НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ      

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

      09 грудня 2009 року    справа № 2-1497/09     м. Нововолинськ  

    Нововолинський міський суд Волинської області в складі:  

    головуючого                                          судді Свередюка А.В.,  

    при секретарі                                                    Гнатюк К.В.,  

    за участю позивача                                           ОСОБА_1,  

    представника позивача                                     ОСОБА_2,  

    представника відповідача                                 ОСОБА_3,  

    розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Волиньвугілля" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, — суд,  

  встановив:  

  15 жовтня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП "Волиньвугілля" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві в розмірі 60 тис. грн.  

  Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 06 лютого 2001  року працював на шахті №9 "Нововолинська". Працюючи машиністом гірничих виїмкових машин шостого розряду на ВП шахта №9 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля" 29 листопада 2007 року отримав виробничу травму. Відповідачем за фактом отримання ним травми було складено акт №40 від 01 грудня 2007 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом та акт №40 від 01 грудня 2007 року спеціального розслідування нещасного випадку (аварії), що стався. Згідно зазначених актів його вина у зазначеному нещасному випадку відсутня. Після тривалого лікування з діагнозом: закритий компресійний перелом тіла І ступеня, черепно-мозкова травма та струс головного мозку, та огляду на МСЕК, згідно виписки із акта освідчення та довідки до акта огляду МСЕК йому встановлено 50 відсотків втрати професійної працездатності і надано третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва. Вважає, що відповідачем йому спричинено моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням його здоров'я пов'язаного з виробництвом і саме він, як заподіювач шкоди повинен нести цивільну відповідальність, оскільки працівники які отримали травми або профзахворювання при виконанні трудових обов'язків, то заподіяна їм шкода випливає з трудових відносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці. Завдана йому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав внаслідок хвороби та переносить і по сьогоднішній день. Він є інвалідом третьої групи від трудового каліцтва і йому протипоказана важка фізична праця в несприятливих метеорологічних та підземних умовах, у зв'язку з чим він втратив можливість повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до змін його життєвих зв'язків. Втрата здоров'я призвела незручностей в побуті і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Після нещасного випадку він став обмеженим у фізичних та духовних можливостях при влаштуванні свого побуту, майже повністю обмежений у заняттях фізичною працею в домашньому господарстві. Також через втрату працездатності погіршилось його матеріальне становище та можливість його покращити за рахунок своєї праці. Вважає що завдана йому моральна шкода полягає також у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав безпосередньо від травмування, та переносить і по теперішній час. Отримана ним виробнича травма періодично турбує його, у зв'язку з чим він вимушений і на даний час звертатися за медичною допомогою та проходити лікування, постійно приймати ліки. Беручи до уваги характер та ступінь моральних страждань заподіяних йому внаслідок травмування на виробництві, його тривалість та спосіб заподіяння, та те, що у працездатному віці він є інвалідом третьої групи від трудового каліцтва, йому протипоказана важка фізична праця, а втрата здоров'я призвела до втрати нормальних життєвих зв'язків, незручностей в побуті і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, він виходячи із характеру душевних страждань та із засад розумності і справедливості, просить присудити до стягнення в його користь з відповідача моральну шкоду в сумі 60 тис. грн.  

  Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві, просять стягнути з ДП "Волиньвугілля" в користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 60 тис. грн.  

  Представник ДП "Волиньвугілля" ОСОБА_3 визнав, що мало місце ушкодження здоров'я позивача ОСОБА_1 пов'язаного з виробництвом та могла бути завдана моральна шкода, але вважає, що вини відповідача в тому, що ОСОБА_1 отримав травму немає, оскільки зі сторони відповідача не було вчинено жодних протиправних дій, а також штучно не було створено шкідливих і небезпечних умов праці які б спричинили травму. Крім того ОСОБА_1  при прийомі на роботу був ознайомлений і згодився із Правилами внутрішнього трудового розпорядку, Правилами техніки безпеки, із наявністю на робочому місці небезпечних та шкідливих умов праці, можливими наслідками їх впливу на здоров'я, гарантіями і компенсаціями в таких умовах праці. Крім того в зв'язку зі шкідливими умовами праці ОСОБА_1 отримував заробітну плату в підвищеному розмірі, встановленому для підземних працівників, додаткову відпустку 33 календарних днів за роботу у важких і небезпечних умовах праці. Беручи до уваги ті обставини, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з підприємством, отримав і продовжує отримувати всі виплати, які передбачені  Законом України "Про державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та просійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", в тому числі одноразову допомогу на оздоровлення, щомісячну грошову суму, що компенсує втрачений заробіток, медикаментозне забезпечення, вважає, що розмір позовних вимог є необґрунтованим та безпідставними. Просить відмовити в стягненні з ДП "Волиньвугілля" в користь позивача 60 тис. грн. моральної шкоди.  

  Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.  

  В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на ВП "Шахта №9 Нововолинська" ДП "Волиньвугілля" з 06 лютого 2001 року, що підтверджується копією заяви про прийняття на роботу (а.с.34) та копією особової картки (а.с.35).  

  З копій актів №40 (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався 29 листопада 2007 року (а.с.5), копії акту №40 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом від 01 грудня 2007 року (а.с.6-7) складеними комісією ВП "Шахта №9 Нововолинська" вбачається, що машиніста гірничих виїмкових машин шостого розряду  ОСОБА_1 було травмовано.  

  Згідно копії виписки із акту освідчення в МСЕК серії ВЛН №021162 від 15 липня 2008 року, ОСОБА_1 було встановлено 50 відсотків втрати професійної працездатності (а.с.16).  

  Згідно копій довідок до акта огляду МСЕК (а.с.15,17-18) ОСОБА_1 була встановлена третя група інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом та протипоказана важка фізична робота в несприятливих метеоумовах.  

  Нормами Конституції України, зокрема ст.21, ст.43, ст.46 передбачені права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.  

  Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.  

  Згідно зі ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  

  В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 під час роботи 29 листопада 2007 року на ВСП "Шахта №9 Нововолинська" ДП "Волиньвугілля", отримав травму і йому встановлена третя група інвалідності та 50 відсотків професійної працездатності.  

  ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав внаслідок травми та переносить і по сьогоднішній день. Відчуває себе неповноцінною людиною. У зв'язку з травмою на виробництві відчуває себе обмеженим у реалізації своїх життєвих планів забезпечення своєї сім'ї, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації повноцінного життя.  

  Із копій епікризів (а.с.8-9,14), копій лікарсько-консультативних заключень Волинської обласної клінічної лікарні (а.с.10-13), які були досліджені в суді вбачається, що позивач ОСОБА_1 періодично знаходиться на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з діагнозом: відновний період черепно-мозкової травми (струсу головного мозку з весибуло-вегетативним синдромом, відновний період хребетної травми, компресійна деформація тіла (в наслідок виробничої травми) тощо.  

  Як слідує з висновків Акту №40 від 01 грудня 2007 року за формою Н-5 (а.с.5) вини позивача ОСОБА_1 у нещасному випадку на виробництві, який стався з ним 29 листопада 2007 року комісія не вбачає. Представником відповідача не надано суду доказів, які б свідчили про вину ОСОБА_1 у порушення вимог нормативних актів про охорону праці.  

  Відповідно до вимог частин 2, 3, 5 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.  

  Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.  

  Як вбачається з пункту 6 копії акта №40 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1 (а.с.6), травмування відбулось під час кріплення вивалу відломившимся і вивалившимся куском породи між рамами в ділянку голови та спини ОСОБА_1  Комісія прийшла до висновку про те, що даний нещасний випадок трапився в наслідок того, що верхня ніша лави №447 знаходиться в зоні ПГТ, тому трапляються раптові випади кусків породи з покрівлі.  

  Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.  

  Вищенаведені обставини дають суду підстави вважати, що діями відповідача ДП "Волиньвугілля" який не забезпечив безпечні умови праці заподіяно позивачу ОСОБА_1 моральну шкоду, яка виразилась у наступному.  

  Позивач отримав травму пов'язану з виробництвом, зазнав фізичний біль та страждання, які переносить і по теперішній час. Життя позивача після травми зазнало суттєвих змін. Також отримана професійна травма та її наслідки викликали емоційні страждання, зокрема: душевний біль, постійне почуття неповноцінності, пригнічення.  

  Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, які вона зазнає.  

  Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.  

  Той факт, що моральна шкода у зв'язку з одержаною травмою на виробництві на теперішній час не відшкодована підтверджено в судовому засіданні поясненнями представника відповідача та іншими матеріалами справи.  

  Отже, спір з приводу відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди у зв'язку з отриманою травмою на виробництві раніше не був предметом судового розгляду.  

  Відповідно до роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31 березня 1995 року №4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.  

  Враховуючи характер моральних та фізичних страждань, їх тривалість, спосіб заподіяння і виходячи з засад справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, та в користь позивача слід стягнути 15 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.  

  Керуючись ст.88, ст.209, ст.212, ст.213, ст.214, ст.215 ЦПК України, на підставі ст.153,  ст.173, ст.237-1 КЗпП України, ст.13, ст.14 Закону України "Про охорону праці", — суд,  

  вирішив:  

    Позов задоволити частково.  

  Стягнути з   Державного підприємства "Волиньвугілля"  в користь ОСОБА_1 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві.  

  В решті позовних вимог відмовити.  

  Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" в дохід держави 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору.  

  Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" в дохід держави 15 (п'ятнадцять) грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Нововолинському міському суді Волинської області.  

  Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.  

  Головуючий                    підпис  

  Згідно з оригіналом  

  Суддя                                                                                     А.В. Свередюк