а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2009 р. Справа № 2-а-4037/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,
при секретарі судового засідання Сегеді Аліні Андріївні,
за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача Федотова Анатолія Мартіяновича,
представника відповідача й третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації в особі начальника Федотова Анатолія Мартіяновича, третя особа –ОСОБА_7, про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,
встановив:
17 вересня 2009 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до Комунального підприємства Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації(КП Могилів-Подільське МБТІ) в особі начальника А.М.Федотова про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.
Зазначала, що 23 лютого 1998 року вона зареєструвала в КП Могилів-Подільське МБТІдоговір купівлі-продажу від 16 грудня 1997 року на 2/3 домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, м. Могилів-Подільський, Вінницька область.
04 грудня 2008 року її представник за довіреністю звернулася до відповідача з проханням надати електронний витяг з Реєстру прав власності на вказаний будинок для його відчуження. Однак, отримала відповідь за підписом начальника КП Могилів-Подільського МБТІА.М.Федотова про відмову у надані витягу у зв’язку з тим, що інвентарна справа на домоволодіння знаходиться в суді.
Посилаючись на те, що дії начальника КП Могилів-Подільського МБТІА.М.Федотова порушують чинне законодавство, її право на інформацію та вільне користування власністю - просила визнати їх протиправними та зобов’язати начальника видати електронний витяг з Реєстру прав власності.
Ухвалою суду від 21 вересня 2009 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.
В судовому засіданні представники позивача –ОСОБА_2, ОСОБА_1 (довіреність на а.с. 6, 20) позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
18 листопада 2009 року через канцелярію Вінницького окружного адміністративного суду представником ОСОБА_2 подано заяву про зміну позовних вимог, а саме, про визнання дій начальника КП Могилів-Подільського МБТІА.М.Федотова щодо ведення інвентарної справи на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, проведення технічної інвентаризації об’єкту нерухомого майна, видачу довідок-характеристик на об’єкт нерухомого майна з недостовірною інформацією про склад нерухомого майна, внесення до реєстру прав власності сторонньої особи - протиправними та зобов’язання начальника КП Могилів-Подільського МБТІА.М.Федотова привести у відповідність інвентарну справу і вилучити документи, які приєднані до матеріалів справи з порушенням положень і інструкцій, скласти опис матеріалів справи в хронології вчинення дій від імені власників на домоволодіння у відповідності до вимог інструкції (а.с. 34-36).
Зважаючи на те, що в силу частини першої статті 51 КАС України, крім прав та обов’язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, заяву представника позивача про збільшення позовних вимог прийнято судом.
З урахуванням заявленого представником позивача клопотання та прийняття його судом, зокрема, щодо вимог про визнання протиправними дій начальника КП Могилів-Подільке МБТІпро внесення до реєстру прав власності сторонньої особи, представником ОСОБА_7 в судовому засіданні 25 листопада 2009 року усно заявлено про залучення його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
Представник позивача про задоволення такого клопотання заперечила, посилаючись на те, що у даному випадку розглядаються дії відповідача, а не право власності. Заслухавши наданні пояснення та заперечення на подане клопотання, суд протокольно ухвалив його задовольнити, оскільки у випадку визнання дій неправомірними, порушуватимуться права і ОСОБА_7
Представник відповідача –Федотов А.М. (наказ про прийняття на роботу на а.с. 37) первинні та збільшені позовні вимоги не визнав. Додатково пояснив, що дійсно, КП Могилів-Подільське МБТІпідключене до електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно, однак, як передбачено пунктом 1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, відомості до електронного реєстру заносяться за зверненням особи.
Також, без інвентарної справи бюро технічної інвентаризації не може й видавати витяг з електронного реєстру, оскільки обов’язковим є вихід на місце знаходження нерухомого майна і проведення інвентарних робіт. Якщо особа звертається протягом року, то інвентарна справа не потрібна і вихід на місце не проводиться, а в разі звернення особи через рік і більше наявність інвентарної справи та проведення інвентарних робіт є обов’язковими.
Представник відповідача та третьої особи – ОСОБА_4 (доручення на а.с. 48, довіреність на а.с. 49) крім того, зазначив, що в Могилів-Подільському міськрайонному суді Вінницької області розглядаються цивільні справи щодо визнання, розподілу часток права власності між ОСОБА_5 й ОСОБА_7 на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1.
Суд заслухав пояснення представників позивача, заперечення представника відповідача та третьої особи, повно, всебічно, об’єктивно дослідив надані у справу докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності й надав їм юридичну оцінку.
Зокрема, суд встановив, що 04 грудня 2008 року представник ОСОБА_5 за довіреністю –ОСОБА_2 звернулася до КП Могилів-Подільського МБТІз проханням надати електронний витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно для його відчуження (а.с. 7).
У відповідь отримала лист за підписом начальника КП Могилів-Подільського МБТІА.М.Федотова в якому зазначено, що на заяву, зареєстровану в комунальному підприємстві 04 серпня 2008 року за №102 надати витяг з Реєстру прав власності на будинок АДРЕСА_1 в м. Могилів-Подільському невзмозі, у зв’язку із тим, що інвентарна справа знаходиться в суді.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що предметом спору у даній справі є правомірність/неправомірність дій відповідача щодо відмови у наданні витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом пункту 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та, відповідно, надання інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України), Законом України від 01 липня 2004 року №1952 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень(Закон №1952), а також, Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року №7/5 (Тимчасове положення).
Так, ЦК України встановлено, що державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 182).
В силу пункту 4 статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі.
Місцевими органами державної реєстрації, у відповідності з статті 7 цього Закону, є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом.
У відповідності з пунктом 5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Бюро технічної інвентаризації приймають заяви про внесення записів до реєстру прав, внесення змін до записів, скасування записів у реєстрі прав, приймають запити, надають витяги з реєстру прав та виконують інші функції.
Таким чином, відповідач у розумінні пункту 7 статті 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, який виконує управлінські функції. Тому, враховуючи суб’єктний склад та характер правовідносин, спір підвідомчий адміністративному суду.
Визначаючись щодо дій відповідача по відмові у наданні витягу, суд, відповідно до частини третьої статті 2 КАС України перевіряє, чи вчинені вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи наведені принципи, слід зазначити, що статтею 28 Закону №1952 встановлено, що відомості про зміст документів, що підтверджують (посвідчують) правочини щодо нерухомого майна, узагальнені відомості про речові права окремої особи на нерухоме майно, а також витяги з Державного реєстру прав, що містять відомості про встановлення, зміну чи припинення речових прав на нерухоме майно, надаються органами державної реєстрації лише:
- власнику (власникам) нерухомого майна, його спадкоємцям (правонаступникам - для юридичних осіб) або особам, на користь яких вчинено обмеження, чи іншим суб'єктам речового права;
- органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законами;
- бюро кредитних історій на їх запит щодо інформації Державного реєстру прав, передбаченої частиною першою цієї статті, в електронному вигляді (у форматі бази даних), у разі наявності письмової згоди юридичних, фізичних осіб - власників нерухомого майна.
Тимчасовим положенням, зокрема, передбачено, що право на отримання інформації з Реєстру прав щодо зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомого майна мають:
- у формі витягу - власник (власники), його спадкоємці та правонаступники юридичних осіб, уповноважені особи;
- у формі інформаційної довідки - суд, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, державні виконавці, нотаріуси, органи Служби безпеки України та інші органи державної влади (посадові особи), якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених чинним законодавством України (пункти 5.1.1 та 5.1.2 Тимчасового положення).
При цьому Тимчасовим положенням обумовлені деякі умови, за яких видається витяг та інформаційна довідка.
Витяг з Реєстру прав видається на підставі відомостей, які містяться в Реєстрі прав, після отримання відповідної заяви встановленої форми, а інформаційна довідка - після офіційного запиту від вказаних органів.
Під час подання заяви про отримання витягу з Реєстру прав фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а в разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - документ, що підтверджує повноваження діяти від імені цих осіб, при цьому особа, яка представляє особу - нерезидента України, пред'являє документи, які у разі необхідності легалізуються в установленому порядку.
Відповідно до частини першої статті 316 та частини першої статті 317 ЦК України, власник - це особа, яка володіє, користується, розпоряджається своїм майном відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Слід відмітити, що суб'єктами права власності за Кодексом є фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (ст. 2 та ч.1 ст. 318 ЦК України).
Право на отримання інформації власниками про себе гарантує Закон України Про інформацію.
Так, відповідно до статті 23 Закону України Про інформаціюкожна особа має право на ознайомлення з інформацією, зібраною про неї.
Громадяни мають право доступу до інформації про них, заперечувати її правильність, повноту, доречність тощо.
Державні органи та організації, органи місцевого самоврядування, інформаційні системи яких вміщують інформацію про громадян, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом, а також вживати заходів щодо запобігання несанкціонованому доступу до неї.
Ураховуючи викладене, власник нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Реєстрі прав, має право на отримання з зазначеного Реєстру інформації про зареєстроване за ним право власності.
При цьому слід зазначати, що згідно зі статтею 237 ЦК України правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє є представництвом. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Кодекс передбачає можливість однієї особи вчиняти дії від імені іншої особи, яку вона представляє, в тому числі, і отримувати витяг з Реєстру прав про зареєстроване за останньою право власності на об'єкт нерухомого майна.
Незалежно від вищевказаних підстав виникнення відносин представництва, представник власника об'єкта нерухомого майна, має подавати документ, який підтверджує ці відносини між нею та власником.
Виходячи з положень частин першої та другої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі або акті органу юридичної особи може здійснюватися за довіреністю.
Відповідно до частини третьої вказаної статті довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
При цьому форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчиняться правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті (ст. 245 ЦК України).
Слід також відмітити, що строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії (ч. 1 ст. 247 ЦК України).
Таким чином, при зверненні такого представника власника об'єкта нерухомого майна за отриманням витягу з Реєстру прав обов'язково має подаватися довіреність. При цьому, довіреність має відповідати вимогам статей 245 - 247 ЦК України.
Як встановлено в судовому засіданні, із заявою про надання витягу з Реєстру звернулася представник позивача. При цьому, до заяви, на відповідність чинному законодавству, нею додано копії довіреності від 24 березня 2008 року №394, паспорта ОСОБА_2 та ідентифікаційного коду.
Згідно із позовною заявою та поясненнями представника позивача, наданими в судовому засіданні, дане звернення обумовлене реєстрацією ОСОБА_5 23 лютого 1998 року в КП Могилів-Подільське МБТІдоговору купівлі-продажу 2/3 домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, м. Могилів-Подільський, Вінницької області від 16 грудня 1997 року (а.с. 9, 40). У відповідності до вимог закону на договорі купівлі-продажу зроблена відмітка у вигляді штампу від 23 лютого 1998 року КП Могилів-Подільське МБТІ, що підтверджує державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно. До матеріалів справи також долучено і план поверхів будівлі (а.с. 38), схематичний план присадибної ділянки №3 (а.с. 39)
Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, як і передбачено наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, наказом Міністерства юстиції України від 20 вересня 2002 року №84/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2002 року за №773/7061 Про надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно та оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно на спеціальних бланках, КП Могилів-Подільське МБТІпідключене до електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно 02 жовтня 2002 року.
Відповідно до Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року №67/7388, Реєстр прав власності на нерухоме майно - це єдина комп’ютерна база даних, яка забезпечує зберігання інформації про права власності на нерухоме майно, її видання та захист від несанкціонованого доступу.
В свою чергу згідно із пунктом 7 Тимчасового положення, до створення електронної версії Реєстру прав власності на нерухоме майно реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється на паперових носіях.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20 вересня 2002 року Про надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно та оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно на спеціальних бланках, бюро технічної інвентаризації, підключені до електронного Реєстру прав власності видають витяги з Реєстру прав на спеціальних бланках за заявою власника чи уповноваженої на таку дію від його імені особи.
Згідно із пунктом 1.4 Тимчасового положення державна реєстрація –це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштом особи, яка звернулась до бюро технічної інвентаризації.
Пунктом 5.1.2 Тимчасового положення встановлено, що у разі відсутності необхідних даних у реєстрі прав власності на нерухоме майно використовуються дані паперових записів, а пунктом 5.6 - що видачі витягу передує проведення інвентаризаційних робіт.
З аналізу наведеного законодавства вбачається, що до запровадження електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстрація здійснювалась на паперових носіях, якими, зокрема, є інвентарна справа. Після запровадження Реєстру, з метою уникнення масового внесення даних інвентарних справ, пунктом 1.4 Типового положення законодавцем передбачено, що внесення даних здійснюється лише на підставі заяви особи і за її кошти.
З метою реалізації цього положення також прийнято і наказ Міністерства юстиції України від 20 вересня 2002 року №83/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 вересня 202 року за №775/7063 Про затвердження тарифів за надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Представником позивача в судовому засіданні стверджувалось, що для надання ОСОБА_5 витягу з електронного Реєстру не було перешкод, оскільки власник 39/100 домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_7 уже звертався за отриманням довідок для надання їх нотаріусу, архітектору, а отже, дані інвентарної справи на це домоволодіння КП Могилів-Подільке БТІповинно було бути внесене до електронного Реєстру.
Такі доводи спростовані представником відповідача та оглянутою в судовому засідання інвентарною справою, у якій відсутні відомості про внесення до Реєстру. Зокрема, відповідно до листа відповідача від 02 серпня 1999 року (а.с. 65), ОСОБА_7 відмовлено у наданні довідки-характеристики, відповідно до заяви ОСОБА_7 від 23 вересня 2002 року він просив виготовити креслення земельної ділянки (а.с. 67), а відповідно до замовлення ОСОБА_7 від 09 грудня 2005 року, він отримав довідку архітектору міста (про технічний стан приналежності) (а.с. 62).
Отже, судом встановлено, що в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості щодо майна, зареєстрованого за ОСОБА_5, на момент звернення із заявою про надання електронного витягу відсутні.
За таких обставин, при отриманні заяви позивача Комунальному підприємству необхідно занести відомості із інвентарної справи в електронний вигляд та провести інвентарні роботи.
Зокрема, пункт 5.3 Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно чітко передбачено, що перед видачею витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно об’єкт нерухомого майна та права на нього повинні бути зареєстровані в Реєстрі прав.
Відповідно до пункту 1.4 цього Порядку реєстраційний запис у Реєстрі прав –це сукупність даних про один об’єкт нерухомого майна або про одне право власності, які вносяться до Реєстру прав. Такі дані містяться в інвентарній справі.
Враховуючи те, що інвентарна справа на момент звернення позивача знаходилась в Могилів-Подільському міськрайонному суді Вінницької області (а.с. 27, 28), а також враховуючи те, що протягом року інвентарні роботи по даному домоволодінню не проводились, що передбачено обов’язковим при видачі витягу з Реєстру прав власності, суд вважає, що відповідачем правомірно відмовлено у наданні витягу, тобто відмова начальника КП Могилів-Подільського МБТІА.М.Федотова відповідає вимогам нормативних актів, які регулюють відносини пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та відповідно надання інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Що ж стосується інших посилань представників позивача, а саме, про те, що начальником КП Могилів-Подільського МБТІвнесені зміни до інвентарної справи за заявою не уповноваженої особи –ОСОБА_7 з подальшою видачею довідок-характеристик з недостовірною інформацією, тобто вчинення ним дій шляхом виправлень та описок, якими зменшено частку власності ОСОБА_5 в домоволодінні, то варто зазначити таке.
Із досліджених в судовому засіданні ухвали Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 липня 2009 року (а.с. 50-53), листа цього суду від 29 січня 2009 року №1069 (а.с. 54-56), листа КП Могилів-Подільського МБТІвід 17 серпня 1999 року №102 (а.с. 64), листа відповідача від 15 жовтня 2007 року №1067 (а.с. 66) та інших оглянутих матеріалів інвентарної справи та усних пояснень представника відповідача, вбачається, що по-перше, отримати довідку-характеристику на відчуження належної ОСОБА_7 частки будинку він не може до виправлення документів ОСОБА_5, а по-друге, виправлення начальником Федотовим А.М. вносились на підставі внесених Могилів-Подільською державною нотаріальною конторою змін в договір купівлі-продажу від 16 грудня 1997 року №1-2101.
Такі дії відповідають чинному законодавству, оскільки за змістом статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
В силу частини першої статті 3 Закону №1952 визначено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов’язковій державній реєстрації в порядку, встановленому Законом.
Частина перша статті 4 цього Закону передбачає обов’язкову державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав проводиться у чітко встановленому порядку, а саме: облік заяви про державну реєстрацію речових прав; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; встановлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав; державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав; присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна; видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право (ст. 17 Закону №1952).
У частині четвертій статті 18 Закону №1952 зазначено, що для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкту нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про становлення, зміну чи припинення речового права.
Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 19 Закону №1952, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчує виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна.
Тобто, виправлення внесені начальником КП Могилів-Подільське МБТІна підставі правовстановлюючого документу, зокрема, договору купівлі-продажу частки домоволодіння та за зверненням ОСОБА_7 Будь-яких доказів на підтвердження прийняття документів від не уповноваженої особи позивачем не надано.
Наступне, представники позивача посилають на те, що в матеріалах справи містяться документи від 09 листопада 2009 року про проведення технічної інвентаризації об’єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 за відсутності замовника та причин проведення.
В оглянутій в судовому засіданні інвентарній справі, відсутні вказані представниками ОСОБА_5 посилання, при цьому кількість сторінок відповідає опису документів у справі (а.с. 63, 68, 68 на звороті). Будь-яких інших доказів (звернення до правоохоронних органів по таким обставинам, письмове підтвердження, покази свідків, тощо) ними не надано.
Окрім того, представник позивача ОСОБА_2. в додаткових поясненнях зазначила, що інвентаризаційна справа №1567 на зазначене вище домоволодіння сформована всупереч вимогам Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року №127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року №582/5773, а саме, з порушенням хронометражу проведення технічної інвентаризації об’єкту у зв’язку зі змінами про які заявляли власники домоволодіння під час звернення до МБТІ, також відсутній опис матеріалів інвентарної справи, що унеможливлює встановити на якій стадії її формування проходила зміна власників і як вона відбувалась, відсутні докази щодо оформлення спадкової справи після смерті ОСОБА_10, зокрема, про отримання довідки-характеристики для оформлення спадкового майна, не в тому порядку підшиваються документи відносно вчинення дій, що викликає необхідність привести інвентарну справу у відповідність до законодавства (а.с. 57-60).
Суд дані пояснення не приймає як доказ, оскільки в судовому засіданні з’ясовано, що з будь-якими скаргами або зверненнями до органу, який здійснює контроль і нагляд за комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації щодо порушення ведення інвентарної справи у відповідності до норм чинного законодавства, представники позивача не звертались, тобто, на наведенні зауваження до ведення інвентарної справи, вказують лише покази представників позивача не підтверджені жодними доказами.
Тобто, представниками позивача у даному випадку необґрунтовано виконання відповідачем дій/бездіяльності у сфері публічно-правових відносин та безпосередньо їх протиправність, що передбачено частиною першою статті 2 КАС України, оскільки сам порядок ведення інвентарної справи контролюється вищестоящим органом до бюро технічної інвентаризації, а висновку про такі порушення, протиправність дій таким органом не встановлено і відповідно в судове засідання не надано.
В той же час, в судовому засіданні представником відповідача зазначено, що інвентарна справа є накопичувальним матеріалом, тобто документи у ній підшиваються по мірі надходження документів, а не по датах видання цих документів.
Крім того, в Могилів-Подільському міськрайонному суді Вінницької області розглядаються цивільні справи щодо визнання, розподілу часток права власності між ОСОБА_5 й ОСОБА_7 на домоволодіння за адресою 2-й пров., 3, м. Могилів-Подільський.
За таких обставин, судом не встановлено протиправних дій КП Могилів-Подільське МБТІв особі його начальника А.М.Федотова щодо реєстрації, внесення даних чи видача довідок, інших документів неповноважній особі, оскільки такі докази (неповно важності особи) ОСОБА_5 не надані. Тобто, відповідач діяв в межах закону та на підставі тих документів, які йому надавалися.
Встановивши відсутність в діях відповідача порушення чинного законодавча суд вважає і безпідставними вимоги представників позивача про зобов’язання до вчинення дій. В судовому засіданні 10 листопада 2009 року начальник КП Могилів-Подільського МБТІА.М.Федотов додатково пояснив, що на той час інвентарна справа знаходилася на підприємстві, а відтак, ОСОБА_5 чи її повноважний представник могли отримати витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Узагальнюючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені вимоги є необґрунтованими, оскільки КП Могилів-Подільського МБТІв особі начальника А.М.Федотова діяли законно, на підставі принципів частини третьої статті 2 КАС України, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Представниками відповідача надано абсолютно обґрунтовані заперечення на позов та на підтвердження - письмові докази, в той час, як представниками позивача не доведено порушення відповідачем вимог чинного законодавства.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
постановив:
в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено 27.11.2009.
Суддя /підпис/ Чудак Олеся Миколаївна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: