Біляївський районний суд Одеської області

м. Біляївка, вул. Кіпенка, 1, 67600, (04852) 2-55-07

Справа № 2- 130

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12. 01. 2010 р. Біляївського районного суду

Одеської області.

в складі; головуючого судді Груца Є.Є. при секретарі: Ткаченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка справу за позовом; ОСОБА_1 до дитячого притулку « Надія «, про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з цією заявою і просить суд поновити її на посаді психолога дитячого притулку « Надія « з 02 листопада 2009 року.

Стягнути з дитячого притулку « Надія « на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 442,20 гривень та завдану її моральну шкоду в сумі 5000,00 гривень і пояснила, що 08 вересня 2009 року позивачку ОСОБА_1 було прийнято на посаду психолога на 0,5 ставки до дитячого притулку « Надія». 02 листопада 2009 року без яких пояснень завідуюча притулком ОСОБА_2 видала наказ № 78 про її звільнення. Підставою звільнення в наказі зазначено п. 2 ст. 43-1 Кодексу України « Про працю «

Позивачка вважає, що її звільнення є безпідставним та незаконним, вичерпний перелік підстав припинення трудового договору, звільнення, наведений у ст. 36 КЗпП України. Жодного посилання на ст. 43-1 в зазначеній статті немає, позивачці не зрозуміло, що стало підставою її звільнення. Заяву про звільнення за власним бажанням позивачка не писала, йудь яких доповідних щодо неї не складалось, будь яких письмових пояснень від неї не шмагалось. Позивачці не зрозуміло, що мала на увазі керівник установи, коли івільнювала її з таким формулюванням.

02 листопада по 18 листопада 2009 року позивачка знаходилась на лікарняному по югляду за своїм сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Про те, що позивачка заходиться на лікарняному вона повідомила ОСОБА_2 особисто в день його іідкриття 02 листопада. По закінченню лікарняного позивачка стала до роботи, але її ювідомили, що вона вже звільнена і видали на руки трудову книжку. Позивачка вважає, цо відповідно до положень ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ніціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності.

Після отримання трудової книжки позивачка вимагала від керівництва притулку ояснень, але їй нічого пояснювати не бажали. Головною причиною звільнення позивачка важає її вагітність.

У разі незаконного звільнення з роботи працівник, згідно з ч. 1,2 ст. 235 КЗпП 'країни повинен бути поновлений на попередній роботі орг аном, який розглядає трудовий пір. Одночасно з цим повинно бути вирішене питання про виплату йому середнього аробітку за час вимушеного прогулу. Середньомісячна заробітна плата позивачки гановить 422,27 гривень. Позивачка перебувала у вимушеному прогулі 22 дні з 03 истопада 2009 року по 02 грудня 2009 року. За цей відповідач зобов'язаний виплатити озивачці заробітну гілагу в розмірі 476,80 гривень - ( 844,54 гри. ( заробітна плата за два ісяці): 42 дня ( кількість відпрацьованих днів за два місяці )= 20.10 грн. ( заробітна плата І один ) х 22 дні ( вимушений прогул ) = 442,20 гривень.

Внаслідок незаконного звільнення були порушені її життєві зв’язки, що призвело до погіршення майнового стану її родини, у позивачки на утриманні знаходиться двоє дітей. Через запис в трудовій книжці позивачка не може знайти хорошу роботу.

Відповідачка позов не визнає і пояснила, що позивачка була прийнята на роботу до дитячого притулку « Надія « на посаду психолога 07.09.2009 року з випробуванням на 2 місяці.

02.11.2009 року позивачка була звільнена з посади психолога за незадовільні результати випробування згідно ст. 43-1 ч. 1 п. 2 КЗпП України. Незадовільний результат випробування підтвердила доповідними записками співпрацівників та витягом з протоколу педагогічної ради № 3 від 02.11.2009 року.

Заслухавши пояснення сторін вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.

Як встановлено судом, 08 вересня 2009 року позивачку ОСОБА_1 було прийнято на посаду психолога на 0,5 ставки до дитячого притулку « Надія», з випробуванням на 2 місяці.

02.11.2009 року позивачка була звільнена з посади психолога за незадовільні результати випробування як то передбачено ст. 43-1 ч. 1 гі. 2 КЗпП України.

Незадовільний результат випробування підтверджується доповідними записками співпрацівників та витягом з протоколу педагогічної ради № 3 від 02.11.2009 року.

Посилання позивачки на те, що вона була звільнена під час знаходження на лікарняному, не відповідає дійсності, так як судом встановлено, що вдень її звільнення, 02 листопада 2009 року вона була на робочому місці, була присутня на засіданні педагогічної ради, засідання якої закінчилось 12.30 годин. Позивачці було вручено наказ про її звільнення та видано трудову книгу під її особистий підпис. Розмов про те, що вона знаходиться на лікарняному не велось.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме листом непрацездатності та відповіддю Біляївського міжрайонного прокурора Коваль Г.П., перевіркою було встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до лікаря 02.11.2009 року, але після видання наказу про її звільнення.

Тобто суд не вбачає в діях адміністрації дитячого притулку « Надія « порушень трудового законодавства при звільненні позивачки з посади. Ст. 43-1 ч.І п. 2 КЗпП України передбачає розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу профспілкової організації, у разі незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу.

Крім того позивачка звернулася до суду з цим позовом 03.12.2009 року тобто після закінчення місячного терміну позовної давності у справах про звільнення, як то передбачено ст. 233 КЗпП України.

Таким чином суд вважає, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 213-215, ІДПК України, ст. 43-1 ч. 1 п. 2, 233 КЗпП України

суд,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до дитячого притулку « Надія «, про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. .

Апеляційна скарга на рішення суду може буцги подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ: Груца Є.Є.