а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

17 листопада 2009 р.       Справа № 2-а-4356/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання Балан Марині Анатоліївні,  

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Тушевської Любові Григорівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_3 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

13 жовтня 2009 року Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3                             (СПД ОСОБА_3.) звернувся в суд з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (ГДІАТ)  про визнання протиправною та скасування постанови начальника територіального управління ГДІАТ у Вінницькій області (ТУГДІАТ у Вінницькій області) А.С.Ратовського від 25 травня 2009 року №065394 про застосування фінансової санкції.

Зазначав, що застосована до нього за порушення вимог статті 48 Закону України від         05 квітня 2001 року №2344-ІІІ Про автомобільний транспорт(Закон №2344), а саме, відсутність ліцензії, санкція склала 1700 грн.

Однак, посилаючись на те, що оскаржувана постанова не ґрунтується на чинному законодавстві та протирічить вимогам вказаного Закону, оскільки не відповідає дійсним обставинам, так як при складанні акта та прийнятті постанови не враховано відсутність самого порушення, зокрема, те, що послуги по перевезенню вантажів ним не надавалися, а також безпосереднє порушення інспекторами порядку проведення контролю на автомобільному транспорті щодо відсутності завдання на перевірку, - просив визнати її протиправною та скасувати.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року відкрито провадження і справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні повноважний представник позивача –ОСОБА_1 (довіреність на а.с. 24) позов підтримав та просив його задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Додатково пояснив, що СПД ОСОБА_3 на даний час фактично проживає та працює у м. Вінниці, підприємницькою діяльністю не займається взагалі. Транспортний засіб ГАЗ 5319, номерний знак НОМЕР_1, дійсно належить позивачу на праві власності, однак фактично переданий ОСОБА_5 для переобладнання, оскільки планується до продажу. 06 травня 2009 року ОСОБА_5 здійснено одноразове безоплатне використання автомобіля, проте у трудових відносинах з СПД ОСОБА_3 останній не перебуває і будь-якої винагороди від нього не отримує.

Представник відповідача –ОСОБА_2 (довіреність на а.с. 17) в судовому засіданні про задоволення позовних вимог заперечила, пояснивши, що оскаржувана постанова є законною.

29 жовтня 2009 року через канцелярію Вінницького окружного адміністративного суду представником також надано для долучення в якості доказів до матеріалів справи копії документів, які витребовувались ухвалою суду від 14 жовтня 2009 року (а.с. 16).

Суд вислухав пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, повно, об’єктивно та всебічно дослідив надані у справу докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності й надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, судом встановлено, що 06 травня 2009 року, на підставі завдання на перевірку від 05 травня 2009 року №105741, державними інспекторами ТУ ГДІАТ у Вінницькій області В.М.Іщенко, Ю.А.Ганзієм проводилась рейдова перевірка ділянки дороги Гайсин-Теплик-Бершадь-Шляхова (а.с. 23).

Під час перевірки виявлено, що водій ОСОБА_5 на транспортному засобі ГАЗ 5319, номерний знак НОМЕР_1 здійснював вантажні перевезення молока на договірних умовах згідно накладної б/н від 06 травня 2009 року без ліцензійної картки, чим порушив вимоги статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт.

У зв’язку з виявленими порушеннями, інспекторами на місці складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №142933 (а.с. 22).

Даний акт водієм підписаний із наданням пояснень, в яких зазначено, що він з актом погоджується.

На підставі складеного акту, комісією ТУ ГДІАТ у Вінницькій області 25 травня          2009 року відбувся розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт у відсутність позивача, що підтверджується отриманим ним повідомленням про засідання комісії та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 21).  

За результатами розгляду справи начальником ТУ ГДІАТ у Вінницькій області А.С.Ратовським винесена постанова від 25 травня 2009 року №065394 про застосування фінансової санкції в розмірі 1700 грн (а.с. 10, 20).

Постанова направлена відповідачу та згідно із супровідним від 26 травня 2009 року ОСОБА_3 роз’яснено, що фінансова санкція повинна бути перерахована на вказаний в постанові рахунок не пізніше, ніж протягом п’ятнадцяти днів після отримання копії постанови. Квитанцію (платіжне доручення) про сплату штрафу необхідно надати до управління інспекції (а.с. 19).

Направлення постанови позивачу підтверджується також і копією витягу із реєстру згрупованих внутрішніх поштових відправлень ТУ ГДІАТ у Вінницькій області за 26 травня 2009 року (а.с. 18).

Як  вбачається з аналізу вказаної постанови, вона винесена відносно ОСОБА_3 –позивача по справі та власника транспортного засобу, перевірка якого здійснювалась            06 травня 2009 року на ділянці дороги, зокрема, Гайсин-Теплик.  

ОСОБА_3 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Іллінецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 29 травня 2005 року за НОМЕР_2.  

Згідно із Довідкою Серії НОМЕР_3 станом на 04 листопада 2009 року позивач внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців     (а.с. 34).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що державний контроль, відповідно до статей 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада         2006 року №1567 (Порядок) здійснюється Головавтотрансінспекцією, її територіальними управліннями в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі шляхом проведення посадовими особами планових, позапланових та рейдових перевірок.

При цьому слід зазначити, що оскільки згідно із пунктом 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 грудня 2005 року №888, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2005 року №1573/11853 територіальні органи  Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року №1190, мають печатку зі своїм найменуванням і  зображенням  малого Державного Герба України, утримуються за рахунок державного бюджету, а їх видатки та доходи є  складовими кошторису доходів і видатків Головавтотрансінспекції, то за таких обставин ці суб’єкти не наділені адміністративною процесуальною правоздатністю та адміністративною процесуальною дієздатністю.

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно  здійснення  ним в адміністративному суді повноваження сторони у справі  від  імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку  керівникові  цього  підрозділу і при  цьому  стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ.

Відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня           2004 року №1190 інспекція діє у складі Міністерства транспорту України і йому підпорядковується, утримується за рахунок Держбюджету.

Таким чином, позивачем обґрунтовано і нормативно правильно визначено відповідачем суб’єкта владних повноважень.

Що стосується внутрішніх перевезень вантажів, то загальні положення про ці перевезення визначаються розділом ІІІ Закону України Про автомобільний транспорт.

Зокрема, відповідно до статті 47 цього Закону до таких перевезень відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов’язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об’єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

У таких випадках автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення (ст. 48 Закону №2344).

Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України, а для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів, яка проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контроль-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону - перевіряються, зокрема, наявність визначених статтею 48 Закону №2344 документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом (ст. 14, п. 1, 3 ст.15 Порядку).

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 Порядку (ст. 21 Порядку).

Відповідно до статей 25, 26 Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб’єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб’єкта господарювання) у присутності уповноваженої особи суб’єкта господарювання не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Про час і місце розгляду справи уповноважена особа суб’єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно з абзацом 2 частини першої статі 60 Закону №2344 за порушення законодавства  про автомобільний  транспорт  до автомобільних перевізників за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У таких випадках, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5 Порядку (ч. 2 ст. 27 Порядку).

Відповідно до статей 28, 29 Порядку фінансова санкція повинна бути перерахована суб’єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п’ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Копія постанови видається на пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб’єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України (ст.ст. 32-35 Порядку).

Як вбачається із проаналізованих правових норм та встановлених обставин справи, порядку проведення рейдової перевірки відповідачем не порушено. Зокрема, вимога, яка ставилася СПД ОСОБА_3 у позовній заяві щодо відсутності завдання на перевірку, обґрунтовано спростована представником ГДІАТ, про що у судовому засіданні погоджено і представником позивача. Порядок запрошення на засідання комісії по розгляду матеріалів акта й винесення начальником ТУ ГДІАТ у Вінницькій області постанови також дотримано.

Однак, при такій констатації дотримання процесуальних моментів, слід зазначити, що суд оцінює й інші обставини, тобто відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, що стосується обґрунтованості оскаржуваної постанови, тобто урахування відповідачем усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення необхідно провести паралелі щодо суб’єктного складу розглядуваної ситуації.

Так, відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України Про автомобільний транспорт (ст. 3 Закону №2344).

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 9 вказаного закону, ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Даною статтею передбачено видачу ліцензії на господарську діяльність з надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Ліцензійна картка транспортного засобу, відповідно до статті 1 Закону №2344, - це документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.

У матеріалах справи відсутні відомості про вид господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та будь-які докази здійснення такої діяльності (податкова звітність тощо).

Відповідно до довідки Відкритого акціонерного товариства Гайсинський маслосирзавод від 28 жовтня 2009 року №19-Юр, 06 травня 2009 року у зв’язку з поломкою автомобіля марки ГАЗ 53 з номерним знаком НОМЕР_4, що належить підприємству в зв’язку з необхідністю перевезення молока згідно накладної від цієї дати, заготовленого ФОП Крижанівською в селі Мервин Оратівського району Вінницької області було задіяно інший автомобіль марки ГАЗ 5319 з номерним знаком НОМЕР_5, належний СПД  ОСОБА_3

На клопотання представника відповідача та згідно із ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року, представником позивача надано належним чином завірені копії подорожнього листа від 06 травня 2009 року №99/7 та товаро-транспортної накладної від цієї ж дати на перевезення молочної сировини, з яких вбачається організація належного заводу автомобіля для перевезення за вказаним напрямком продукції (а.с. 42).

При цьому, в накладній вказано, що прийняв продукцію водій-експедитор              ОСОБА_6, а здав –водій експедитор ОСОБА_5 (а.с. 43).

З цієї ж довідки ВАТ Гайсинський маслосирзаводтакож вбачається, що із власником автомобіля ОСОБА_3 не укладалась угода про оплатне використання його автомобіля і оплата по доставці молока не здійснювалась (а.с. 26).

Відповідачем до СПД ОСОБА_3, як автомобільного перевірника, за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосована відповідальність у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, фактично стверджено про здійснення позивачем на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажу транспортним засобом без ліцензії, яка передбачена статтею 48 Закону №2344.

Однак, за таких обставин необхідно враховувати, що завданнями законодавства з питань перевезень вантажів автомобільним транспортом є: визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень вантажів автомобільним транспортом; установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки; визначення системи державного контролю, прав, обов’язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України (ч. 2 ст. 2 Закону №2344).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2344, законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України Про транспорт, Про дорожній рух, чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Згідно із пунктом 1 Порядку, він визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням лише тими суб’єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконання ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб’єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.

Як вбачається із цього положення, умовою здійснення державного контролю за додержанням наведеного законодавства є безпосереднє здійснення діяльності у сфері автомобільного транспорту та здійснення цієї діяльності суб’єктами господарювання (зокрема, суб’єктами підприємницької діяльності –фізичним особами).

Поширення дії Закону №2344 лише на суб’єктів підприємницької діяльності, обумовлює необхідність доведення здійснення такої діяльності при перевезенні, зокрема, вантажу.

Як встановлено в судовому засіданні, СПД ОСОБА_3 перевезення молока, як вид діяльності 06 травня 2009 року не здійснював, тобто самостійно транспортним засобом не керував, вказівки ОСОБА_5 як роботодавець не давав.

 Факт відсутності трудових відносин між позивачем та водієм, підтверджується довідкою від 09 листопада 2009 року №04-02/1041, виданою Іллінецьким районним центром зайнятості Вінницької області, в якій, зокрема, зазначено, що позивач не зареєстрований у центрі зайнятості, як платник страхових внесків до ФЗСДССУВБ та немає зареєстрованих трудових договорів (а.с. 33).

Відповідно до статті 24-1 Кодексу Законів про Працю України, у разі укладення  трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати  укладений у  письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у  порядку,  визначеному  Міністерством праці та соціальної політики України.

За таких обставин, жодних доказів у відповідності до зазначеної статті відповідач суду не надав, а відтак і не довів що між СПД ОСОБА_3 та ОСОБА_5 існували трудові відносини, щоб і обумовлювало можливість притягнення позивача до відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону №2344, в інакшому випадку позивач не може відповідати за дії іншої особи.

Отже, твердження перевіряючих, зазначене в акті перевірки, щодо необхідності наявності ліцензійної картки у водія, що керував транспортним засобом належним позивачу, є неправильним.

Окрім того, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив невідповідність вказаного у акті порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та порушення вказаного у постанові.

Зокрема, в оскаржуваній постанові, зазначено про відсутність у позивача ліцензії, тоді як в акті про проведення перевірки вказується на відсутність у водія, що керував належним позивачу транспортним засобом ліцензійної картки.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Таким чином, встановивши, що дії ТУ ГДІАТ у Вінницькій області не відповідають вимогам до рішень суб’єктів владних повноважень (посадових осіб), встановленим частиною третьою статті 2 КАС України, статтею 48, 60 Закону України Про автомобільний транспортна думку суду, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень права СПД ОСОБА_3 потребують судового захисту шляхом скасування постанови начальника територіального управління від 25 травня 2009 року №065394 про застосування фінансових санкцій.

Суд при такому вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи те, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та підтвердженні матеріалами справи, представником відповідача не спростовані, суд доходить висновку, що вони підлягають задоволенню.

Відповідно статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи, що ОСОБА_3 при поданні позовної заяви понесено витрати по сплаті судового збору, а також те, що його позов до суб’єкта владних повноважень задоволено, то сплочена ним сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 186, 254  КАС України, суд

постановив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області від 25 травня        2009 року №065394 про застосування фінансових санкцій.

Відшкодувати ОСОБА_3 з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн 40 коп.

Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено 23.11.2009.  

Суддя /підпис/     Чудак Олеся Миколаївна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: