а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2009 р. Справа № 2-а-4377/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни ,
При секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні
За участю :
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2, що діє за довіреністю
представника відповідача : Березюк С.Я, що діє за довіреністю
третя особа: сільський голова Мізяківсько-Хутірської сільської радиКокойко І.І.
третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений завчасно та належним чином. Причини неявки суду невідомі.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом : ОСОБА_1
до : комунального підприємства "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Мізяківсько - Хутірська сільська рада, ОСОБА_4
про : визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ :
З адміністративним позовом звернувся громадянин ОСОБА_1 до комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", третя особа, що не заявляє позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Мізяківсько- Хутірська сільська рада, про визнання протиправним та скасування рішення реєстратора про відмову в реєстрації права власності та зобов’язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що позивач, з метою реєстрації права власності на майновий комплекс СТФ Вінницької області, Вінницького району, АДРЕСА_3, у встановленому порядку звернувся до комунального підприємства Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" із відповідним договором-замовленням №ФБР-000429.
Дане нерухоме майно належить позивачу на підставі свідоцтво про право власності, що видане відповідним органом місцевого самоврядування, а саме Мізякісько-Хутірською сільською радою.
Однак, відповідачем було прийнято рішення реєстратора про відмову в реєстрації №136 від 29.07.2009 р. на підставі ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обмежень" в зв'язку із тим, що заявлене право власності на нерухоме майно вже частково зареєстроване. Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, станом на 28.07.2009 р. будівля свинарника літера "А", загальною прощею 481,5 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 та будівля кузні стельмашні з прибудовою літера "А", загальною прощею 89,1 кв.м., розташована по АДРЕСА_2, зареєстровані за гр. ОСОБА_4, згідно рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01.10.2008 р. по справі № 2-1607/08.
Позивач вважає, що вказане рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, порушує його законні права та інтереси, є протиправним, а отже підлягає скасуванню в судовому порядку, оскільки назване вище рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01.10.2008 р. по справі №2-1607/08 скасовано ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 19.01.2009 р.
На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до адміністративного суду, про вирішення публічно-правового спору з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора про відмову в реєстрації №136 від 29.07.2009 р., зобов’язати комунальне підприємство "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" вчинити певні дії. Постанову суду, винесену за результатами розгляду даної адміністративної справи, допустити до негайного виконання.
Ухвалою суду від 19.10.2009 року провадження у справі було відкрито.
В судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на матеріали справи та наявні в ній докази.
Представник відповідача з вимогами позову не погодилась так як вважає, що рішення реєстратора про відмову в реєстрації №136 від 29.07.2009 р. відповідає чинному законодавству, а тому підстав для його скасування немає. За вказаних обставин, просить відмовити у задоволенні позову.
Третя особа сільський голова Мізяківсько-Хутірської сільської ради Кокойко І.І. пояснив, що позовні вимоги є правомірними, а тому їх слід задовольнити. Крім цього суду зазначив, що свідоцтво на право власності на майновий комплекс СТФ Вінницької області, Вінницького району, АДРЕСА_3, Мізяківсько-Хутірською сільською радою видавалось лише позивачу. Іншим особам свідоцтво, що підтверджувало б право власності на цей комплекс, сільська рада не видавала. Разом з тим, сільський голова, посилаючись лист Мізякісько-Хутірської сільської ради від 17.08.2009 року, що був наданий на запит адвоката, вказує що виконкомом Мізякісько-Хутірської сільської ради, як уповноваженим органом, рішення про присвоєння подвійного номеру НОМЕР_2 та АДРЕСА_2 не приймалось, запис в погосподарській книзі обліку нерухомого майна №15 с. Переорки по вул. Шевченка закінчується №130, що суперечить номеру, який був зазначений у рішенні реєстратора про відмову в реєстрації №136 від 29.07.2009 р.
04.11.2009 року, суд з власної ініціативи залучив до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, який в судове засідання не з’явився, хоча про час, дату та місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином. Про причини неявки суду не повідомляв.
Суд, з урахуванням клопотання учасників процесу, судовий розгляд здійснив без участі третьої особи.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, надані докази та в їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
В силу п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості врегульовані Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV (надалі Закон №1952-IV).
Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону №1952-IV до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Також п.7 Прикінцевих положень Закону №1952-IV зазначено, що до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
У відповідності до підпункту 10 п. “б” ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, делеговані повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об’єктів нерухомого майна незалежно від форми власності.
Враховуючи ту обставину, що єдина система органів державної реєстрації прав, створення якої передбачено саме Законом №1952-IV, в тому числі до створення місцевих органів державної реєстрації - відділень державної гозпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (ст.7 цього Закону), ще не створена, суд встановив, що реєстрація об'єктів нерухомості проводиться підприємствами реєстрації та технічної інвентаризації, яким делеговані такі повноваження.
