Справа № 22ц-4543/2009 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 37 суддя Зосименко С.Г.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2009 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
при секретарі: Сичевській А.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2009 року
за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності, треті особи: відділ опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області, та
за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва про спадщину частково недійсним, визнання права власності на 1/2 частину квартири та стягнення грошової компенсації, треті особи: дніпропетровська державна нотаріальна контора, ЖБК № 321, -
В с т а н о в и в :
В лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на квартиру (т.1 а.с.2-5). В уточненій позовній заяві посилалась на те, що з січня 1992 по 2000 рік перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5. та проживали по АДРЕСА_1 Від спільного життя мають доньку ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. В спірній квартирі проживали разом з ОСОБА_6 матір’ю ОСОБА_5., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Весь час сумісного проживання ОСОБА_5. був прописаний в спірній квартирі, а позивачка у своїх батьків. Спірна квартира звільнилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4. батька ОСОБА_5. спадщину у вигляді паєнакопичення у будівельному кооперативі за квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 3952,80 руб. прийняв лише ОСОБА_5. Другий спадкоємець ОСОБА_3. спадщину не приймала. Повна вартість спірної квартири складала 5020,00 руб., то несплачений залишок пайового внеску складав 1067,20 руб., який на момент смерті ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_1 року був сплачений повністю. Неповнолітня ОСОБА_2. є його єдиною спадкоємицею, але нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ОСОБА_5. за життя не оформив права власності на спірну квартиру. Просила визнати факт прийняття ОСОБА_5. спадщини після смерті його батька ОСОБА_4., визнати права власності ОСОБА_5. на спірну квартиру на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 11 грудня 1990 року та довідки № 27 Голови ЖБК № 321 від 22 червня 2006 року; визнати за ОСОБА_2. право власності за законом на спадщину після смерті ОСОБА_5. – спірну квартиру; застосувати строк позовної давності у три роки до вимог за зустрічним позовом; усунути перешкоди в користуванні спірною квартирою шляхом виселення сторонніх осіб, які проживають у спірній квартирі без реєстрації; стягнути з ОСОБА_3. на користь неповнолітньої ОСОБА_2. моральну шкоду у розмірі ста мінімальних заробітних плат на час розгляду справи (т.1 а.с.192-199, т.2 а.с.90-98).
В березні 2006 року ОСОБА_3. подала зустрічну позовну заяву (т.1 а.с.58-65). В уточненій позовній заяві вона посилалась на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року її батька ОСОБА_4. відкрилась спадщина, яку вона прийняла шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, а саме шляхом сплати коштів за використання комунальних послуг за кооперативну квартиру та суми погашення паю в термін з березня по липень 1990 року, а також отримання нею спадкового майна після батька у вигляді шафи з антресолей та килима. Про те, що її брат у грудні 1990 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на паєнакопичення їй стало відомо лише у серпні 2006 року. Після смерті батька в спірній квартирі залишилась проживати матір, а по поверненні з військової служби і її брат ОСОБА_5., який не зареєструвався в квартирі з приводу відсутності паспорту. Повністю пай за квартиру був виплачений 15 лютого 1992 року. Просила визнати частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 грудня1990 року ОСОБА_5. в частині паєнакопичень на суму 1976,40 руб, встановивши факт прийняття ОСОБА_3 спадкового майна після смерті ОСОБА_4.; визнати ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири № АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом; поділити спадкове майно, стягнувши на користь ОСОБА_3. з ОСОБА_2. 132314,00 грн. – дійсну вартість 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, залишив в її власності квартиру в натурі; стягнути на її користь судовий збір у сумі 1332,00 грн., витрати на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи 30,00 грн., сплату висновку су-дово-будівельної експертизи у розмірі 523,08 грн. (т.1 а.с.190-191, т.2 а.с.1-2, 218-221).
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: встановлено факт прий-няття ОСОБА_5. спадщини після смерті батька ОСОБА_4.; визнано за ОСОБА_5. право власності на 1/2 частини квартири № АДРЕСА_1 в порядку спадкування законом після смерті ОСОБА_4.; визнано за ОСОБА_2. право власності на 1/2 квартири № АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5.; зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3. задоволені частково; встановлено факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті батька ОСОБА_4.; визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 грудня 1990 року на ім’я ОСОБА_5. в частині паєнакопичень на суму 1976,40 руб.; визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири № АДРЕСА_1 також судом вирішено питання про розподіл судових витрат (т.3 а.с.13-19).
В апеляційній скарзі (т.3 а.с.55-62) ОСОБА_1 просить рішення суду ска-сувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному об’ємі, оскільки суд:
- належно не з’ясував предмет судового розгляду, допустив неповноту судового слідства та безпідставно поділив спадкове майно, чим суттєво порушив права мало-літньої ОСОБА_2.;
- безпідставно не застосував термін позовної давнини до вимог відповідачки;
- не обґрунтував у рішенні висновок про те, що відповідачка прийняла спадщину за фактом управління та розпорядження майном покійного;
- не прийняв до уваги свідчення жодного свідка позивачки та проігнорував усі надані та наявні в справі письмові докази;
- приймаючи рішення про відмову ОСОБА_3. в задоволенні її вимог про стягнення грошової компенсації, не поцікавився думкою ОСОБА_1 з цього питання, яка була згодна з таким вирішенням питання.
Апеляційна скарга ОСОБА_3. ухвалою апеляційного суду від 29 жовтня 2009 року залишена без розгляду у зв'язку з пропуском строку на її подання (т.3 а.с.87-98).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги обох сторін, суд першої інстанції встановив, що малолітня ОСОБА_2. є донькою та спадкоємицею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5., який після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року свого батька ОСОБА_4. прийняв спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори, а ОСОБА_3. донька померлого ОСОБА_4. фактично прийняла спадщину шляхом управління та володіння спадковим майном, а саме шляхом отримання частини спадкового майна – належних батькові ковра та швейної машинки, а також участі на протязі березня-липня 1990 року в оплаті комунальних платежів та пайових внесків тобто на протязі 6-місяців після смерті батька.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Висновки суду першої інстанції про фактичне прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті свого батька у відповідності з вимогами ст.549 ЦК України в редакції 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, підтверджені належними доказами, які ОСОБА_1 не спростовані.
Судом розглянуте питання щодо строку позовної давності та наданий обгрунтований висновок з цього приводу з огляду на час виникнення у ОСОБА_3 права на подання позову.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій влас-ності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними .
Разом з тим, ця норма закону не передбачає права співвласника, який бажає поділу, на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки, як це передбачено ч.2 ст.364 ЦК України у разі неможливості виділу у натурі частки із спільного майна.
Відповідно до цього ОСОБА_3. не позбавлена права на звернення до суду з належним позовом відповідно до вимог діючого закону.
З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і постановив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.
Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2009 року – залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: