АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 січня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду м.Києва у складі:
головуючого судді - Наставного В.В.
суддів - Дмитренко Г.М., Скавроніка В.М.
за участю прокурора - Пламадяла І.П.
захисника - Мартинюка В.Ю.
та засуджених - ОСОБА_2 та ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2009 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Отрадове, Первомайського району, Харківської області, українець, громадянин України, невійськовозобов'язаний, не працюючий, неодружений, з середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, такий, що не судимий,
засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Погребище, Погребищенського району, Вінницької області, українець, громадянин України, військовозобов'язаний, працюючий слюсарем на Погребищенському цукровому заводі, неодружений, з середньою-технічною освітою, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, не судимий,
____________________________________________________________________
Справа № 11-а-2225/09 Головуючий у 1-ій інстанції - суддя Ретьман O.A.
Категорія ст. 186 ч. 2 КК України Доповідач - суддя Дмитренко Г.М.
засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків.
ОСОБА_2, ОСОБА_3 вироком суду визнані винними та засуджені за відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Як встановив суд, злочин вчинено за таких обставин.
17 грудня 2008 року приблизно о 20 год. 30 хв. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після розпиття спиртних напоїв, знаходячись по просп. Перемоги 54/1 в м. Києві, побачивши незнайому потерпілу ОСОБА_4, вступили між собою у злочинну змову на заволодіння майном потерпілої ОСОБА_4
Діючи за домовленістю та узгоджено між собою ОСОБА_3 підбіг до потерпілої ОСОБА_4 зі сторони спини та руками закрив їй рот, щоб остання не покликала на допомогу, повалив її на землю, а ОСОБА_2 вирвав з рук потерпілої ОСОБА_4 сумку, в якій знаходилося її майно: калькулятор, гаманець, гроші в сумі 177 грн., клієнтська картка «Віза» на рахунку якої знаходилося 200 грн., студентський квиток на ім'я ОСОБА_4, перепустка в КНЕУ на ім'я ОСОБА_4, два блиски для губ, шапка зимова, гребінець, губка для взуття, підручник та зошити, на загальну суму 1425 грн.
Заволодівши майном потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд.
Матеріальні збитки відшкодовані.
В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винними у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України та призначити їм покарання у виді 4 років позбавлення волі, посилаючись на те, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених в наслідок м'якості, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного злочину, під час умовного строку виконання покарання належних висновків для себе не зробив і вже через місяць після відбуття покарання вчинив новий, вже тяжкий злочин, недостатнє врахування судом обставин за яких засуджені вчинили злочин, який відноситься до категорії тяжких, неврахування судом обставини, що засуджені скоїли злочин в стані алкогольного сп'яніння, що є обтяжуючою обставиною, з прямим умислом на його скоєння, на час вчинення злочину засуджені не навчалися і не працювали, призначене судом покарання є недостатнім для їх виправлення і тим більше для попередження нових злочинів.
Іншими учасниками судового процесу, зокрема, потерпілою та засудженими вирок суду не оскаржується.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляції прокурора, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та захисника - адвоката Мартинюка В.Ю., які заперечували проти задоволення апеляції прокурора та просили вирок суду залишити без зміни, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню за таких підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який вони засуджені вироком районного суду, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними у справі доказами в їх сукупності і не оспорюються прокурором.
Кваліфікація дій засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ст. 186 ч.
2 КК України відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи, що також не оспорюється апелянтом, а тому доводи апеляції прокурора про необхідність скасування вироку суду першої інстанції з постановленням нового вироку апеляційним судом з визнанням засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винними у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, як на це є посилання в апеляції прокурора, є не обґрунтованими, оскільки суд визнав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винними та засудив їх за вказаною статтею.
Щодо доводів апеляції прокурора про те, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених, недостатнє врахування судом обставин за яких засуджені вчинили злочин та, не прийняття до уваги судом суспільної небезпечності вчиненого злочину, то вказані обставини враховані судом першої інстанції при постановленні вироку.
Доводи апеляції прокурора про те, що суд не врахував, що засуджені вчинили злочин в стані алкогольного сп'яніння, є не обґрунтованими, оскільки зазначене судом враховано як обтяжуюча обставина при призначенні покарання.
Щодо доводів апеляції прокурора, що судом не враховано, що ОСОБА_2 вже притягувався до кримінальної відповідальності, то вони є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 89 КК України є таким, що не судимий і зазначена обставина не може бути врахована при призначенні покарання.
Призначаючи покарання засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд керувався вимогами ст. 65 КК України, врахувавши при цьому характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ними злочину, дані про особу ОСОБА_3, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання /т. 1 а.с. 86/ та роботи /т. 1 а.с. 87/, проживає в цивільному шлюбі та має на утриманні малолітню дитину, добровільно відшкодував завдані збитки потерпілій /т. 1 а.с. 186/, та ОСОБА_2, що він повністю визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується /т. 1 а.с. 107, 108/, стан його здоров'я /т. 1 а.с. 106/, що пом'якшує покарання, ОСОБА_2 відповідно до положень ст. 89 КК України такий, що не судимий, встановивши обтяжуючу обставину, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, суд призначив покарання засудженим у виді позбавлення волі в межах установлених у санкції статті 186 ч. 2 КК України,що передбачає відповідальність за вчинений ними злочин.
Призначаючи засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання, суд керувався принципами індивідуалізації призначення покарання, врахував тяжкість злочину, особу винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, і ті на які посилається в апеляції прокурор, прийняв рішення про призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, дійшовши висновку про можливість виправлення засуджених без відбування покарання, прийняв рішення про звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.
Призначене судом покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Будь-яких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку суду і постановления вироку апеляційним судом та задоволення апеляції прокурора, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2009 року відносно засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ст. ст. 186 ч. 2, 75, 76 КК України залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Судді:
________________ ________________ ________________
Наставний В.В. ДмитренкоГ.М. Скавронік В.М.