а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2009 р. Справа № 2-а-4607/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
головуючого судді Драчук Тетяна Олександрівна ,
при секретарі судового засідання: Решетнік Зінаїді Володимирівні,
за участю представників сторін:
позивача : Ковальчук О.М.,
відповідача : Томчука А.В.,у відсутності третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовом : Державної податкової адміністрації у Вінницькій області
до : підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4
про : визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу від 19.10.2009 року
ВСТАНОВИВ :
28.10.2009 року Державною податковою адміністрацією (далі - ДПА) у Вінницькій області заявлено адміністративний позов до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, третя особа на стороні відповідача –ОСОБА_4 про визнання протиправними дій підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області та скасування постанови про накладення штрафу від 19.10.2009 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.10.2009 року відкрито провадження у справі.
Одночасно з поданням позовної заяви, позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій підрозділом примусового виконання рішень ДВС ГУЮ у Вінницькій області щодо стягнення з рахунку ДПА у Вінницькій області штрафу в розмірі 340 грн. відповідно до постанови від 19.10.2009 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.10.2009 року в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач, не врахувавши поважність причин невиконання рішення суду у справі № 2-а-834/2007, прийняв постанову про накладення штрафу в розмірі 340 грн. від 19.10.2009 року за невиконання без поважних причин рішення суду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, та зазначив, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є законною, оскільки державний виконавець при її винесенні діяв виключно в межах своїх повноважень, на підставі та відповідно до закону.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 в судове засідання не з"язвився будучи належним чином повідомлений про день, час, місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, в зв"язку з чим розгляд справи відбувся у його відсутності.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
26 серпня 2009 року на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2009 року у справі №2-а-834/2007, якою вирішено скасувати наказ № 222-о від 16.07.2007 року про звільнення із служби в податковій міліції в запас Збройних Сил ОСОБА_4 та поновити його на час звільнення посаді, а також стягнути з ДПА у Вінницькій області на користь ОСОБА_4 29022,3 грн. за час вимушеного прогулу, видано виконавчий лист, який третьою особою було направлено на виконання до органу державної виконавчої служби, що підтверджується заявою ОСОБА_4 від 26.08.2009 року.
31 серпня 2009 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Ковальчук О.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №14508473 з виконання зазначеного вище виконавчого листа від 26 серпня 2009 року та надано термін для добровільного виконання до 07.09.2009 року.
Постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана боржнику - ДПА у Вінницькій області 31.08.2009 року та одержана останнім 04.09.2009 року.
15.09.2009 року державним виконавцем на підставі заяви боржника через несвоєчасне одержання постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.27-28) винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій, якою провадження виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа у справі №2-а-834/2007 від 26.08.2009 року відкладено до 17.09.2009 року.
28.09.2009 року у зв'язку з невиконанням у визначений в постанові про відкладення провадження виконавчих дій строк, державним виконавцем надіслано боржнику вимогу, відповідно до якої, останнього зобов'язано до 05.10.2009 року виконати виконавчий лист у справі №2-а-834/2007.
У відповідь на зазначену вимогу, позивач направив відповідачу лист №20400/10/10 від 02.10.2009 року, в якому просив зупинити виконавче провадження з виконання виконавчого листа у справі №2-а-834/2007, зазначивши, що з 15.09.2009 року в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ДПА у Вінницькій області до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №14508473.
08.10.2009 року відповідач листом №8051/03-14/8 від 08.10.2009 року повідомив позивача про те, що відповідно до п. 5 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження", зупинення виконавчого провадження у зв'язку з оскарженням дій державного виконавця є правом, а не обов'язком відповідача.
19.10.2009 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 340 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк. Вказану постанову надіслано позивачу листом від 19.10.2009 року та зобов'язано останнього в термін до 23.10.2009 року виконати рішення суду у справі №2-а-834/2007 (а.с.6).
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.
Проаналізувавши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закону), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею другою вказаного Закону встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається та не заперечувалось сторонами, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2009 року у справі №2-а-834/2007 на момент здійснення державним виконавцем дій з виконання виконавчого листа у вказаній справі набрала законної сили.
Відповідно ж до ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно частини 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 6 вказаного закону визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Згідно ч. 2 ст. 24 вказаного Закону, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України “Про виконавче провадження”, після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
А частиною другою зазначеної статті визначено, що у разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Відповідно до ст.87 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Проте, судом з'ясовано та не заперечувалось представниками сторін, що позивач жодних дій спрямованих на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не вчинив і у визначені в постанові про відкриття виконавчого провадження та у постанові про відкладення виконавчих дій терміни (до 07.09.2009 року та до 17.09.2009 року відповідно) добровільно виконавчий лист у справі №2-а-834/2007 не виконав.
За невиконання в зазначені терміни без поважних причин рішення, 19.10.2009 року на позивача накладено штраф у розмірі 340 грн. та надано новий термін для виконання - до 23.10.2009 року.
Однак, у вказаний термін позивач судове рішення у справі №2-а-834/2007 не виконав, надіславши на адресу відповідача лист з клопотанням про зупинення провадження у справі, у відповідь на який відповідач відмовив в зупиненні виконавчого провадження.
Надаючи юридичну оцінку правомірності дій відповідача щодо відмови державного виконавця зупинити виконавче провадження на підставі тих обставин, на які посилався позивач (боржник) у своєму листі, суд виходив з наступного.
Вичерпний перелік обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження наведено у ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження”.
Проте, оскарження до суду дій державного виконавця та винесеної ним постанови про відкриття виконавчого провадження до зазначеного переліку не входять і не є тими обставинами, у випадку настання яких виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню.
Натомість, відповідно до положень п. 5 ст. 35 Закону України “Про виконавче провадження”, зупинення виконавчого провадження у зв'язку з прийняттям скарги на дії державного виконавця є правом державного виконавця, яке може бути використане ним на власний розсуд з метою повного, неупередженого, своєчасного вчинення виконавчих дій.
За вказаних обставин суд вважає необґрунтованим посилання позивача як на підставу зупинення виконавчого провадження на оскарження до Вінницького окружного адміністративного суду дій державного виконавця та постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа у справі №2-а-834/2007.
Представником відповідача в судовому засіданні надано копії ухвал Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2009 року та 09.10.2009 року, якими відмовлено позивачу у клопотанні про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконавчих проваджень з виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 року №22-а-12206/08 у спрві за позовом ОСОБА_5 до ДПА у Вінницькій області щодо поновлення на роботі та виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, що свідчить про відсутність поважних причин для зупинення виконавчих проваджень та необхідності негайного виконання рішення суду, яке вступило в законну силу.
Як з'ясовано судом та не заперечувалось сторонами, про наявність інших обставин, які могли б бути підставою для зупинення виконавчого провадження позивач державного виконавця не повідомляв.
Також не надано позивачем і доказів поважності причин невиконання судового рішення чи звільнення боржника від виконання присудженого за судовим рішенням.
З матеріалів справи вбачається, що після винесення державним виконавцем 19.10.2009 року постанови про накладення на ДПА у Вінницькій області штрафу та встановлення нового терміну для добровільного виконання рішення суду, боржник у визначений в постанові термін виконавчий лист у справі №2-а-834/2007 не виконав.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії відповідачем дотримані, а постанова від 19.10.2009 року про накладення на позивача штрафу винесена на підставах та у відповідності до вимог Закону.
Відповідно до ст.ст.71, 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно п.5 ст.94 КАС України у разі відмови в задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишенні адміністративного позову без розляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до п.15 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" позивач - ДПА у Вінницькій області звільнений від сплати державного мита, а відповідач не надав доказів понесених ним судових витрат, в зв"язку з чим при винесенні постанови суд не здійснює їх розподілу.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні позову Державної податкової адміністрації у Вінницькій області до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу від 19.10.2009 року відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 23.11.2009 року.
Суддя Драчук Тетяна Олександрівна