Отже, відповідач при виконанні делегованих повноважень владного суб’єкта здійснює владні управлінські функції, тобто передбачені законом дії у сфері діяльності публічної влади і у розумінні п. 1 ст. 3 КАС України лише на основі норм діючого законодавства України.
Таким чином, комунальне підприємство "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" є підприємством, в межах визначеної адміністративно-територіальної одиниці виконує делеговані йому виконавчим органом місцевого самоврядування повноваження щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є суб'єктом владних повноважень, тому спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
В судовому засідання судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 10 жовтня 2008 р. отримав свідоцтво НОМЕР_1 про право власності на майновий комплекс СТФ Вінницької області, Вінницького району, АДРЕСА_3, що видане Мізякісько-Хутірською сільською радою, згідно рішення виконавчого комітету Мізякісько-Хутірської сільської ради від 14.08.2008 року №106.
Дане майно належить позивачу на праві приватної власності та в цілому складається: вагова "А", загальною площею 38,6кв.м., конюшня "Б", загальною площею 307,2кв.м., млин "В", загальною площею 51,6кв.м., свинарник "Г", загальною площею 929,3кв.м., свинарник "Д", загальною площею 949,2кв.м., свинарник "Е", загальною площею 481,5кв.м., свинарник "Є", загальною площею 469,7кв.м., комора "І", загальною площею 270,3кв.м., кузня "К", загальною площею 89,1кв.м., навіс "Ж", водонапірна башта "З", №1 криниця, №2 огорожа.
З метою проведення державної реєстрації свого права власності на дане нерухоме майно позивач у встановленому порядку звернувся до комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", із відповідним договором-замовленням № ВСП-002122.
За результатами розгляду даного звернення відповідачем по справі було прийнято рішення реєстратора про відмову в реєстрації №96 від 27.10.2008 р. на підставі ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р., в зв'язку із тим, що заявлене право власності на нерухоме майно вже частково зареєстроване.
Згідно вказаного вище рішення станом на 22.10.2008 р. будівля свинарника літера "А", загальною прощею 481,5 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 та будівля кузні стельмашні з прибудовою літера "А", загальною площею 89,1 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2, проінвентаризовані 21.11.2007 р. та зареєстровані за ОСОБА_4 на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01.10.2008 р. по справі № 2-1607/08.
Як встановлено судом, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01.10.2008 р. по справі №2-1607/08 скасовано ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 19.01.2009 р.
За вказаних обставин, з метою реєстрації права власності на майновий комплекс, що розташований за адресою Вінницької область, Вінницького району, АДРЕСА_3, позивач вдруге звернувся із відповідним договором-замовленням №ФБР-000429 до КП „ВООБТІ". При цьому, до правовстановлюваних документів ОСОБА_1 долучив ухвалу Вінницького районного суду від 04 лютого 2009 року, з якої вбачається, що рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01.10.2008 р. по справі № 2-1607/08, на підставі якого за ОСОБА_4 зареєстровані будівля свинарника та будівля кузні стельмашні з прибудовою, - скасоване.
Проте, державним реєстратором КП „ВООБТІ" було прийнято рішення про відмову в реєстрації №136 від 29.07.2009 р. на підставі ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р., в зв'язку із тим, що заявлене право власності на нерухоме майно вже частково зареєстроване. Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення станом на 28.07.2009 р. будівля свинарника літера „А" загальною прощею 481,5 кв.м., розташована по вулиці Шевченка № 131 (1б) в с. Переорки Вінницького району Вінницької області та будівля кузні стельмашні з прибудовою літера „А" загальною прощею 89,1 кв.м., розташована по АДРЕСА_2, проінвентаризовані 21.11.2007 р., зареєстровані за гр. ОСОБА_4 на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01.10.2008 р. по справі № 2-1607/08.
Оцінюючи правомірність рішення про відмову в реєстрації №136 від 29.07.2009 р., суд прийшов до висновку, що воно є протиправним та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст.1 Закону №1952-IV).
Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону №1952-IV, обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Згідно ст. 19 Закону №1952-IV підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: державний акт про право власності на земельну ділянку; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва; акти прийому нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Статтею 19 вказаного Закону визначені чіткі підстави для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Частиною 3 ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” передбачено, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.
Суд не встановлює право власності на вказані об’єкти, оскільки це не відноситься до компетенції адміністративного суду, а дає оцінку правомірності державної реєстрації прав на нерухоме майно та підстави для скасування такої державної реєстрації.
Як встановлено в судовому засіданні, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, підставою для набуття за ОСОБА_4 право власності на будівлю свинарника та будівлю кузні стельмашні з прибудовою та його подальша реєстрація відбулась на підставі рішення Вінницького районного суду м.Вінниці, яке було скасоване ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 19.01.2009 року.
В силу ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно частини 2 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.
Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно.
Для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.
Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно до обов’язків реєстратора віднесено установлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач для реєстрації права власності на майновий комплекс подав до КП „ВООБТІ" свідоцтво НОМЕР_1 про право власності на майновий комплекс СТФ Вінницької області, Вінницького району, АДРЕСА_3, що видане Мізякісько-Хутірською сільською радою, згідно рішення виконавчого комітету Мізякісько-Хутірської сільської ради від 14.08.2008 року №106. Крім того, позивач надав державному реєстратору рішення суду, що набрало законної сили, яким скасовано визнане право власності на будівлю свинарника та будівлю кузні стельмашні з прибудовою за ОСОБА_4.
Пунктом 3.5 Тимчасового положення реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам.
Таким чином, всупереч зазначеним положенням Закону, реєстратор, не мав жодних правових підстав для відмови в реєстрації права власності на нерухоме майно позивача.
Державна реєстрація прав проводиться у чітко встановленому порядку, а саме: облік заяви про державну реєстрацію речових прав; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; встановлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав; державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав; присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна; видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право (ст. 17 Закону №1952).
Всупереч вищенаведеному, державним реєстратором КП „ВООБТІ" було прийнято рішення про відмову в реєстрації №136 від 29.07.2009 р. на підставі ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р., в зв'язку із тим, що заявлене право власності на нерухоме майно вже частково зареєстроване.
Згідно із ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, в судовому засіданні представником відповідача не доведено та не представлено належних і беззаперечних доказів обґрунтованості свого рішення, суд вважає, що рішення про відмову в реєстрації №136 від 29.07.2009 р. є протиправним та порушує права позивача, а тому визнає обґрунтованими позовні вимоги в цій частині позовних вимог.
Судом при оцінці доказів береться до уваги лист Мізякісько-Хутірської сільської ради від 17.08.2009 року, що був наданий на запит адвоката, з якого вбачається, що виконкомом Мізякісько-Хутірської сільської ради, як уповноваженим органом, рішення про присвоєння подвійного номеру НОМЕР_2 та АДРЕСА_2 не приймалось, запис в погосподарській книзі обліку нерухомого майна №15 с. Переорки по вул. Шевченка закінчується №130, що суперечить номеру, який був зазначений у рішенні реєстратора про відмову в реєстрації №136 від 29.07.2009 р. Разом з тим, третя особа сільський голова Мізяківсько-Хутірської сільської ради ОСОБА_5 суду зазначив, що свідоцтво на право власності на майновий комплекс СТФ Вінницької області, Вінницького району, АДРЕСА_3, Мізяківсько-Хутірською сільською радою видавалось лише позивачу. Іншим особам свідоцтво, що підтверджувало б право власності на цей комплекс, сільська рада не видавала.
Враховуючи принципи адміністративної юстиції, визначені частиною 3 статті 2 КАС України прийняття рішення, вчинення дій повинне відбуватися з дотриманням принципу рівності перед законом. Суб’єкт владних повноважень повинен забезпечувати дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії) - цей критерій випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу у публічно-правових відносинах, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб’єкта владних повноважень.
Так зокрема, принцип прийняття рішення в межах повноважень означає, що рішення (дія) суб’єкта владних повноважень повинно прийматися відповідно до встановлених законодавством повноважень. Для реалізації цього принципу суб’єкт владних повноважень, в даному випадку КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", має владні повноваження щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно у спосіб, що передбачений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обмежень".
Згідно ч.2 ст.162 Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
На підставі вищенаведеного, суд вбачає обов’язок комунального підприємства “Вінницьке обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації” провести реєстрацію за гр. ОСОБА_1 право власності на майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва НОМЕР_1 про право власності на майновий комплекс від 10.10.2008р., що є правовстановлюваним документом та на час розгляду адміністративної справи є чинним.
У задоволенні вимог позивача в частині звернення до негайного виконання судового рішення в даній адміністративній справі, слід відмовити, виходячи з наступного.
Як вбачається з положень ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про:
1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць;
2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;
3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;
4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;
5) уточнення списку виборців;
6) обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання;
7) усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання.
Згідно частини 2 названої статті суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову:
1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті;
2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Наведена стаття визначає категорії адміністративних справ, постанови у яких виконуються, або можуть виконуватись негайно. Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Постанова суду в адміністративній справі про проведення державної реєстрації права власності не входить до наведеного переліку, а тому, не може бути звернена до негайного виконання.
Враховуючи вищенаведене в задоволенні вимог позивача в частині звернення до негайного виконання постанови суду слід відмовити.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований не повністю і підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" про відмову в реєстрації №136 від 29.07.2009 р. за гр. ОСОБА_1 право власності на майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва НОМЕР_1 про право власності на майновий комплекс від 10.10.2008р.
Зобов'язати комунальне підприємство "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" провести реєстрацію за гр. ОСОБА_1 право власності на майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва НОМЕР_1 про право власності на майновий комплекс від 10.10.2008р.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судового збору.
Копію даної постанови направити третій особі ОСОБА_4.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 19.11.09
Постанова набрала законної сили 30.11.09 р.
Суддя./підпис/. Дмитришена Руслана Миколаївна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: