а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2009 р. Справа № 2-а-2189/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Курко Олега Петровича ,
при секретарі судового засідання: Зелінській Ірині Василівні
за участю представників сторін:
позивача : Бахмат А.Ю.
відповідача : Томчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрхімресурс-Калинівка"
до : Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції
про : визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 16.04.09 № 132301/0 та № 122301/0
ВСТАНОВИВ :
Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрхімресурс-Калинівка" подано позов до Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 16.04.2009р. № 132301/0 та № 122301/0.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неповне з’ясування податковою інспекцією всіх фактичних обставин справи, у зв’язку з чим останньою було зроблено невірний висновок про нікчемність договору про надання послуг № 01-04/2008 від 01.04.2008р., укладеного між ТОВ ТД "Укрхімресурс-Калинівка" та ТОВ "Техно Квест" і прийняття у зв’язку з чим оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених письмово та доданих до матеріалів справи, зазначивши, що приймаючи оспорюванні позивачем податкові повідомлення-рішення Козятинська ОДПІ виходила із того, що зміст угод з ТОВ "Техно Квест" не був спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто здійснення господарських операцій. У зв’язку з цим ТОВ "ТД "Укрхімресурс-Калинівка" правомірно визначено 855925 грн. податкових зобов’язань по податку на прибуток та 728507грн. - по податку на додану вартість. А тому в задоволенні позову представник відповідача просив відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що вимоги позивача не є обґрунтованими з огляду на наступне.
Козятинською об’єднаною державною податковою інспекцією в період часу з 26.03.2009р. по 01.04.2009р. проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Торговий дім "Укрхімресурс-Калинівка" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 27.02.2008р. по 30.06.2008р. та по податку на додану вартість за період з 21.03.2008р. по 31.07.2008р., висновки якої відображено в акті № 55/35-30/35746502 від 06.04.2009р.
Зокрема, проведеною перевіркою, з врахуванням висновків на заперечення до акту перевірки № 1/35-30-05 від 10.04.2009р. Козятинською ОДПІ встановлено порушення ТОВ "Торговий дім "Укрхімресурс-Калинівка":
- п.п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за І півріччя 2008 року на суму 611375 грн., у т.ч. за ІІ квартал 2008 року на 611375 грн.;
- п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.8 п. 7.2; п.п. 7.4.5, п. 7.4; п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 485671 грн., а також занижено податок на додану вартість ( завищено залишок від’ємного значення по податку на додану вартість, що включається до податкового кредиту наступного податкового періоду ( рядок 26 Декларації) на суму 3428 грн.;
- ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, 228, 626, 629, 662, 655, 656, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог зазначених статтей, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
На цій підставі відповідачем 16.04.2009р. прийняті податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкові зобов’язання:
- № 132301/0 по податку на додану вартість в сумі 855925 грн., в тому числі за основним платежем - 611375 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 244550 грн.;
- № 122301/0 по податку на прибуток в сумі 728507 грн., в тому числі 485671 грн. за основним платежем та 242836 грн. за штрафними (фінансовим) санкціями.
Як вбачається з акту перевірки виявлені порушення податкового та цивільного законодавства, на думку податкової інспекції, виникли у зв’язку з встановленням нікчемності договору про надання послуг № 01-04/2008р. укладеного між ТОВ "ТД "Укрхімресурс-Калинівка" та ТОВ "Техно Квест", оскільки він не був спрямований на настання правових наслідків. А тому відповідач рахує, що всі первинні документи, що отримані від ТОВ "Техно Квест" складені з порушенням закону, видані податкові накладні не мають юридичної сили і доказовості, тобто витрати на придбання послуг отриманих від ТОВ "Техно Квест" не можуть бути віднесені ТОВ "ТД Укрхімресурс-Калинівка" до складу валових витрат та податкового кредиту за період, що перевірявся.
Матеріалами справи підтверджується, що 01.04.2008р. між ТОВ "ТД "Укрхімресурс-Калинівка" м. Калинівка Вінницької області (Замовник) та ТОВ "Техно Квест" м. Дніпропетровськ (Виконавець) укладено договір № 01-04/2000 про надання послуг із здійснення необхідних робіт з миття тари (бочок).
Місцем надання послуг згідно пункту 3.2 цього Договору визначається адресою: м. Калиніка, Вінницька область. А вартість проведених робіт складає 2880 грн. з урахуванням ПДВ за кожну метричну тону продукції, щодо якої надавались послуги (пункт 4.1 Договору).
На підтвердження виконання умов зазначеного Договору позивачем надано акти здачі приймання послуг, підписані зі сторони ТОВ "ТД "Укрхімресурс-Калинівка" Паламарчуком О.В. та зі сторони ТОВ "Техно Квест" ОСОБА_4., а також виписані ТОВ "Техно Квест" податкові накладні, зокрема: акт № 1 від 30.04.2008р. про надані послуги на суму 1026624,96 грн., у т. ч. ПДВ 171104,16 грн., яка підтверджується податковою накладною від 30.04.08 № 430002; акт № 2 від 30.05.2008р. про надані послуги на суму 826891,20 грн., в т.ч. ПДВ - 137815,20 грн. (податкова накладна від 30.05.08 № 0530/06); акт № 3 від 10.06.2008р. про надані послуги на суму 372752,64 грн., в т.ч. ПДВ - 62125,44 грн. ( податкова накладна від 10.06.08 № 61001); акт № 4 від 20.06.2008р. про надані послуги на суму 372928,32 грн., в т.ч. ПДВ - 62154,72 грн. (податкова накладна від 20.06.08 № 62002); акт № 5 від 30.06.2008р. про надані послуги на суму 335401,92 грн., в т.ч ПДВ - 55900,32 грн. ( податкова накладна від 30.06.08 № 63003).
Тобто, за даний період ТОВ "ТД "Укрхімресурс-Калинівка" отримало від ТОВ "Техно Квест" послуги на загальну суму 2934599,04 грн., з яких ПДВ - 489099,84 грн.
Однак, в ході розгляду справи встановлена сумнівність укладеної угоди, у зв’язку з чим і безпідставне віднесення позивачем витрат на її виконання до складу валових витрат та податкового кредиту.
Зокрема, за умовами договору № 01-04/2008 від 01.04.2008р. Виконавець мав надати Замовнику три види послуг, а саме: забезпечення миття тари (бочок), здійснення відвантажувально-розвантажувальних робіт та маркування тари. При цьому, усі три послуги мають однакову вартість і не конкретизуються по кожному виду окремо. У договорі відсутні умови, конкретне місце та порядок виконання, використання трудових ресурсів та матеріальних активів.
Зі сторони позивача не надано жодних належних документів які б підтверджували виконання ТОВ "Техно Квест" обумовлених робіт: залучення робочої сили, технічних та інших допоміжних засобів, води та миючих засобів, крім тих, що надавались при перевірці.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
В актах здачі приймання послуг не вказана кількість, вартість та різновид наданих послуг , а констатується лише кількість вимитих бочок, без конкретизації загального об’єму робіт та їх виду, вартості. Крім того, відсутні підтверджуючі документи щодо факту прийняття позивачем товару на кожну партію, відносно якої ТОВ "Техно-Квест" надавались послуги.
Наведені обставини звісно є порушенням законодавства в сфері забезпечення відповідності бухгалтерського обліку, однак, формально не можуть бути достатньою та єдиною підставою для надання категоричних висновків про фіктивності укладеної угоди та відсутність настання правових наслідків, обумовлених цією господарською операцією.
Суд, в даному випадку, оцінює такі докази в сукупності з іншими встановленими в судовому засіданні обставинами, які підтверджують нікчемність укладеного правочину.
Зокрема, 25.05.2009р. слідчим відділом податкової міліції ДПА у Вінницькій області за фактом імітування фінансово-господарських взаємовідносин порушено кримінальну справу відносно службових осіб ТОВ ТД "Укрхімресурс-Калинівка" за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України.
В процесі її розслідування була призначена судово-технічна експертиза бухгалтерських та господарських документів за договором № 01-04/2008 від 01.04.2008р. про надання послуг, укладеного між ТОВ "ТД "Укрхімресурс-Калинівка" та ТОВ "Техно Квест".
Згідно висновку почеркознавчої експертизи № 1124 від 08.07.2009р., проведеної Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 - директора ТОВ "Техно Квест" у договорі № 01-04/2008 від 01.04.2008р., актах здачі приймання товару та податкових накладних виданих на виконання цього договору виконані не ОСОБА_4. а іншою особою. Підпис у графі "Замовник ТОВ "ТД "Укрхімресурс-Калинівка" ОСОБА_5." на договорі № 01-04/2008 від 01.04.2008р. виконаний не ОСОБА_5
В своїх поясненнях від 08.05.2009р. колишній директор ТОВ "ТД "Укрхімресурс-Калинівка" ОСОБА_5 засвідчив, що договору від 01.04.2008р. з ТОВ "Техно Квест" він не підписував, жодних робіт по миттю бочок від ОСОБА_4 не приймав, і такі роботи за час його керівництва підприємством не проводились.
За умовами вищезазначеного договору роботи по наданню послуг з миття тари (бочок) мали бути проведені в м. Калинівка. Якщо взяти до уваги акти здачі приймання-товару, кількість вимитої тари складала більше двох тисяч одиниць, що потребує значного обсягу рідини, миючих засобів та технічних умов для проведення такої операції, наявність відповідних дозвільних документів контролюючих органів на викид забруднюючих речовин чи стоків.
Згідно повідомлень Калинівської районної ради від 18.05.2009р. № 01-18-92, Калинівської міської ради від 18.05.2009р. № 02-21-332, державного управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області від 12.05.2009р. № 2836/07-01-14, Вінницького обласного комунального підприємства ВКГ "Вінницяводоканал" від 12.05.2009р. № 113, Калинівської районної санітарно-епідеміологічної станції від 12.05.2009р. № 02-03/550 дозволи ТОВ "Техно Квест" пов’язані з виконанням робіт по миттю бочок на території м. Калинівки та Калинівського району не надавались.
Наведене дає суду підстави стверджувати, що такі послуги зі сторони ТОВ "Техно-Квест" взагалі не надавались, а самі роботи не проводились. Слід відмітити, що позивачем не надано суду жодного належного доказу, який би підтвердив протилежне.
Таким чином суд, беручи до уваги значний обсяг задекларованих робіт, які фактично не виконувались, віддаленість контрагента від обумовленого місця їх виконання, відсутність доказів та розрахунків розумних економічних або інших причин (ділової мети) стосовно отримання позивачем цих послуг від ТОВ "Техно-Квест", відсутність юридичної сили як самої угоди так і наданих первинних документів, приходить до висновку що договір № 01-04/2008 від 01.04.2008р. про надання послуг, укладений між ТОВ "ТД "Укрхімресурс-Калинівка" та ТОВ "Техно Квест" не був спрямований на настання реальних правових наслідків.
Відповідно до частини другої ст. 215 Цивільного кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.
Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою ст. 215 Цивільного кодексу є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою –третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Як передбачено частиною першою статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 зазначеної статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
А згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону N 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Податковий кредит згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ) - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Оскільки юридичних наслідків договір № 01-04/2008 від 01.04.2008р. не створює в силу своєї нікчемності, тому виписані податкові накладні на його виконання не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача.
Такий висновок зроблено з врахуванням практики Верховного Суду України, яка свідчить, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли до валових витрат віднесено ті, які нібито мали місце внаслідок проведення операцій за удаваними (нікчемними) угодами ( Постанови судової палати в адміністративних справах Верховного Суду від 01.04.2008, № 08/91 та від 02.10.2007, № 07/109 у справах про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).
Встановлені судом обставини дають підстави стверджувати, що отримання послуг від ТОВ "Техно Квест" не було зумовлено їх реальним здійсненням та характером проведення господарської діяльності, оскільки має місце відсутність будь-яких доказів виконання цієї угоди та економічно-обгрунтованих причин отримання таких послуг за заявленою ціною. Намір одержати дохід лише в обраний позивачем спосіб - шляхом відшкодування ПДВ з бюджету - не можна розглядати як самостійну ділову мету.
Пунктом 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-III (зі змінами та доповненнями, за тестом –Бюджетний кодекс) визначено, що доходи бюджету –це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).
Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти (ст. 9 Бюджетного кодексу).
Згідно з частиною другою ст. 9 зазначеного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Підпунктом 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III зазначається, що у випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі ПДВ, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.
Таким чином, не сплачені підприємством податок на прибуток і ПДВ унаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, відповідно, є дохідною частиною держбюджету, власністю держави.
Отже, якщо підприємство перераховує кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України.
Тобто укладений між ТОВ "ТД "Укрхімресурс-Калинівка" та ТОВ "Техно Квест" договір № 01-04/2008 від 01.04.2008р. про надання послуг суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним та таким, що не створює юридичних наслідків.
Податковий орган мав всі підстави вважати такий правочин нікчемним.
Таким чином витрати на придбання послуг від ТОВ "Техно-Квест" не можуть бути віднесені ТОВ "ТД "Укрхімресурс-Калинівка" до складу валових витрат та податкового кредиту.
З огляду на це відповідачем правомірно прийняті податкові повідомлення - рішення від 16.04.2009р. № 132301/0 та № 122301/0 про визначення податкових зобов’язань по податку на прибуток в сумі 855925 грн. та податку на додану вартість в сумі 728507 грн.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено в пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні з боку відповідача надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать що оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 17.11.09
Суддя Курко Олег Петрович