Справа № 2-904/18

760/11384/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді КІЗЮН Л.І.

при секретарі: Швидченко О.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника третьої особи Головного територіального управління юстиції у м.Києві - Феніної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Дев’ятої Київської державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_2, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, про визнання відмови незаконною, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом до Дев’ятої Київської державної нотаріальної контори про визнання відмови нотаріальної контори незаконною та зобов'язання видати свідоцтво про спадщину, в якому просила визнати незаконною відмову Дев’ятої Київської державної нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року; та зобов'язати Дев’яту Київську державну нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_5 на все майно, що належало ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 22.07.2012 року державним нотаріусом П'ятої Київської державної нотаріальної контори було посвідчено заповіт, згідно якого ОСОБА_7 заповів ОСОБА_5 на випадок смерті усе його майно рухоме та нерухоме, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, на що він матиме право за законом і що йому належатиме на день смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_7 помер. ІНФОРМАЦІЯ_3 року позивач звернулась до Дев’ятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

13.06.2016 року представник позивача звернувся до Дев’ятої Київської державної нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8. Дев’ята Київська державна нотаріальна контора надала письмову відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, мотивуючи це тим, що у Солом'янському районному суді м. Києва розглядається цивільна справа № 760/22759/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним.

Позивач вважає таку відмову нотаріуса незаконною, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про нотаріат», за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. В даному випадку до відповідача не надходило жодних заяв від заінтересованих осіб про зупинення вчинення нотаріальної дії, яка полягає у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу, а тому відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про спадщину є неправомірною.

Ухвалою суду від 03 березня 2017 року до участі у справі в якості третіх осіб було залучено ОСОБА_2 та Головне територіальне управління юстиції у місті Києві (а.с.а.с. 91-92).

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив задовольнити вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Дев’ятої Київської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, хоча відповідача було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи. Через канцелярію суду від Дев’ятої Київської державної нотаріальної контори надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, з прохання ухвалити рішення згідно чинного законодавства. Одночасно повідомлено, що інтереси нотаріальної контори представляє Головне територіальне управління юстиції у м. Києві. Крім того, на вимогу суду було надано спадкову справу № 181/2014 щодо майна померлого ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року ( а.с.а.с. 34-75).

Представник третьої особи ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на письмові заперечення та відсутність правових підстав для задоволення позову. Зазначену відмову державного нотаріуса вважає законною (а.с.а.с. 111-115).

Представник третьої особи Головного територіального управління юстиції у місті Києві в судовому засіданні позовні вимоги вважав необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено факт порушення нотаріусом законодавства в частині визнання відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину на все майно спадкодавця незаконною. Просив відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, пояснення представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням письмових пояснень та заперечень третьої особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що 10 липня 2012 року державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Артеменко О.А. було посвідчено заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 3-1102, відповідно до якого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на випадок його смерті зробив таке розпорядження: все його майно рухоме та нерухоме, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, на що він матиме право за законом і що йому належатиме на день смерті, заповів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).

Згідно даних свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві 15 лютого 2014 року, гр. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с. 7).

13.06.2016 року Дев’ятою Київською державною нотаріальною конторою на заяву ОСОБА_5 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, роз'яснено, що видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом немає можливості, оскільки у Солом'янському районному суді м. Києва розглядається цивільна справа № 760/22759/15-ц (№ 2-341/17) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, а згідно глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорю право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом (а.с. 8).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Згідно ст. 5 вищезазначеного закону нотаріус зобов'язаний: здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.

Як наголошується Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ із посиланням на Постанову Пленуму ВССУ «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 № 2 можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02 вересня 1993 року №3425-XII «Про нотаріат» та, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» та Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Як випливає з п. 9 ч. 1 ст. 49 Закону «Про нотаріат», перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, зазначений у ст. 49 Закону, не є вичерпним.

Відповідно до положень ст. 42 Закону «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.

Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії.

Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цих випадках, не може перевищувати одного місяця.

За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Законами України можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій.

Згідно з підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за №282/20595 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до положень п.4.12. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Згідно з пунктом 4.13. вказаного Порядку видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 ЦК України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Згідно з пунктом 4.14. Порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Як зазначено у п. 3 Глави 2 Розділу 1 вказаного Порядку, на який посилається у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій здійснюється на підставі чинного законодавства.

Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року (справа № 760/22759/15-ц), - позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», 3-я особа Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання недійсним заповіту, визнання заповіту удаваним правочином та розірвання договору довічного утримання, було задоволено частково.

Визнано недійсним удаваний правочин - заповіт, складений 10.07.2012 року від імені ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом П'ятої Київської державної нотаріальної контори Артеменко О.А. та зареєстрований в реєстрі за №3-1102.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 487,20 грн.

В решті позовних вимог відмовлено (а.с.а.с. 128-133).

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року, - рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року залишено без змін (а.с.а.с. 134-135).

В спадковій справі містяться відомості про наявність станом на день звернення позивача до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним. Тобто, в спадковій справі наявна обґрунтована заява заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нотаріус діяв відповідно до вищезазначених правових норм, відмова у вчиненні вказаної нотаріальної дії до вирішення справи по суті є обґрунтованою, правомірною, відповідає наведеним вимогам законодавства, винесена у відповідності до вимог ст. 42 Закону України «Про нотаріат», в межах наданих нотаріусу повноважень, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки оскаржується саме неправомірні дії нотаріуса та зобов'язання нотаріуса вчинити певні дії, суд приходить до висновку, що нотаріус не міг вийти за межі своїх повноважень, та виконати заявлені позивачем вимоги, тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 1216-1218 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_5 до Дев’ятої Київської державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_2, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, про визнання відмови незаконною, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.І. Кізюн