’язку із закінчення строку трудового договору. Вважає його звільнення незаконним, оскільки адміністрація університету завчасно його не повідомила про звільнення та відмовилась назвати причину. Відповідач не взяв до уваги, що при звільненні він користується пільгами для сімей загиблих ветеранів війни, які передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України «Про соціальний захист дітей війни».Крім цього, адміністрація університету при звільнені не врахувала, що викладання дисциплін «Нормування праці» та «Організація праці» він забезпечив методичними посібниками: у 1995 році видав посібник «Організація і нормування праці інженерно-технічних працівників і службовців», з курсу «Організація праці» - підготував до видання електронний варіант посібника. На його посаду прийняли людей без вченого ступеня та практичного стажу роботи. Крім цього, позивач вказав, що зі сторони адміністрації на нього чинився тиск, а тому із вищевказаних підстав просить зобов’язати відповідача скасувати наказ про його звільнення від 31.08.2009 року, поновити на роботі з моменту звільнення та повернути викладання дисциплін «Організація праці» та «Нормування праці», виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу із розрахунку 3168 гривень, з яких: 1864 гривень оклад, 25 % за вчене звання, 15 % за науковий ступінь кандидата економічних наук та 30 % за науковий стаж.
В судовому засіданні ОСОБА_1-Т.І. позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову у повному обсязі, вказавши, що позивач був прийнятий на посаду доцента кафедри управління персоналом і регіональної економіки ТНЕУ за строковим трудовим договором з 06.10.2008 року по 31.08.2009 року, згідно поданої ним заяви. У зв’язку із відсутністю навчального навантаження на кафедрі та закінченням терміну дії строкового трудового договору, позивач був звільнений із займаної посади відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України. Пільги, які передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії її соціального захисту» в частині переважного права залишення на роботі, до позивача не можуть застосовуватись, оскільки стосуються випадків, коли звільнення відбувається при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в той час, як останнього звільнено у зв’язку із закінченням дії строку трудового договору. Представник відповідача вказав, що посилання позивача на те, що на нього чинився тиск є голослівними. Заборгованість по усім видам виплат на момент звільнення університетом виплачена позивачу.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини.
23 вересня 2008 року ОСОБА_1-Т.І. подав заяву ректору ТНЕУ в якій просив прийняти його на посаду доцента кафедри Управління персоналом і регіональної економіки за строковим трудовим договором з 06.10.2008 року по 31.08.2009 року для роботи в Івано-Франківському інституті менеджменту на 0,5 ставки.
Згідно наказу ректора ТНЕУ № 382-к від 06.10.2008 року ОСОБА_1-Т.І. прийнято на посаду доцента кафедри управління персоналом і регіональної економіки (для роботи в Івано-Франківському інституті менеджменту) на 0,5 ставки за строковим трудовим договором з 06.10.2008 року по 31.08.2009 року з окладом 898 гривень на місяць, доплатами в розмірі 15% посадового окладу за науковий ступінь кандидата наук, 25% за вчене звання доцента.
Згідно наказу ректора ТНЕУ № 330-к від 31.08.2009 року ОСОБА_1-Т.І. звільнено з посади 31.08.2009 року у зв’язку із закінченням строку трудового договору (п.2 ст. 36 КЗпП України).
18.08.2009 року ОСОБА_1-Т.І. подавалась заява на ім’я ректора ТНЕУ в якій позивач просив продовжити йому строк роботи на посаді доцента кафедри «Управління персоналом і регіональної економіки» у зв’язку із важким матеріальними становищем – у задоволенні якої позивачу відмовлено в зв’язку із відсутністю навчального навантаження.
Згідно поданої суду інформації завідуючого кафедри управління персоналом і регіональної економіки ОСОБА_2 від 05.10.2009 року - станом на 05.10.2009 року навчальну дисципліну «Нормування праці» читає кандидат економічних наук, доцент ОСОБА_3, а дисципліну «Організація праці» читає кандидат економічних наук, викладач ОСОБА_4 Чисельність науково-педагогічних працівників кафедри, кількість професорів, доцентів, викладачів визначаються виходячи з обсягу педагогічного навантаження на кожний навчальний рік. Педагогічне навантаження, яке виконував доцент ОСОБА_1-Т.І. було частково перерозподілене між випускниками кафедральної аспірантури. Вакантних посад на кафедрі управління персоналом і регіональної економіки за період з 31.08.2009 року по 30.09.2009 року не було і немає. На посаду доцента на кафедру управління персоналом і регіональної економіки у 2008-2009 роках не було прийнято жодної особи. На 2009 – 2010 роки для доцента ОСОБА_1-Т.І. педагогічне навантаження кафедрою управління персоналом і регіональної економіки не передбачено.
Згідно бухгалтерської довідки від 06.10.2009 року, яка подана відповідачем – на момент звільнення, тобто на 31.08.2009 року ОСОБА_1-Т.І. виплачені всі належні йому кошти, а саме: по основній посаді, за вислугу років, за вчене звання доцента, за науковий ступінь кандидата наук, індексація доходів.
Актом перевірки № 19-08-012/0132 від 12.02.2009 року територіальної державної інспекції праці у Тернопільській області встановлено, що порушень норм трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1-Т.І. не виявлено.
Із листа начальника відділу кадрів ТНЕУ від 05.10.2009 року вбачається, що за період з 31 серпня по 30 вересня 2009 року вакантних посад науково-педагогічних працівників кафедри управління персоналом і регіональної економіки не було, конкурс не оголошувався і, відповідно, ніхто не був прийнятий на викладацьку посаду зазначеної кафедри.
Відповідно до ч.3 ст. 54 Закону України «Про освіту» - педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.
Відповідно до ч.3 ст. 38 Закону України «Про вищу освіту» - на посади науково-педагогічних працівників обираються за конкурсом, як правило особи, які мають наукові ступені або вчені звання, а також випускники магістратури та докторантури.
Відповідно до п.10 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації, яке затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 24.12.2002 року № 744 – відповідно до чинного законодавства при прийнятті на роботу науково-педагогічних працівників може укладатися безстроковий, строковий трудовий договір, у тому числі контракт. Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін.
За вказаних обставин справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1-Т.І. слід відмовити у повному обсязі, оскільки його звільнення відповідачем було проведено згідно вимог трудового законодавства та без порушень прав позивача.
Суд вважає, що відповідач мав право звільнити ОСОБА_1-Т.І. із займаної ним посади доцента кафедри управління персоналом і регіональної економіки, оскільки на вказану посаду позивач був прийнятий згідно строкового трудового договору, термін дії якого був визначений за взаємною згодою сторін та за закінченням дії якого, відповідач мав право звільнити ОСОБА_1-Т.І. на підставі п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України, що відповідає вимогам чинного трудового законодавства України, оскільки відповідач, відповідно до змісту положень ч.3 ст. 54 Закону України «Про освіту», ч.3 ст. 38 Закону України «Про вищу освіту», п.10 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації - має право на укладення із педагогічними та науково-педагогічними працівниками, які пройшли конкурс, строкових трудових договорів.
Під час звільнення відповідачем виплачено позивачу усі належні йому кошти, що підтверджується відповідною бухгалтерською довідкою.
Посилання позивача на те, що на нього поширюється пільга переважного залишення на роботі, яка передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії її соціального захисту» судом до уваги не беруться, оскільки вказана пільга до позивача, який має пільги встановлені законодавством України для сімей загиблих ветеранів війни, не може застосовуватись, оскільки стосується випадків, коли звільнення відбувається при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в той час, як позивача звільнено у зв’язку із закінченням дії строку трудового договору.
Посилання відповідача на те, що на нього під час укладення трудового договору чинився тиск зі сторони адміністрації відповідача - судом до уваги не береться за їх недоведеністю.
Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідач зобов’язаний був повідомити його завчасно про звільнення, оскільки таке повідомлення при звільненні особи в зв’язку із закінченням строкового трудового договору - трудовим законодавством України не передбачено.
Не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що на його посаду прийняли людину без вченого ступеня і практичного стажу роботи, оскільки судом встановлено, що відповідачем на посаду доцента кафедри управління персоналом і регіональної економіки у 2008-2009 навчальних роках не було прийнято жодної особи, а педагогічне навантаження, яке виконував позивач – частково перерозподілене між випускниками кафедральної аспірантури.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст. 36, п.2 ст. 23 ч.1, ч.2 ст. 23 КЗпП України, Законом України «Про вищу освіту», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Положенням про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації, яке затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 24.12.2002 року № 744, статтями 6, 8, 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Тернопільського національного економічного університету про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня складення повного рішення суду, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Дзюбич В.Л.