Справа № 22-Ц- 556/2008     Головуючий в 1 інстанції Бугіль В.В.

Категорія 02, 05     Доповідач в 2 інстанції Юровська Г.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня   2008 року колегія суддів судової палати   в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :

головуючого     Юровської Г.В.,

суддів     Данілова О.М., Суханової Є.М.,

при секретарі     Сторожук І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 23 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Засупоївської сільської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання права власності.

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Засупоївська сільська рада, Яготинська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно та стягнення коштів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

встановила:

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 23 листопада 2007 року позов ОСОБА_3 до Засупоївської сільської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності, задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на спадковий АДРЕСА_1, який належав його матері ОСОБА_5, що померлої ІНФОРМАЦІЯ_1

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Засупоївська сільська рада, Яготинська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно та стягнення коштів відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що воно ухвалене з порушеннями норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), що діяла на час виникнення цивільних правовідносин, спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як встановлено в суді першої інстанції, 30.10.1996 року померла ОСОБА_5. Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 який ОСОБА_5 заповіла 22.12.1987 року сину ОСОБА_6, та земельна ділянка розміром 2,22 га, яка перебувала в колективній власності КСП "Перше Травня" в с Засупоївка, та належала покійній ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії KB № 0084679.

16.12.1996 року старший син померлої ОСОБА_3 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай), який належав його матері ОСОБА_5 , таким чином вчинивши фактичні дії по прийняттю спадщини за законом після смерті своєї матері. 28.03.2000 року державним нотаріусом Яготинської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку (пай) площею 2,22 га, яка перебуває в колективній власності КСП "Перше Травня" с Засупоївка Яготинського району.

ОСОБА_6  знав про отримання братом зазначеного свідоцтва однак до своєї смерті його не оспорював, не ставив питання про визнання за ним права власності на жилий будинок в порядку спадкування за заповітом. Безспірних доказів щодо прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті матері ОСОБА_2 суду не представила.

Оскільки виходячи із змісту ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року прийняття частини спадщини є прийняттям спадщини в цілому, ОСОБА_3 є спадкоємцем за законом і на жилий будинок АДРЕСА_1

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.03.2000 року, виданого на ім'я ОСОБА_3 немає, а також правильно задовольнив його вимоги про визнання за ним права власності на спірний жилий будинок.

Крім того, рішенням Яготинського районного суду від 01.06.2006 року ОСОБА_3 було визнано право власності на будинок, який належав його матері в АДРЕСА_1. На підставі даного рішення, ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на даний будинок.

Будучи власником АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу від 12.09.2006 року, ОСОБА_3 цей будинок продав ОСОБА_4

Враховуючи наведене, суд першої інстанції також правильно відмовив ОСОБА_2 у визнання права власності на спадкове майно та стягнення 20000 грн, отриманих ОСОБА_3 при продажі спірного будинку.

Посилання   апелянта  на   необ'єктивність   та  упередженість   ухваленого рішення спростовуються матеріалами справи.

Оскільки рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 209, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від   23 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.